(navigation image)
Home American Libraries | Canadian Libraries | Universal Library | Community Texts | Project Gutenberg | Children's Library | Biodiversity Heritage Library | Additional Collections
Search: Advanced Search
Anonymous User (login or join us)
Upload
See other formats

Full text of "Ukraïnsʹkyĭ zbirnyk "Vechernyt͡si" : humorystychni opovidanni͡a"


Ргезепіесі Ю іке 

ПВКАШЕ5 о/іНе 

ІІМУЕКЗІТУ ОР ТОКСЖТО 

Ьу 



ОК5АЯА ЗОКОЬТК 



/г./9. 



/7. /9 



УКРАЇНСЬКИЙ 
ЗБІРНИК 

„ВЕЧЕРМИЦ 



а 






ГУМОРИСТИЧНІ ОПОВІДДИИЯ. 






2-е видання змінене. 



ж 

л 



X Д Р Ь К І в. 

Друкарня „Печатне Діло", Конторська, Клещивській пер., д. N° З- 

1912. 



^»ЯА^< 



\% ИС 09 2009 




і 

лі* 8 

ф^< Зміст кнйжкй: 

"— "" ~ ""~ """" ■ Стор. 

І. Винниченко В. Уміркованний та щирий . 1 

II. %хоб А Без титулу (Перекл. М. Гру- 

шевська) . 22 

III. Стороженко О. Вуси ЗО 

IV. Лучицький Л. Бокачка 51 

V. Лист Турецького султана Запорожськім 

козакам 70 

VI. Відповідь Запорожськіх козаків Турець- 

кому султанові. (З малюнком Репіна) . 7 1 



Л£$£г 



ОідііігесІ Ьу іїіе Іпіегпеї АгсИіує 

іп 2011 ллліііп їипсііпд їгот 

ІІпіуегзіїу ої Тогопіо 



ІіНр://^\л/\л/.агсІііУе.огд/сІеІаіІ5/икгап5ку2Ьігпу00кІіаг 



Уміркований та щирий. 

(Лист чоловіка до жінки). 




це, Ольго, пишу тобі листа з самої 
тюрми. Найшовсь добрий чоловік, що 
Ь згодився кинути в ящик, минаючи 
тюремне начальство. Попав таки на 
старість. Сидів -сидів у хуторі, двад- 
цять літ не показував на світ носа, 
раз вирвався та й то, дякувати земляч- 
кам, посадили таки. Ти не лякайся дуже, 
начальство наше не дурне ж таки, побачить 
же воно справді, що з мене соціялист, як з 
клочча батіг. А все таки, продай тих кабан- 
ців, що торгував кабанник Ремесло, та їдь 
до мене, може, скоріше визволиш. Та гляди, 
не продай чорного кнурця, що по ліву в 
сажу, бо то на розплід. Як приїдеш у Пол- 
таву, то йди просто до губернатора і виясни 
йому все, як я тобі пишу далі. Тільки попе- 

і 



— 2 - 

реду зайди до секретаря та ткни йому щось в 
руку, — щоб його за печінки вже ткнуло — 
може, з того щось і вийде. 

Все вийшло через того божевільного Не- 
доторканого. Знаєш його? Той самий, що був 
у нас торік на Великдень і мало не побився 
з справником за те, що цей назвав українську 
мову ,,великорусскимь нар'вчіем'ь". Пам'я- 
таєш? Такий високий, здоровенний чолов'яга 
з довгими козацькими вусами. Раз у раз 
ходить в вишиваній сорочці з стьожкою. Та, 
мабуть, пам'ятаєш. Так оцей гевал і поса- 
див мене. 

Я вже мав виїзжати до-дому та на гріх 
і подумав собі: ,,А ну, дай зайду до своїх, 
до українців. Тепер воля, то воно й не так 
небезпечно уже заявитись справжнім україн- 
цем. Як не як, а любови до рідного з серця 
не викинеш". 

Та й захожу до української книгарні. 
Каюсь, розпустив я трохи язика там з ними: 
досталось таки правительству за причіпки 
до нашого рідного слова. Ну, якось воно 
так вийшло, що Недоторканому те ж по 
тій дорозі треба їхать, що й мені. Ми 



— з — 

умовились увечорі зійтись і разом їхати до 
поїзду. 

Тильки це вже перший і останній раз я 
їздю з щирими українцями. Дав уже зарок собі: 
як побачу де якого щирого українця, деся- 
тою вулицею обминатиму. Буде з мене цього 
сорому та горя, що тепер маю. Мені б уже 
з тоі хвилини, як він до мене в номері 
причепився, треба було б одкараскатись од 
його. Плюнуть і не їхати з ним. Але як 
би ж то знаття! А то думаєш собі: «свій чо- 
ловік, українець... Треба піддержувати націо- 
нальну справу. Годі сидіти по хуторах"... 
От тепер за це й попосидь у тюрмі. Треба 
було, як розсердився він у мене в номері і 
хотів іти, не вдержувати, а я, наче чорт 
розум одібрав, почав ще умовляти його. А 
розсердився він, бач, того, що я одяг ко- 
мірчика з галстухом, а не вишивану сорочку 
з стьожкою. (Найшов дурного, щоб всяке ба- 
чило, що я українець). Насилу виправдився 
тим, що сказав, ніби забув узяти з собою 
сорочку. А то вже і „ренегат*, і „кацап". 
і „зневага національної культури". На смерть 
образився. 



_ 4 — 

Ну, все таки поїхали разом. Ідемо, ба- 
лакаємо про українок! газети і, не криюсь, 
приємно таки було держати в кишені укра- 
їнську газету і не прислухатись, чи не біжать 
за тобою арештувати. Воно, що й казать, усе 
приємно, коли воно дозволено, коли написано 
скромно, не задиркувато і по українскому 
таки. Воно й про Недоторканого не можна 
сказати, щоб він соціялистом був. Гріх це 
сказать про його, тільки вже над міру лю- 
бить Україну. А нам, українцям, воно як раз 
і не до лиця. Нам більше треба політикою 
брать: там примовчати, там ухилитися, там 
потанцювати під дудку дужчих. Од того голова, 
чи ноги не одпадуть, а гляди й пощастить у 
чомусь. А що вже про Недоторканого, то й 
казати нема чого, що не такий він чоловік, 
щоб у політиці розбіратись. От хоч би тобі 
таке. Ідемо ми звощиком повз пам'ятник 
батькові нашому Богданові Хмельницькому. 
Балакаємо собі. Коли це Недоторканий торк 
звощика у спину. 

— Звощику!.. А звощику. 
Той обертається. 

— Ась?— каже. 



— 5 — 

Ну, що тут такого? Спитав чоловік по 
свойому. Ні, Недоторканому це не подобається* 

— Не „ась", а „що" — поправляє того. 
Звісно, звощик не розуміє: 

— Чего изволите? 

— Не „ась", кажу, а „що'' треба казать! 
Розумієш? Хто це на коні? 

— Зто? — показує звощик пужалном на 
Богдана. 

' — Еге-ж. 

— А зто какой-то хахлацкій генерала. 

— Чого ж хахлацький? 

— Если бт> нашг, такт. онт> прямо сидвл-ь 
бьі, а зтогь ишь, какь на бокь свалился. 
Пустяшной генерала. .. 

Аж підстрибнув Недоторканий од цих 
слів. Як шарпне того нещасного звощика за 
пояс та як закричить* 

— Що??. „Пустяшной!" Ах, ти ж, ка- 
цапська твоя морда! Та ти не знаєш, що 
всі ваші кацапські генерали й у підметки 
йому не годяться. Га? Це гетьман України! 
Чуєш ти? 

Звощик попався сердитий. Не подобалось 
йому це. 



— Тн— каже, — баринь потише, не лайся. 
Я в'вдь тоже мсту словечко сказать. Я хоть 
и кацапа, да одной леригіи сь Госуда- 
ремт>! 

Тут би замовкнуть, такь ні, Недотор- 
каного це ще більш підохотило і він випалив 
таке, що до лиця тільки якому-небудь соція- 
листові. Мені аж у серці йокнуло, а звощик 
так і жахнувся. 

— Такг вонь ка-акь? — каже. — 9то, зна- 
чить на Государя такія слова. Ну, такг по- 
годи же. Н-но! 

— Куди ж ти завертаєш! — гука Недотор- 
каний. 

— А вотт> увидишь! Н-но! Воть вт> уча- 
стктз мьі разузнаемт, в-врио-ль то, что тьі 
сказалть. Мьі такихг уже возили... 

„От-туди — думаю— к бісу! Зачепив собі 
мороку. Ще в тюрму попадеш через його". 
Так наче моє серце вже тоді чуло, що 
так буде. 

— Ну, оставь, извозчикі), — миролюбиво 
кажу я— псБзжай на вокзале... Довольно. 

— Н'Б-'БТЬ. Я 9Т0Г0 НЄ МОГу. НТі-Т/ГЬ. Ужь 

мьі зто вт> участк^ разсудимг. Н-но! 



Що ти його будеш робити? Ще справді 
завезе. Бачу, Недоторканий почина йорзати 
на сидінню. 

— Та це ти справді, земляче, в участок 
їдеш? -питає нарешті. 

— А тьі думалі) вт> лесторань тебя за та- 
кія слова? Н-но! 

Що ти йому казатимеш? Везе таки в 
участок! Недоторканий почина сопти. Далі 
зразу чого-сь заспокоївся посміхнувся до мене, 
та й каже до звощика: 

— Ну-ну, йідь, йідь... Чого ж?.. Побачемо 
тильки, що тобі скажуть в участку за твої 
слова про Царя... їїідь, йідь... 

Звощик нічого, мовчить. 

— Побачимо; побачимо, як тебе погла- 
дять по головці за те, що ти свою мужицьку 
морду з Царем рівняєш. 

— Развт> я равнялг?— раптомгь озирається 
звощик. Я, значить, кт> примару только .. А 
тьі вонь что!... 

— Ні, голубе... Ти сам сказав, ось и мій 
товариш чув, він свідітельом буде. А за це 
знаєш, що роблять? 



Звощик нічого не одповідае, одвертається 
і мовчки піде далі. Потім помалу повертаконя 
йіде назад. 

— Куди ж ти?— з іронією пита Недотор- 
каний (не вдержався таки). 

— Время не хочется терять... 

— А! „время". Ото-то ж бо й є... Кацапня 
проклята! 

— Та годі вже, пане Данило — просю вже 
я. —Хай йому біс. Мовчіть уже. 

— Ні!— каже. Не треба ім потурати. Ач! 
Тюря чортова! 

Забралось в чужу солому тай шелестить 
ще!.. „Пустяшний!". 

А ваші Куропаткіни, Рожественські, Сте- 
селі хороші? Один тільки й був порядний Кон- 
дратенко — та й то не кацап, а украінець. 
Цього вони не знають! Кацапури! 

От-такий чоловік!.. А на вокзалі знов. 
Пішов він білети купувати. Жду я його. Жду, 
жду,— немає. Що таке? А ну, дай піду по- 
шукаю. Іду до каси дивлюсь: народу, народу 
там. А коло каси стоіть жандар, а проти його 
Недоторканий і щось сердито кричить. При- 
слухаюсь я. 



— 9 — 

— Він не має права! — чую, говорить 
Недоторканий. — По маніфесту усі мови рівно- 
правні. Він повинен розуміти мене. Скажіть 
на милість, шишка яка: касір нещасний! 

Жандар перебиває його. 

— Та плювать мені!— гука Недоторка- 
ний. —Хай позиває! Він на Україні, а не 
в Кацапіі, мусить і балакати по україн- 
ському І 

От я жалів потім, що тут його не аре- 
штували! На моє нещастя якось обійшлось 
благополучно. Чи жандар дурний був, чи 
хто його зна. Взяли ми багажного і пішли 
в вагон. А вже вдарив перший дзвінок. Ба- 
гажний пхав, пхав на полицю наші чемода- 
ни, але там вони не поміщались, він і' по- 
ставив одного під лаву. Недоторканий це 
побачив. 

— А хіба на полиці не можна?— каже 
до того. 

— Что-сь? Полицію?- не зрозумів той. 

— Ничего, ничего —поспішно вмішуюсь я 
і починаю шукати вт> гаманці злота. 

— Ти українець? — тим часом похмуро 
звертаєтся НеДоторканий до багажного. 



— 10 — 

— Каїсь изволили сказать? — ввічливо на- 
хиляється цей. 

— Хохол ти, чи кацап? 

— Я-сь?Хахол! Самьій настоящійхахоль! 
Черниговской губерній. 

— А по свойому й говорити не вмієш? 
,,Ну, от! — думаю— ще з цим зчепиться! 

Ну й пеня!" А тут, як на зло, ніяк злота не 
найду. А гривеника дать мало, двадцать 
копійок багато. 

— Давненько изт> деревни, баринь. За- 
помнилт> по мужицкому — делікатно посмі- 
хається багажний, поглядаючи на моі руки. 

Недоторканий ще більше похмурюється. 

— Та не ,.по мужицькому", а по україн- 
ському !" Мужики всякі бувають. 6 мужик 
француз, є німець, є поляк... О! 6 і пани 
такі ж самі... 

— Да' — зітхає багажний. — Всякій, зна- 
чить, народьі... 

Бьє другий дзвінок. Багажний переми- 
нається з ноги на ногу, подивляється на моі 
руки. А тут злота, як навмисно нема. Плюнув я. 

— Чи нема,— кажу — хоч у вас злота, Да- 
ниле Іваничу? 



— 11 — 

— Злота? Добре... А свою рідну мову со- 
ром забувати. Нас і так скрізь забувають... 
От касір цей... Сволоч! Ще арештувать хотів... 
Бач, бюрократ кацапський!... Злота кажете? 

— Злота, злота. 

— А наш брат-галушка мовчить.. Та чу- 
хається .. А кацапня хозяйнуе собі... Куль- 
туру свою... 

— Баринь! Мн-в некогда... Идтить надо, 
второй звонок-ь — не сміло перебива його ба- 
гажний. 

Недоторканий грізно дивиться на його. 

— А ти по свойому сказати мені не вмієш? 

— Я, барин-ь, челов'БК'ь занятой... Поз- 
вольте за труд-ь... Мн^ некогда политикой 
заниматься... 

— Ні. стій! Я тебе не про політику. 

— Даниле Іваничу, — умішуюсь я, — Бог з 
ним, пошукайте злота. 

— Ні— і! Підождіть. Треба вчить. По сво- 
йому. питаю, ти не вмієш сказати? 

Вже й пасажири починають звертати 
увагу. Багажний стискує плечима і з усмішкою 
дивиться на якогось панка, що цікаво за- 
гляда до нас. 



— 12 — 

„Ах, ти ж Боже мій!— думаю. — Знов 
скандал буде*. 

-- Даниле Івановичу! — благаю вже — та 
пустіть чоловіка. 

— Ні, підождіть... Ось ти скажи мені: як 
того чоловіка назвати, хто матір свою за- 
буває? Га? 

Бье третій дзвінок. Багажний зтріпуеться, 
робить сердите лице і рішуче говорить: 

— Позвольте, баринь, за труд-ь, а то я 
жандарма буду звать. Что зто такое вь са- 
мому Д'БЛ'Б. 

Зачувши „жандарма", я прудко виймаю 
двадцять копійок і суну багажному в руку. 
Він в мент зникає. 

Недоторканий хитає чого-сь головою і 
кладе гаманець у кишеню. Рушаємо. Я зру- 
чніше вмощуюсь, з полегкістю зітхаю і по- 
чинаю дрімати. Славно так задрімав був, коли 
це чую чийсь знайомий голос вигукує: 

— Украіна спасла Росію! 

Я розплющую очі і озираюсь. І уяви собі, 
коло нас цілий мітінг. Десь набрались селяне, 
студенти, робітники, якісь панки, жиди, сло- 
вом чисте народне зібраня. А посеред усіх 



— 13 — 

ораторствує Недоторканий. Горе тепер, Олю, 
та й годі: куди не поїдь, скрізь у поїзді 
тільки й почуєш: „революція, резолюція, кон- 
стітущя, інтеллігенція! Чи то ж чувано було 
коли вперед, щоб у вагонах робилось от-таке. 
Вперед бувало, йіде собі чоловік спокійно, тихо, 
побалака з сусідом про врожай або про бурську 
війну і кров йому спокійна, печінка не болить 
і на душі спокійно. А тепер тільки й чуєш: 
„убито стільки-то", — „поранено стільки-то". 
Або: „конфіскувать землю без викупу!" — „ні, 
з викупом!" І товчуть собі, а нема того, щоб 
подумать, що може, кому од таких слів чи 
з викупом, чи без викупу, серце рветься на 
двоє. А дядьки наші? І собі туди ж! набрались 
розуму, мурляки! „Треба— каже, по закону 
робить: як усім, так і панам: не з торбами 
ж ходити ім. Дать і ім стільки землі, як і 
всякому, хай обробля". Як це тобі подобається? 
Ой, жінко, жінко! Казав я: „продаваймо землю, 
поки не пізно". Ні, „пождемо ще трохи". Ну, 
та, здається, діждемось ми. Послухала б ти, 
що у нас тут у вагоні говорилося. 

— Украіна спасла Росію!— кричить мій 
Недоторканий. 



— 14 — 

— Почему же Украйна? — питає його 
якийсь білявий студент. 

— Бо Росія ще спала, як наші селяне в 
1 902 році підняли повстання. 

Я так і задубів. Чи не сказився чоло- 
вік: найшов чим хвалитись. 

— Извините — каже студент, -вьі оши- 
баетесь. 

„Ага!— думаю — найшовсь таки благоро- 
зумньїй чоловік". І що ж би ти думала? 

— Извините, — каже — революціонньїя 
дтзйствія бьівали вт? Россіи еще раньше поптав- 
екихь безпорядковь. Если ужт> говорить о 
спасеній, то спасла Россію только интеллиген- 
ція и народь. 

„Оце так!" — думаю, коли раптом на вер- 
хній полиці, що коло вікна, хутко підводиться 
якась панна и кричить: 

— Воть именно, если ужт> хотите, то ваша 
интеллигенція очень и очень слабо подняла 
знамя революцій. Да, да! Она только сум'вла 
пойти (да и то ковьіляя) за гЕмг знаменемг, 
которое поднялт> пролетаріате. Я, конечно, 
говорю не обт> интеллигентньїх-ь рабочихг, 
а о буржуазной интеллигенціи. Она, какт> и 



— 15 — 

везд'в и всякая буржуазія, сейчась же изм"Ь- 
нила Д'влу свободи. 

Панна аж сіла на своій полиці і подушку 
навіть одклала на бік, готуючись змагатись. 
І як схопились же вони! Той: „интеллігенція", 
а та: „пролєтаріят!" На підмогу панні десь 
узявся якийсь, видно, робітник, далі русявий 
студент, а до білявого студента пристав, 
якийсь панок. І таке завели, що аж млосно 
мені стало. 

„Ну, — думаю -аж тут мені каюк: заареш- 
тують. 

Такт? воно й сталось. Воно б, може, й 
не сталось та надала нечиста сила вміша- 
тись знов до балачки Недоторканому. От-то 
трохи осадили його, він був і замовк. Я вже 
думав, що так і мовчатиме. Так куди там, 
так бачу і рветься, щоб щось своє вставить. 
Та поки Украіни не зачіпали, ще здержувався, 
а як щось там хтось сказав, так його й про- 
рвало. Украіна це все одно, шо болячка йому. 
Ледви торкнись, він уже як скажений ро- 
биться. Я навіть і сердитись на його дуже 
не можу, бо бачу, що це просто нещасний 
чоловік. У його ж тільки й думки, що от той 



— 16 — 

балака не по українському, а той не признає 
українського. Вже ж і я сам люблю неньку — 
Украіну, кохаюся в рідній мові нашій, шаную 
батька Тараса, ну, а щоб от так-о вже тільки 
й думати про те, то це вже я не можу. Він 
згодний навіть на те, щоб насильно землю 
одбірати, аби завести свою самостійну Украіну. 
Ну, а я цього вже не можу. Украіна Ук- 
раїною, а земля землею. От же скажи йому 
це, хіба послухає? А як же! А це то й по- 
губило його й мене. Вийшло це так. Надало 
комусь там сказати між иншим, що мабуть 
Польща здобуде собі такі автономію. Я проті 
волі глянув на Недоторканого. Дивлюсь, на- 
пруживсь він, видно чекає чогось. Ті перевели 
розмову на инше. Тоді Недоторканий пере- 
бива іх і сурово так питає: 

— Ну, добре. А що ви скажете про 
Украіну? 

Ті спершу її не зрозуміли. 

— То-есть, что „про Україну?"— питає 
хтось. 

— Та от, Польщі автономія, а Украіні? 

— Можегь бьіть, со временем'ь и Украйна 
будегь автономна. 



— 17 — 

— Та-ак?— саркастично посміхається Не- 
доторканий. Дуже вам дякуємо! Красно дя- 
куємо... 

— А вьі развт, противь зтого! — питає 
білявий студент. Недоторканий вмент сурово 
нахмурюється і з натиском говорить: 

— Україна для українців. І ми нетре- 
буємо вашой автономій! 

Тут, дивлюсь, просовується наперед якийсь 
чорнявий студент, в червоній косоворотці, 
який до того тільки вставляв за панну та за 
„пролєтаріят" короткі фрази. 

— Вибачайте... — звертається він до Не- 
доторканого по украінскому. 

Той зразу иом'ягчав. зачувши рідну мову. 

— Вибачайте... — Ви це про кого кажете 
..ми не потребуємо автономії?'' 

— Про нас, про всіх українців! 

— Вибачайте — посміхатьєся студент — я 
сам українець, але можу сказати, що ви дуже 
помиляєтесь, коли беретесь за всіх одпові- 
дать. Украінскій буржуазії, та й то де якій 
тількі частині, може потрібна самостійність 
України, але украінскому пролетаріятові вона 
зовсім не потрібна. Українському робочому 

2 



18 



люду, як і всякому, потрібна така політична 
форма, яка спріяла б його розвитку. От, на- 
приклад, автономія. Але одокремлюватись 
цілком від своіх братів руських, чи поляків 
йому зовсім не треба. 

Недоторканий спершу аж оторопів. Потім 
як скочить. 

— Як?! Та це ви хочете, щоб над нами 
й далі панували чужинці?! 

— Над нами панує бюрократія — каже 
студент і так саме, як і над тими ж чужин- 
цями. Чужинці нам не вороги, а брати. 

Бачу, Недоторканий починає сопти й 
червоніти, значить, сердиться. 

— І це говорить украінець? Ви — украі- 
нець? У кацапській сорочці?! 

— Украінець. 

— Та ви... ви кацапській прихвостень 
а не украінець! Ви... 

— Чого ж ви лаєтесь? — похмурившись, 
питає студент. — Я з вами, як з людиною го- 
ворю, а ви... як черносотенець який небудь... 

Тут Недоторканий як спалахне, як ревне: 

— Що?? Я — чорносотенець?! Ах, ти шпиг 
кацапський!.. Та я тобі!.. 



— 19 ~ 

9то, дййствительно. какой то черносо- 
тенец'ь— звертаючись до когось, промовив з 
усмішкою якийсь невеличкий еврейчик, що 
стояв коло Недоторканого. Той, як почув, та, 
недовго думаючи, як розмахнеться та зо всієі 
сили лясь того по пиці. 

— Ось тобі, жидюго „чорносотенець!" 
Тут спинилось щось неможливе, бврей- 

чик у крик, у сльози, студенти з піною у рота 
налізають на Недоторканого, Недоторканий 
махає кулаками, кричить. Господи' А тут 
як раз станція, ми й не чули, як поізд став. 
Крик стоїть, аж у ухах лящить. Коли це 
зирк: пробіраеться крізь юрбу жандарм; тихо 
стало. Хтось покликав; мабудь, якийсь сер- 
добольний дурень. Недоторканий як побачив 
його, так і скипів: 

— А! — кричить. — Так он ви які? За жан- 
даром?... Революціонери? 

— Врете!.. Ми не звали его! 

— Брешіть ви самі! Ось дивіться, селяне. 
Бачите, як друз'я народу уступаються за вас? 
Бачите, як вони боряться з тими, хто боро- 
нить вашу національну честь і душу. От 
привели пса на мене. 



— 20 — 

— Позвольте, господинь... Вг чемь тугь 
дтіЛО — почав було жандарм, так де там, і 
слова скажений не дав нікому сказать. 

— Беріть! Беріть мене! — кричить. — Я не 
боюсь ніяких жандарських лап! Ми зможемо 
постояти за ідею... Арештуйте нас, хапайте, 
тирани. Пане Самжаренко, ходім! Кацапня 
предае нас в , ? руки правосудія". 

Можеш собі уявити, що зо мною сталось, 
як він випалив це до мене. Я зомлів, просто 
зомлів. Хотів крикнути, що я тут ні при чому, 
що я зовсім не винен ні в чому і, як то буває 
у сні, не міг язиком поворушити. Думав, 
що мене кондрашка тут на місці гегне. Якось 
Господь милував. Так мене й вивели, як 
задубілого. Очунявся, аж у кімнаті якийсь. 

От за це й сижу тепер. Більш ні за що, 
клянусь Богом. Як не благав, як не дока- 
зував жандарському офицерові, не повірив 
і звелив одвезти у Полтаву. Учора привезли^ 
Думаю що тут випустять, смотритель тюрми 
обнадьожуе. Та я й сам так думаю, невже ж 
таки ім повилазить, що я чоловик тихий 
собі. Що Україну люблю? Так хіба ж я кому 
хоч слово про це говорив де? От тільки там 



— 21 — 

у книгарні... Ну, так то ж один раз та й то 
не дуже... А то ж нікому нічого... Як ти 
думаєш, Олю?... Приізжай скоріше, голубко, 
та рятуй. Продай кабанців та позич у Мит- 
рофана Пилиповича з півсотни і виручай, 
Олю, бо не виживу. Тільки гляди, не про- 
дай кнурця, бо то дуже доброі породи. Твій 
чоловік Сидір Самжаренко. 

Р. 8. А Недоторканий і тут не кається. 
Перелаявся зо всіма товаришами по тюрмі. 
„Геть, — кричить — чортова кацапня з наших 
украінських тюрмів! Чого поналазили сюди?!" 
Ну. й не идол, скажи на милість?! 

В. Винничежо. 




Без титулу. 



У віці, так як і тепер, що рана сонце 
вставало й що вечера лягало спати. 
5^ Рано, коли перші проміні цілувалися 
з росою, земля оживала, повітре на- 
повнялося звуками радости, одуше- 
вленя й надіі, а вечером тота земля 
затихала й тонула в понурих питьмах. Дні 
були як дні, ночи як ночи. Зрідка надтя- 
гала хмара й грізно гремів грім, або па- 
дала з неба неуважна зьвізда, або прибігав 
блідий монах і розказував братні, що не- 
далеко від монастира він бачив тигра — 
тай тільки, а описля знов пішли дні як дні, 
ночи як ночи. 

Монахи працювали й молились Богу, а 
іх старенькій настоятель грав на органі, скла- 
дав латинські вірши й писав ноти. Сей чу- 



— 23 — 

довий дідусь мав незвичайний талан. Він 
грав на органі з таким артизмом, що навіть 
і найстарші монахи, що підкінець житя мали 
притупленій слух, не могли здержати сліз, 
коли з його келіі роздавались звуки органа. 
Коли він про що говорив, навіть про щось 
зовсім звичайне, наприклад про дерева, про 
зьвірів або про море, його не можна було 
слухати без усьміху або без сліз, і здавалося, 
що в його душі звеніли такі самі струни, 
як в органі. Колиж вин гнівався, або відда- 
вався сильній радости, то його опановував 
пристрастний порив, на блискучих очах ви- 
ступали сльози, лице ставало румяне, голос 
гремів, як грім, і монахи слухаючи його від- 
чували, як його запал неволив іх душі; в 
такі прегарні, чудові хвилі його власть бу- 
вала безгранична, і колиб він наказав своім 
монахам кинутись в море, то всі вони що до 
одного поспішили би з одушевленєм спов- 
нити його волю. 

іїого музика, голос і вірші,* в котрих 
він прославляв Бога, небо й землю, були для 
монахів жерелом безнастанноі радости, Бу- 
вало, що в іх монотоннім житю наскучували 



— 24 — 

ім дерева, квітки, весна, осінь, шум моря 
мучив іх слух, сьпів птахів ставав неприєм- 
ним, але таланти старенького настоятеля, 
так як хліб були потрібні щодня. 

Минали десятки літ, і все був день як 
день, ніч як ніч. Крім диких птахів і зьвірів, 
не було коло монастиря ані живоі душі. Най- 
близша людська оселя була далеко і, щоби 
дістатись до неї з монастиря, або знеі в мо- 
настир, треба було перейти сто верст пусти- 
нею. Переходити пустиню рішались тільки 
люди, що не цінили зовсім житя, вирікались 
його і йшли в монастир, як в могилу. 

Якеж отже було здивоване монахів, коли 
раз в ночи застукав до іх воріт чоловік, що 
прийшов був з міста і був найзвичайній- 
шим собі грішником, що любив жите! Чоло- 
вік сей, заким ще помолився й попросив бла- 
гословенія настоятеля, зажадав вина і іди. 
На питане, як він дістався з міста на пу- 
стиню, він відповів довгою ловецкою історією: 
пішов на лови, випив за багато і заблукався. 
На пропозицию вступити до монастиря й 
спасти свою душу, він відповів усьміхом і сло- 
вами: «Я не вам рівня». 



— 25 — 

Наівшись і напившись, він оглянув мо- 
нахів, що йому услугували, покивав з доко- 
ром головою й сказав: 

— Ви нічого не робите, монахи. Тільки 
й знаєте, що істи й пити. Хиба так треба 
спасати душу? Подумайте: тоді, як ви тут 
сидите в спокою, істе, пьете, й марите про 
вічне щастє, ваші ближні погибають і йдуть 
до пекла. Подивіться що діється в місті! 
Одні умирають з голоду, другі, не знаючи 
куди подівати своє золото, топять себе в 
розпусті й гинуть, як мухи, що прилипли до 
меду. Нема в людях ні віри, ні правди. Хтож 
повинен іх ратувати? Хто повинен научати? 
Вжеж не я, що від рана до вечера пьяний? 
Хибаж на те дав вам Бог смиренний дух, 
серце повне любови й віру, аби ви сиділи 
тут в чотирох стінах і нічого не робили? 
Пьяні слова чоловіка з міста були зухвалі й 
непристойні, але вони дивним способом зро- 
били вражінє на настоятеля. Старенькій пе- 
реглянувся зі своіми монахами, поблід і 
сказав: 

— Братя. таж він правду говорить! 
Справді, бідні люди через нерозум і слабість 



— 26 — 

гинуть в гріху й невірі, а ми із місця не 
рухаємось, наче це до нас не належить. 
Чому бьі я не мав піти й пригадати ім про 
Христа, котрого вони забули. 

Слова міського чоловіка запалили душу 
старенького настоятеля; на другий день він 
взяв свою тростину, попрощався з братією й 
пішов до міста. І монахи лишились без му- 
зики, без його бесід і віршів. 

Перенудились вони місяць один, другий, 
а старенький не вертався. Вкінци по трьох 
місяцях залунав знайомий стук його тро- 
стини. Монахи кинулись йому на зустріч і 
обсипали його питаними, але він замість того, 
щоб тішитись ними, заплакав гірко і не ска- 
зав ані одного слова. Монахи запримітили, що 
він дуже постарився і схуд, що лице його 
було змучене й виражало глубокий смуток, 
і коли він заплакав, то виглядав як чоловік, 
котрого ображено. 

Монахи заплакали також і зі співчутєм 
почали розпитувати, чому він плаче, чого лице 
його таке понуре, але він не сказав ані слова 
і заперся в своїй келіі. Сидів він у себе сім 
днів, нічого не ів, не пив, не грав на органі 



— 27 — 

і плакав. На стукане до дверий і на просьби 
монахів вийти й поділитись з ними своім 
смутком він відповідав глубоким мовчанем. 

Вкінци він вийшов. Зібравши коло себе 
всіх монахів, він з заплаканим лицем і з ви- 
разом смутку й обуреня почав розиовидати 
про те, що діялось з ним за останні три ми- 
сяці. Голос його був спокійний, і очі усьмі- 
халися, коли він описував свою дорогу з мо- 
настиря до міста. По дорозі, говорив він, йому 
сьпивали пташки, дзюрчали поточки, і солодкі, 
молоді надіі ворушили його душу; він ішов 
і почув себе вояком, що йде в бій певний 
побіди; він ішов мріючи й складав вірши і 
гімни і незамітив, як скінчилась його дорога. 

Але голос його дріжав, очй блиснули й 
цілий він загорів гнівом, коли почав говорити 
про місто і про людий. Ніколи в житю він 
не бачив і навіть не посьмів би уявляти собі 
того, що він подибав, увійшовши до міста. Аж 
тут, у перше в житю, на старість, він поба- 
чив і зрозумів, який сильний чорт, яке гарне 
зло і які слабі, слабодушні й нікчемні люди. 
Нещасливим трафом, перше житло, до котрого 
він увійшов, був дом розпусти. З пів сотки 



— 28 — 

людий, що мали богато гроший, іли й без 
міри пили вино. Пяии вином, вони сьпивали 
пісні й сьміло говорили страшні, обридливі 
слова, яких не відважиться сказати чоловік 
що боіться Бога; безгранично вільні, сьміливі 
щасливі, вони не боялися ані Бога, ані чорта 
ані смерти, і говорили й робили все, що хо 
тіли і йшли туди, куди гнала іх пристрасть 
А вино, чисте, як бурштин, з золотими 
іскрами, було, мабудь, незносно солодке й 
запашне, тому, що кождий, хто його пив, 
усьміхався щасливо й хотів іще пити. На 
усьміх чоловіка воно відповидало також 
усьміхом і, коли його пили, іскрилось з ра- 
дости, наче знало, яку чортівську принаду 
криє воно в своій солодичі. 

Старенький, запалюючись щораз більше 
й плачучи з гніву, описував далі те, що він 
бачив. На столі перед учасниками бенькету, 
говорив він, стояла напів нага блудниця. 
Трудно уявити соби і знайти в природі щось 
більше гарне й чарівне. Ся гадина, молода, 
довговолоса, смуглява, з чорними очима і з 
повними губами, безстидна й зухвала, щи- 
рила своі білі, як сніг, зуби і усьміхалася, 



— 29 — 

наче б хотіла сказати: «Дивіть, яка я пристра- 
стна, яка гарна!». Шовк і парча звисали 
гарними складками з іі плечий, але краса 
не хотіла ховатись під одежию, і наче мо- 
лода зелень з весняноі рілі уперто переби- 
валась через складки. Зухвала жінка пила 
вино, сьпівала пісні й віддавалась кождому, 
хто тільки хотів. 

Дальше описував старенький, потрясаючи 
гнівно руками, кінські перегони, борбу биків, 
театри, робітні артистів, де малюють і ліп- 
лять з глини нагих жинок. Говорив він з 
вітхненем, гарно й звучно, наче грав на не- 
видних струнах, а остовпілі монахи жадно 
слухали його бесіди й одушевлене захоплю- 
вало ім дух... Описавши всі принади чорта, 
красу зла й чарівну грацію обридливого жі- 
ночого тіла, старий прокляв чорта, обернувся 
і зник за своіми дверми... 

Коли він на другий день рано вишов з 
келіі, в монастирі не було й одного монаха. 
Всі вони повтикали до міста. 

А. Чехов. 

(Перекл. М. Грушевська). 



Вус^ 




іт сорок назад, а може й більш, ви- 
брали мене в засідателі. За-молоду 
служив я в воєнній, в кавалери ще, 
так, знаєте — не хотилось мені зро- 
биться тим крюком. Ну, дворянство 
стало прохать: послужи — кажуть,— 
громаді, годі тобі сливи сушить, та солить, та 
наливать. --Сміються, бачите: бо я з Опошні; 
а тут ще жінка присікалась: лучче — каже, — 
служить, чим байдики бить та з Марьею Ула- 
сівною в марьяжа грать! — (Була у нас сусідка 
така, знаєте, як співають: іду собі, підскакую...) 
Нічого було робить, — то я й згодивсь. 

Через неділь дві прислали мені повістку, 
що губернатор утвердив вибори і щоб я 
неукоснительно, с полученія сего. прибув в 
г. Полтаву для принесенія достодолжной 
присяги. 



— 31 — 

Виняла жінка з скрині мій міліціонний 
козакін; що порвалось— позашивала, та шви- 
денько п випроводила, і з Марьею Уласівною 
не дала попрощаться: і в голову вона собі 
не клала, яке лихо мене там стерегло... 

В неділю, після служби присягали, і з 
собору прямісінько поіхали до нашого пред- 
сідателя учинить явку. А предсідателем тоді 
був той... що прозвали: велике діло — опеньки. 
Не хочу його й згадувать, бо вмер, —цур йому, 
щоб ще й не вилаяв!— Приіздимо, ввійшли в 
передню; на дверях стоіть лакей, в каптані, 
в немецьких галанцях, не з наших, — з предсі- 
дателем з Москви приіхав. 

— А що, — питаємо— чи прийма? 

— Нікак с нет с, — каже: — его превосходи- 
тельство не ізволять прінімать, не угодно лі 
вам распісаться?— І показує пальцем на книгу, 
що лежить на столі в зелених палятурках. 

Глянули ми один на другого, здвигнули 
плечами — та й стоїмо, як вкопані: не знаємо, 
що й робить. Тоді не було ще у нас того 
звичаю, що як розвозять ту гаспідську визіту 
та прийде менший до старшаго, то не дає 
білетика, а тільки росписується. 



— 32 — 

— Что ж, господа, — каже лакей, — роти 
пороззявляли? ізвольте запісиваться. 

— На-біса ж? — Питаєм. 

— Так угодно, каже, превосходітельству. 
Стали совітуваться, що воно за нечиста мати 
ця книга; один каже: це, може, той альбом, 
що на памьять вірші пишуть та пробиті стрі- 
лами серця малюють; другий каже: може охо- 
тилось предсідателю побачить, який у кого по- 
черк... А лакей так над душею й стоіть: пишіть 
та й пишіть! От Кирило Онуфрієвич Пищи- 
Муха, як пісьменнійший між нами, й каже: 
може він дума, що ми й писать не вміємо? — 
взяв перо, трошки подумав тай начеркав. 

„Прі цей верной оказіі, спешу виразіть 
душевноє моє пріскорбіє і сердечноє сокру- 
шеніє, что по непредвідімим обстоятельствам 
лішен щастя лічно засвідетельствовать моє 
глубочайшеє уваженіє і преданность, с кото- 
римі почтеннейше честь імею пребить Вашего 
Превосходительства всепокорнейшій... " 

Та й закрутив... (Де б то йому не написать: 
сам терся по тих Петенбургах)! 

Дає перо,— так всі од його, як од чорта, 
жахаютсься. Один другого штовха: бери ти! — 



— 33 — 

ні, ти бери! Далі до мене: починай; — кажуть.— 
як тобі не вигадать? ти ж на всю Опошню 
брехун!— Взяв я те прокляте перо, думаю — 
що б мені написать йому на память? Встромлю 
в чорнилицю, налагожусь писать, і знов стро- 
мляю: нічого в голову не лізе! А тут ще 
кругом обступили, дивляться, а лакей трохи 
в потилицю не штовха. Примірявсь— примі- 
рявсь, а далі й думаю: він дуже ласий до 
дівчат, нехай же посміється, — взяв та й 
настрочив: 

„І вчора галушки, і сьогодні галушки. 
Прийди, прийди, серденько, на білі 

подушки. 
І учора куліш, і сьогодні куліш, 
Прийди, прийди, серденько, мою душу 

потіш". 

Підписався та ще й закарлюку загнув, 
як хвіст у хорта. Тут вже за мною й другі 
почали; хто нашісав: 

„Спробувать пера її чорнила. 
Що в йому за сила. 
Так перо пише, 
■ Як муха дише". 

з 



34 



Хто розмазався тим „глубочайшим", а 
покійник Назар Семенович Тупу-Табунець 
Буланенький при цей верной оказіі ще й 
жалобу на свого сусіда написав, що ззів у 
його „многоплодного" индика. Оттак запи- 
суємось, а діявольский лакей аж морду на 
бік гне та регочеться. 

— Не скажет вам, — каже, -єго превос- 
ходітельство за ето пісанье, спасіба! 

— А що ж — кажу: як вміли, так і на- 
писали, йому ж схотілось нашого писання, — 
нехай і читає по суботах. 

Після цього розіхались гарненько по 
квартирях і ні гадки собі. Аж увечері приніс 
до мене палатський сторож бомагу. „Про- 
читайте", каже, „і роспишіться". Що за вража 
мати! — думаю, яку моду вигадали! так, бачите, 
воно й легенько росписуваться! Прочитав, — 
тільки й написано: 

„бго превосходітельство, господін статскій 
совєтнік і разних орденов кавалер, предлагаєт 
г.г. членам всенепременно явіться к нему зав- 
трашняго чісла в десять часов по полунощі". 

Це, думаю собі, на закуску приглаша, — 
та взяв і росписався: „буду, хліба-соли не 



— 35 — 

цураюсь". Хто його в біса й сподівавсь, яка 
там хліб -сіль буде! 

На другий день, як раз в десять часів, 
зібрались ми до предсідателя. Ходимо по залі: 
вже її одинадцять прокукало, — ні сам не 
входить, ні закуски не приготовляють, а вже 
пора б і червяка заморить. Оттак додержав 
нас до дванадцятого часу, далі лізе з кабінети 
в мундірі, в білих штанях, щось на ш'иі телі- 
пається, ще її перстень на палець настромив. 
Тільки виткнувся з дверей, так на мене її 
витріщивсь, посатанів, аж з виду зблід. Тут 
йому кланяються; хто бубонить — ,.а честь 
імєго явіться", а він, ні на кого не глянувши, 
прямісінько до мене,— як крикне: 

— К кому ви явілісь?! 

Дивлюсь на його; чи не здурів?— ду- 
маю, чого це він так грима? А вій вдруге 
дужче: 

— Я вас спрашиваю, к кому ви явілісь? 

— К вам, — кажу. 

— А я кто такой?— пита і сам чортом 
на мене дивиться. 

— Хведор Іванович, кажу. 



— 36 — 

— Не Федор Івановіч. а ваше превосходи- 
тельство,— знов затріщав: — господин предсе- 
датель, ваш начальник, мілостівий государь 
мой!— аж запінивсь з серця. 

Тю на твого батька! думаю собі, чи ти 
сказився, чи натріскався кукільвану?.. А він 
скільки глотки своє: к кому ВИ ЯВІЛІСЬ? 

— К вашему превосходітельству, — каїку: 
нехай, думаю, по твойому буде. 

— А как ви явілісь? отвечайте. мілостівий 
государь мой! Как ви явілісь? 

Що за напасть така? не знаю, що йому 
й казать. 

— С достодолжним уваженіем, — кажу. 

— Разве в таком віде, — кричить,— яв- 
ляються к начальству с достодолжним ува- 
женіем? 

Посмотріте ви на себя! 

Оглянувсь я на себе— все обстоіть бла- 
гополучно: медалі висять, червоний пояс і 
шаблюка біля боку. Далі обернувся до това- 
ришів та й питаю: 

— Чи не знаєте хоч ви, чого од мене 
треба його превосходітельству, господіну пред- 
сідателю, нашему начальнику? 



З' 



Як росердиться ж. так Боже мій мило- 
стивий! Підскакує, як зіньске щеня, і прпска — 
неначе сукно мочить! 

— Ви мілостівий государь мой, — репе- 
тує.. — не імеете должноп атенціі к начальству, 
не ісполняєте установленні^ форм, нарушаете 
государственнйя узаконенія! я вас в двадцать 
четире часа предам суду! 

— Як буде за що, — кажу,— то можна й 
зараз предать суду... Позвольте. — кажу, крут- 
нувши вуса. — і мені вас спросить: чого вам 
од мене треба? хіба. кажу, дворянство на те 
мене вибрало, щоб на мене кричали, як на 
лакея?! — Та це кажучи, ще й шабелькою стук- 
нув. Досадно ж, їй -Богу, стало! що за чортова 
мати, думаю: прилип до мене, як шевська смола 
до чобота. Так куди! Піп своє, а чорт своє! 

— Мол чать!— кричить, — ви еще осмелі- 
ваетесь разсуждать! Посмотріте в зеркало, в 
каком відь- ви явілісь к начальніку! 

Підвів мене до дзеркала: дивлюсь! коза- 
кін мій защіпнутий на всі гаплики, медалі 
висять; ; прочеє де розірвалось— позашивано; 
все обстоїть благополучно... 

— Что,— пита. — відіте? 



— 38 — 

— Шчогісенько,— кажу,— не бачу, чого 
вам од мене схотілось! 

— Как чего— знов закричав: — на каком 
основаній ви осмєлілісь явіться ко мне в 
усах. Ви теперь состоите в гражданской 
службе, потому право ношенія усов на вас 
не распространяется. 

— З цього б і почали, — кажу:— як не 
роспространяется, то й виголюсь. Нічого було 
й кричать, як на живіт: це б, — кажу, — і гу- 
бернатор, і сам міністр так глотки не драв! 

— Прошу не разсуждать, каже,— а іспол- 
нять, что вам пріказивают; чтоби сего же дня 
вибрілі уси, а не то— я вас йод арест посажу. 

Далі визвірись на прочих і каже. Я вас 
прізвал, мілостівие государі, чтоби виразіть 
вам крайнєє моє неудовольствіе за то неува- 
женіе і непростітельную дерзость, которую ви 
учінілі вчерашняго чісла вашим неуместним 
поступком. 

— Позвольте узнать, ваше превосході- 
тельство — почав Пищи-Муха, -в чом заклю- 
чаеться неуместний наш поступок, учіненний 
вчерашняго чісла, із котораго можно би усмо- 
треть неуваженіе к вашему превосходітель- 



1-9 



ству і непростітельную с нашей сторони 
дерзость? 

— Как — із котораго?— крикнув:— а как 
ви моглі позволіть себе пісать в візітной 
кніге такую дічь: і галушкі і куліші, і жа- 
лоби запіспвать, словно на почтовой станціі, — 
когда вам следовало только запісать ваші фа- 
мілії... 8то просто бунт протів правітельства!.. 

— Наші іменние спіскі, — знов почав Пи- 
щи-Муха (а він вже такий був. що хоч кому 
носа втре), доставленії уже ваш ему прево- 
сходітельству. следовательно ми нікак не 
моглі предполагать, чтоби вам предстояла 
надобность в нашіх фаміліях, а полагалі. что 
ваше превосходительство інтересовалісь более 
на счет нашіх почерков і словосочіненія, а 
потому каждий із среді нас, по мере сіл 
своіх, потщілся виразіть своі чувства і мислі, 
нікак не предполагая, чтоби ваше превосхо- 
дітельство.... 

— Ну, довольно. довольно! (допік-таки 
його Пищи-Муха!) — ви, — каже,— як маятнік в 
часах: торкні вас раз, то ви десять раз завіляете. 

— Теперь, господа, — каже, повертаю- 
чись на всі сторони,— ізвольте, отправляться; 



— 40 — 

на первшї раз я вас прощаю, но в другой— 
будьте осторожни; я не люблю шутіть! А ви, 
мілостівий государь, — каже глянувши на 
мене, — чтобі сію минуту обрілісь! понімаєте? 

— Як не понять! — кажу: у мене є дурень, 
що сливи стереже, так і той вас пойме. 

На це хотів був він обізваться, та по- 
пирхнувся: скоріш в кабінет, і зачинивсь; 
обридло вже її йому гримать, прискать і під- 
скакувать. Стали й ми виходить, похваляєм 
ту гаспідську закуску, а секретарь наш 4 вома 
Петрович, де не взявся, до мене й собі: 

— Як можна,— каже, — в гражданській 
вуси носить! 

— Та хоч ви мовчіть, кажу:— чорт батька 
зна чого таку куру підняли! Не то вуси, — і 
борода ділу не поміха! 

— А в візітній книжці і на обьявительному 
листу, — каже, що ви написали? 

— Помилуйте мене сьогодні, кажу, — а я 
вас завтра! 

Не став з ним і розговарювать, і без 
його гірко на душі, так досада і розбира, так 
і поверта назад, щоб хоч вилаять иродового 
сина. Скільки на світі живу, а ніхто на мене 



не кричав, ш з ким не лаявсь. — тільки де- 
коли з жінкою: а тут і не встерігсь, — відкіля 
та її сварка вирвалась, бодай йому до емерти 
так підскакувать та прискать! Прийшов на 
кватирю. зараз достав з шкатулки бритву, 
намиливсь, черк, в друге... так моі вуси, 
неначе скошена трава, і впали на рушник. 
Як глянув же я на себе в дзеркало — так 
батечки!... аж злякавсь сам себе не пізнав, 
чорт-батька-зна на кого й похожпй: і рот кри- 
вий, і щоки позападали, і ніс похнюпивсь: 
зовсім не я. а німець Адам І Іванович Фрик, 
що в Кременчугу шльонку розбірае!.. щоб мені 
дозавтрього не дожить, коли брешу! В перший 
раз. як живу на світі, довелось мені зголить 
вуси, лучче б було і не дожить до цього 
лиха' Якби знав, що зроблюсь таким паскуд- 
ним, то Бог мене побий, коли б збрив, хоч 
би не то що під суд — хоч би жили з мене 
тягли. І кому з того прибуло, що я без вусів?.. 
Кому вони мішали: чи йісти, чи нити, як 
кажуть, вірою й правдові служити.- Як я тепе- 
рички до жінки вернуся:' Як я гляну в вічі 
Марьі Уласівні?.. Згадав я й літа моі молодіі! 
не одна, було, глянувши на моі вуси, збирала 



— 4 2 — 

губки на оборочку, не одна і цілувала і милу- 
вала іх!.. Оттак журюся, а сльози кап-кап!.. 
Здається, і за старшим сином так не вбивавсь, 
як помер!.. Мій Боже милий! подумав, уда- 
ривши себе в груди, за що ти мене так люто 
покарав?.. 

Нічого було робить більш у Полтаві, бо 
в должность велено вступать тільки через 
тиждень, от я й поїхав до дому. То було як 
йідеш, то знай гукаєш на кучера: торкай, 
хлопче, торкай,— а теперечки сижу собі, схи- 
ливши голову, неначе мене на шибеницю 
везуть: пари з рота не пущу; хіба як швідко 
побіжить, то озвешся: не жени коней, — по- 
томиш!— Так вже наровлю, щоб мені у ночі 
приїхать, бо жінка тоді була не порожня, то, 
думаю собі, як гляне разом на мене, та зля- 
каєтся, то ще (нехай він сказиться) приведе 
Адама Івановича Фрика. Підйізжаю до свого 
двору, —уже зовсім смерклось, і в будинку 
не світиться; вилажу з брички, а тут як за- 
гавкають на мене собаки! —тю, дурні, — кажу, — 
хазяіна не пізнали! — Хотів був погладить, 
так бісови собаки глянули на мене, та в-ростіч. 
Ввійшов тихенько в сіни!... так якось чудно, 



І 



— 43 - 

матері його біс, будто й не я,— здається й 
хата не моя, їй же Богу, правда!.. Оттож, 
кажу, як загавкали собаки, жінка й про- 
кинулась; чує — хтось увійшов. 

[то там — пита. 

[є я, — кажу. 

— На кого ж там собаки гавкали? 

— Не знаю. 

Та йди ж, — крадешся! 

А в мене такий звичай був, що, було, 
як п'рипіду додому, то зараз, хоч і вночі, всіх 
розбуркаю: з дітьми граюсь, з жінкою цілуюсь, 
бабусю Оришку. що за дітьми приглядує, 
зачіпаю; а теперечки, як тать, мов той злодій, 
крадусь, не знаю, на яку й ступить. Підійшов 
до.кроваті, а жінка протягує до мене руки 
цілуваться. Поцілувались, а вона: 

— Хто це?— та мене рукою по губах... 
Як наробить репету: Ой лишечко! Злодій... 
Оришко, огню, огню! 

Я і і уговорюю, — так куди не слуха: і ру- 
ками й ногами од мене. 

— Не підступай! - кричить,— не підсту- 
пай!.. Всіх дітей переполошила, та вже Ориш- 
ка прибігла з свічкою. Витрищились на мене, 



44 



дивляться... здається й я. так не я ж: нема 
вусів! 

— Що це з тобою сталось— пита жінка. — 
чи ти живий, чи мертвий?! а сама аж попо- 
лотніла, труситься, неначе трясця іі трясе. 

— Тим то й моє лихо, — кажу, що живий! 

— Що з собою зробив? пита, — огла- 
шенний! 

— Це ж. — кажу, —дяка, тобі: тепереньки 
вже не буду байдики бить, та з Марьєю Ула- 
сівною в марьяжа грать! 

— ■ Нащо ж ти вуси збрив? — пита. 

— Тепер состою в гражданській, — кажу, 
як і мені казали: — а потому право ношенія 
усов на мене не распространяеться. 

— Чи він пяний, чи здурів? — каже 
жінка, глянувши на Оришку; та як заголо- 
сить, як вдарить себе в груди, а за нею 
дітвора й Оришка, а бісови собаки почули, 
ну й собі: і виють, і скиглять, так-що Боже 
мій милостивий, такий ґвалт підняли, хоч 
з хати, — та що з хати!— з села тікай! про- 
сто кінець світу наступає. 

Оттак цілісіньку нічку рюмсали, і я з 
ними: сижу та плачу. До крові губи собі 



— 4Ь — 

подряпав: хочу, знаєте, вус крутнуть, хіп 
за губу \ — нема нічого, і вдряпну... 

На другий день така напала на мене 
нудьга, хоч кріз землю провалиться. Що кому 
не скажеш — ніхто мене не слуха-діти од 
мене одвертаються, жінка хлипа. ні одна 
дворова собака, матері их біс, до рук не йде. 
Думаю собі- що мені на світі робить?... А 
тут стали сусіди навідуваться і Марья Ула- 
сівна прийшла, а я од іх ховаюсь, та лице 
закриваю, неначе казна-що таке.... їй же 
Богу правда! На третій день зовсім таки 
ослаб, не дишу: груди мені заложило. жи- 
віт підвело (за три дні шматка хліба в 
роті не було); не знаю вже. чи голова в 
мене на плечах, чи може кавун. Зовсім 
таки налагодився вмирати, хоч за попом 
посилать! 

Коли, на моє щастя, — так вже Бог мило- 
сердний не схотив посиротить моіх діточок,— 
прніздить Григорій Григорович Захарченко, 
оттой, може чули, що і в чорта виграв би 
тяжбу, — так. кажу, приіздить: як глянув на 
мене— і назад одступив. 

— Що це з тобою, братіку?— пита. 



46 



— Пропадаю, — кажу: —це смерть моя за 
мною прийшла! 

— Та не бреши — каже,— тебе ще й по- 
ліном не добьешь. Тільки — каже пригляду ю- 
чись, — дуже зпаскуднів; чого це? 

— Хіба вам повилазило? — кажу. 

— Вуси збрив? 

— Еге! 

— На-біса? — пита. 

— Нечиста мати в гражданську понесла, 
так теперечки право ношенія усов на мене 
не роспроняється 

— Хто це тобі вигадав? 

— Його пре... теє, — кажу, — щоб йому 
добра не було! 

— Брехали його батька сини, та й він 
з ними, — каже:— ти ж з мундіром в одставці? 

— Так що? 

— Так коли мундір на тобі, — каже, спа- 
сибі йому,— так і вуси при тобі!.. 

— їй Богу? 

— Побачиш, — каже: я тобі й указ дам. 

— Батьку мій рідний— кажу: на світ ти 
мене народив!— Як скочу з кроваті, ну його 
обнімать та цілувать, а він мене одпихае. 



— Ну тебе к бісу, — каже: — як шпиль- 
ками шпигаєш! Бачите, одросли трошки вуси, 
так щетина й колеться. 

Теперечки, спасибі им, понасилали тих 
томів: що треба, хоч не скоро, а налапаєш, а 
тоді— скоріш скарб знайдеш, як чого тобі треба. 
Не у всякім повіті були такі люде, як цей — 
що розказую — Захарченко: шукають, було, 
шукають, та й плюнуть... Таке лихо було, 
не повірите: коли скажуть, що право ноше- 
ній— не то вусів— голови на твоіх плечах не 
роспространяється. то не турбуйсь шукать, — 
чи воно правда, чи брехня, стинай голову та 
так і ходи... Щоб я пропав, коли не правда! 

Ну, як почув я од Захарченка про той 
указ, то де в мене й сила та взялась! пове- 
селів, як на світ народився. Зараз жинка по- 
ставила нам закуску, випили по чарці, по 
другій староі, пляшок зо дві сливьянки, а 
тим часом запрягли мені бричку, та скільки 
видно й заторохтів з Захарченком. Дорогою, 
щоб мене не побачили, обвязався платком, 
тільки очи й блищить. Хто не стрінеться, 
пізна мене по конях, і пита: чого це ти 
обвязався? 



— 48 — 

— Бишиха, — кажу,— нарядилась. 

Приїхав до Захарченка. Як дав він 
мені той указ, то неначе рідного батька 
побачив!.. 

Ну, теперечки, думаю ваше пре... теє... 
чий чорт буде старший! 

Вернувся до дому і два місяці висидів 
в карантину, поки вуси не повідростали так, 
що й жінка зі мною цілується, і люде слу- 
хають, і собаки на мене не гавкають. Вже її 
з Марьею Уласівною в марьяжа граємось, а 
тут така піднялась переписка! з Полтави по- 
вістка за повісткою: неукоснітельно, с полу- 
ченія сего, імеєте явіться.— А я им в одвіт: 
по случаю пріключівшейся внезапно болезні! - 
Ще з місяц підождав, та як вже стали за- 
кручуваться, поіхав в Полтаву. Тільки при- 
іхав, зараз натяг на себе козакин, причепив 
шаблюку та. її пішов у палату, це б то вчи- 
нить явку. Вхожу в присутствіе... Як гляне 
на мене г. предсідатель, так його й зжоло- 
било, аж носомт» закрутив. 

— Что ето, мілостівий государь мой, 
крикнув, — ви уклоняєтесь от служби, і вто- 
річно осмеліваєтесь явіться ко мне в вусах! 



— 49 — 

— Це.— кажу.— ще не вуси, а усипиш, 
а от як виростуть, то будуть усища!— Асам 
держусь за той указ, як сліпий за поводача. 

І!... як закричить, та підскоче, та присне: 
я вас, мілостівий государь мой, в двадцать 
четире часа... 

— Не гарячіться. — кажу: —кров сиортите, 
а ось подивіться!— Та тиць йому вь руки 
указ. Дивись, думаю, хочь повилазять. 

Прочитав, — якось чудно лупа очима, губи 
дріжать... 

— Фо... Фома Не... Петровіч!— каже, за- 
пинаючись: — что ето такое? 

Хома наставив око: 

— Височайший. каже. 

— Без вас знаю, — каже предсідатель,— 
а распространяется лі право ношенія усов? 

Хома круть-верть, сюди-туди, ничого 
робить. 

— Распространяется, — каже. 

Товариші дивляться на мене, переляка- 
лись, думають собі: буде мені халепа! А я 
дивлюсь на супротивників, так іх очима і йім. 
та вуси кручу. Предсідатель глянув на се- 
кретаря, повертілись вдвох сюди-туди, та й 

4 



— 50 — 

посідали тихенько, ні один її пари з рота 
не пустив. 

— Що, думаю собі, піймали облизни?.. 

— Так оттака-то чудасія була з моїми 
вусами! Якби не той указ, то може б дове- 
лось і пропасти! Згадуючи пропіле, не раз 
думав: правду люде кажуть, що за Богом 
молитва, а за царем служба ніколи не про- 
подае. За нятнадцятилітню безпорочну вислу- 
жив таки собі те. що теперечки ніяке пре- 
восходітельство на світі не збриє мені ву- 
сів, --от що!.. 

0. Стороженім. 



Бокачка. 

(Оперета „Бокачіо"). 




орік, на масляну, у середу, приіхав 
я у Раїів. Де що продав, де що ку- 
пив, а далі гарненько поснідав, по- 
ставив воза біля знайомих крамниць, 
сам пішов по городу гав ловити. 
З початку пошвендяв по Олександрів- 
ский вулиці, а далі поліз по Хрищатикові, 
та так і приперся аж на Фундукліівську 
вулицю. Далі пішов собі по іі. коли ось 
гульк на ліворуч — на стіні будинку на- 
ліплена величезна грамота. Пани все чи- 
тають іі, таї'г читають. Один став на вспиньки 
та на верх загляда, а другий зігнувся мов 
той цуцик, та внизу читає. Кого-б, думаю, тут 
роспитатп. що се воно таке. Може се на війну 
приглашають, або може хто богатий жениться? 
Кого б тут. думаю собі, роспитати. щоб 
до ладу мені росказав. Коли ось гульк — аж 



— 52 — 

стоіть якийсь панич в синім вбранні з золо- 
тими ґудзиками. Так я до його простісенько 
й налагодився и питаю: 

— „Не во гнів вашоі милости, паничу, ска- 
жіть, будьте ласкаві, що се таке за грамота?" 

А він мені одказує: 

— „Се сьогодня в тіятрах якомусь ах- 
тьорові будуть показувати бурий хвіст." 

— „Що воно, кажу, за кумедія?" 

— „Ни каже, се не кумедія, а поперечка." 

— „Яка поперечка?" 

А він як почав росказувати, дай Боже 
пам'ять, як то він іі назвав... якось так бу- 
цім то птиця... чи курка... чи гуска... Ага! 
згадав. Бокачка, каже, бокачка. 

— „Що ж то, кажу, іі ідять чи що?" 

— „Ні каже, іі не ідять, а тільки див- 
ляться, аби лиш гроші заплатив. Дивитись і 
слухати є що, штука дуже гарна." 

— „А де ж то, сю штуку можно по- 
бачити?" 

— „Іди, каже, у сі середні двері, а там 
покажуть її роскажуть." 

Увійшов я в середину, а там такі здоро- 
венні сіни, що страх. Такі будуть завбільшки 



53 



як Микитова клуня, а праворуч висить ми- 
сник. У тому мисникові маленька дірочка, а 
з неі якийсь пан вигляда, мов сірко з будки. 
Підхожу я до того пана, скинув шапку: 

— „Будьте здорові з середою, та ще з 
масляною." 

Мовчить, мабуть глухий, або німиць! Я 
впять до його. 

— „Що се ви. ваше благородіє, трохи 
теє, вибачайте, глухенькі?" 

А він як крикне: 

— „Што тебе на до!" 

Я аж злякався, та її кажу: 

— „Чи мені можна подивитись на вашу 
бокачку, чи може не дозволете?" 

— ., Можна, одповідае, а коли ти хочеш 
дивитись, чи в день, чи у вечорі, бо СЬОГОДІЗЯ 
іі два рази показуватимемо?" 

Я постояв трохи, помиркував, та її кажу 
йому: 

— ,,Ні, вже коли ваша ласка, то пока- 
жить мені в день, а ще лучче як би можна 
було щоб зараз, бо я, бачите, як йшов сюди, 
то на возі покинув батога, то як буду тут 
в ночі вештатись, то, ще чого доброго 



— 54 — 

щоб який чорт там його не вкрав, а батіг 
хльосткий!" 

— „Ну, каже, як знаєш, мені однаково — 
коли хочеш то тоді й дивись." 

— „А ну. ну показуйте вашу чудасію, 
вашу бокачку. А скільки за се треба запла- 
тити?" 

— „А за скільки ж ти хочеш подиви- 
тись, за яку ціну?" 

— „Що ж, кажу, хіба у вас ту бокачку 
на кварти, чи на аршини міряють?" 

— „Ні, не міряють, а тільки на яку ціну 
хто побажа." І почав: 

— „За 15 карбованців хочешь?" 

— „Тю, тю, на вашого батька, та я за 
такі гроші пару бичків куплю." 

— „Ну, каже, за 10 карбованців?" 

— „І се ка-зна що вигадуєте: моя сіра 
з хомутом і то тільки вісім з половиною." 

— „А за п'ять хочешь?" 

— „І се дорого." 

— „А за карбованця?" 

— „Е бодай вас! Не глузуйте." 



00 

— „Ну, от тобі, каже, нослідне слово — 
за тридцять копійок, візмешь?" 

— „Зминьшить, — кажу, мені, пане, я не 
заможний чоловік." 

А він затягся и ничого не хоче відпо- 
вісти: надувся мов сичь, сидить і сопе. 

Постояв я, трохи помиркував, і вже хотів 
було йти до воза, так навожденіе так і цупе, 
щоб побачити тую бакачку. „Є. думаю, куди 
нейшло, взяв чорт корову — хай бере й теля. 
Коли вже так забажалось, то заплачу гроші, 
та так надивлюсь на ту бокачку, щоб довго 
було про що самому згадувати і людям ро- 
сказувати." Підхожу я в'пять до того пана, 
даю йому гроші тай кажу: 

— „Нате вам гроші, полупайте, пока- 
зуйте,, а ми будемо дивитись." 

Він узяв ті гроші, переличив, відірвав 
шматок якогось паперця. вткнув мені у руки, 
а самому йому зробилось, мабуть, соромно, 
бо взяв та й кватирку зачіннв. 

Беру я той паперець у руки, дивлюсь 
на його, розглядаю, на всі боки повертаю, але 
нічого не бачу. Я вже й на двір виходив і 
на сонце кріз той паперець дивився — нічого 



— 56 — 

не видно. Тільки всього й видно, неначе хто 
дьогтем поляпав, а бокачки чортма! А далі 
розсердився та підбіг до того пана, що гроші 
у мене взяв, та як почав у кватирку гри- 
мати, аж мисник заторохкотів. Він відчіНяе 
кватирку. 

— „Чого се ти безпорядки заводиш!" 

— „Еге, кажу, безпорядки, а се хіба 
порядки, що ви зробили, га? Взяли з мене 
гроші, та ще й глузуєте; ткнули якогось 
біса, та й думали, що мене обдурете. Є, ні, 
не на такого попали, вертайте мені зараз 
гроші. Се не бокачка, а мана." 

— , Дурний, каже, чого ти репитуєш, 
то не на папер дивляться. От іди в середні 
двері, то там візьмуть у тебе сей квиточок, 
покаясуть тобі місце, а ти сядеш, на тому 
місті, та й будеш дивитись на бокачку 
так, як і усі дивляться. Ну, теперь, ро- 
зумієш?" 

— „Еге, кажу, отак то я добре розумію. 
Спасибі вам за те, що так до ладу розсказали." 
Тай пішов я до середніх дверей. 

Увійшов я в середину, коли дивлюсь, 
аж стоіть якесь начальство — з червоним комі- 



— 07 — 

ром и до одежи попришивані золоті ґудзики, 
та як крикне воно до мене. 

— „Куда лізиш хахол?" 
Я аж злякався. 

— ,.На бо....бо...бо...кач...ку, кажу, прий- 
шов подивитись." 

Він вихватив з моіх рук того квитка, 
подививсь, та й каже: 

— „Іди на гору, там тобі покажуть." 

— „Куди ж. питаю, мені прикажете йти, 
чі ліворуч чі праворуч?" 

— „Куди хоч. каже, туди і йди, однак 
вийдеш на одну дорогу." 

Поліз я по сходах. Лізу та лічу; полічив 
так з вісімнадцать. Вилажу на рівне, а там 
вп'ять начальство кричить: 

— „Куди." 

— „На бокачку. ось куди!" 
Він, теж, подивився на квиток. 

— „Іди, каже, вище." 

Ну. думаю, нехай буде й так, може з цього 
що небудь й вийде, тай поліз вп'ять до гори. 
Вп'ять полічив сходів з пятнадцять. Тільки 
що на послідню став, як вп'ять якийсь чорт 



— 58 — 

поставив такого крикуна начальника як і там 
внизу були і сей кричить: 

— „Куди." 

— „Звісно, кажу, на бокачку, не дуже 
то гримайте та показуйте де вона." 

Він подививсь на мене, а далі на квіток, 
і сей каже: 

— ,,Т1ошел вище." 

Та воно, мабуть, що так верстов зо три 
прийшлось до гори лізти, бо вже, лізучи, я 
так втомився, що аж на мені сорочка мокра 
стала. Коли вже я доліз до того, що вже 
нікуди було далі лізти, бо вже головою об 
стелю вдарився, то там ще один начальник 
до мене причіпився, але се вже не такий, 
бо вже не було у його ні червоного коміра, 
ні блискучіх ґудзиків, мабуть пяница А теж 
кричить: 

— „Куди." 

— „Та цитьте, кажу, нехай вам заціпить; 
тут світ не милий, так втомився, а ви ще 
репетуєте; звісно куди прийшов — на бокачку 
дивитесь, ось що." 

Взяв від мене той квиток, вибрав для 
мене місце, та й каже: 



59 



— ., Сідай і мовчи, бо будуть починати. %і 
Ну, тай місця ж там пороблено, нехай 

йому всячина! Якась вузенька дощечка, а на 
боках заткнуто якісь прутики залізні; а на 
мені кожух і світа. Ніяк не можу вмоститися. 
Кублюся як та курка на гнізді. За мною 
якийсь купець сидів, та як крикне до мене: 

— „Чого крутишся, чому не садишся, 
що у тебе шило, бач другому перешкоджаєш 
дивитись? і1 

Сів я вже як міг, тай сижу. Коли як 
зиркну до низу, а там панів, панів, мов чирва 
кишить, та все лисі тай лисі. Та так ті лисини 
у них блищать, як буцім ті лаксовані паньскі 
чоботи. А праворуч и ливоруч панночки з 
дірок виглядають, мов ті поросята з кошари. 
Дивлюсь далі, а перед панами якась хвоса 
і маленька дірка, неначе дверцята, а з тіеі 
дірки почали капелисти вилазити. Лізе одін 
і несе з собою скрипку, взяв тай сів, а далі 
лізе другий и теж сів, а потім третій, чет- 
вертий.... Один припер таку здоровенну скрип- 
ку, як броварська кухва. та став соби у ку- 
точку і закрився нею, мабуть йому стало 
соромно чи що. Як іх вже на ту хвосу най- 



- 60 •— 

халося, так як оселедців в бочку, та як 
заграють, аж у вухах заляскотило: гудуть, 
скіглять, пищать, аж сумно робиться. А той 
по здоровий скрипці як різне, а вона так 
страшенно загуде, мов бугай у череді. А 
один став між ними, та ще взяв у руки пу- 
жално, та таке виробляє руками, головою, що 
аж сміх мене взяв. Дивлюсь на його и нічого 
не розберу — чи він хоче з ними битись, чи 
він від них мух відганя. Отак різали, різали, 
а далі чирк — тай перестали. Але, не вам 
кажучи, так нагули, що аж каганці потем- 
нішали. Я вже думав, що зовсім погаснуть. 
Коли се зирк, аж пополотнів, так злякався, 
і сам не знаю що воно діється. Чи ми до низу 
пливемо, чи та стіна до гори лізе? Коли 
гарненько роздивився, аж ні: ми сидимо на 
місті, а то тільки стіна одкрилась, та тільки 
не розбиру куди — чи на вулицу, чи на другий 
світ? Але мені сдається, що на другий світ, 
бо я ще таких кумедних людей, як там були, 
ніколи не бачив. Там були і в курточках, 
і без курточок, і в патинках, і без патинок, 
і в штанцях, і без штанців. А таке витворяли, 
що кат його й розбере. Той кричить, той 



СІ 



репетує, той сміється, а другий танцює, чорт 
його розбере, що воно таке. — Чи вони по- 
приходили на нас дивитись, чи ми на них. 
Отак собі сижу тай розглядаю... Коли се мені 
водиці забажалось, бо я, маєте, як зпродався, 
то гарненько поснидав — з'ів дві тарані, та 
ще головку чихоні— то й погнало на пійло. 
Питаю сусіда, що біля мене сидів: 

— „Де б тут, дядьку, водиці напитись?" 
А на сім слові підбіга до мене якийсь 

такий кумедний чоловьяга. У його одежи 
передні поли собаки пообгризали, а ззаду 
тільки два шматки теліпаються. 

— „Вам води?"— каже він. 

— „Еге, кажу, коли ваша ласка, то по- 
кажить де вона." 

— „Ні, каже, я вам принесу." Тай побіг. 
От, думаю, і тут добрий чоловік найшовся. 
ІІезабором приносе він мені пляшечку 

води. Узяв я ту пляшечку у руки, та голь.... 
голь...., тай до дна випив. Вона мені пока- 
залась якась така чудна — чи то вона така 
солодка, чи вона така мицна — бо як я випив, 
то аж в піт мене кинуло, і сльози з очей 
потекли. Кажу йому: 



— 62 — 

— „Що се за вода?" 

— „Се, каже, паньска." 

— „Еу, кажу, спасибі вам, що ви мене 
напоіли." 

А він і каже: 

— „20 копійок." 

— „За що, кажу?" 

— „За воду, отповідає." 

— „Тю-тю! кажу, що се світ клином 
зійшовся, щоб за те, що води напився, та й 
платити. Та ти, голубе, забери всіх оціх 
людей, що тут у тебе у тіятрі. та приведи 
их до мого села, то я з своеі криниці натя- 
гаю вам повне корито, а ви пийте хоч поло- 
пайтесь то я за се і копійки не візьму". 

Еге, так то він мене й послухав. Взяв 
зараз десь видрав десятників, привів до мене 
і сказав, що я не хочу платити. А ті, гемонські 
кліщі, як причіпились до мене, мов репьяхи 
до кожуха. Бачу я, що непереливки, запла- 
тив ім за ту воду, тай тягу з тіятрів. Думаю 
собі, нехай вам біс з вашою бокачкою, як 
іще заманеться води, то вони тут з мене і 

шкуру здеруть. Цур им взяв і почвалав 

до воза. 



63 



Приплентався до воза, та мерщій запріг 
свою сіру и драла з Киіва. Іду сердитий і 
жаль мене бере: і пів карбованця грошій 
пропало, і клопоту набрався, та ще й трохи- 
трохи в буцигарню не попав. Нехай вони 
там тямляться з своєю бокачкою. Уже коло 
півночі приіхав до дому. Приізжаю, а жінка 
вийшла мені ворота відміняти. Відміняє, а 
сама цокоче — а вона у мене, не вам кажучи, 
дуже велика цокотуха. 

— „Що ж ти, каже, чоловіче, гостинця 
мені з Киіва привіз?" 

■ — „Де там, кажу, тобі гостинці, там 
така дорожнеча у Киіві, що не доведи Гос- 
поди. До чого не ткнись, то все плати. І за 
бокачку плати, и за воду плати." 

А вона як заголосить: 

— „Бач, каже, сам вже іси, щоб трясцю 
з'ів, а жинці не привіз." 

— „Який, кажу, іі чорт ість, на неі тільки 
в тіятрах дивляться та слухають." 

— ■ А ти ж там був? 

— „Авже-ж був." 

— „Так повези і мене до тих тіятрів, 
нехай і я подивлюся." 



— 64 — 

— „Еге, туди ж пак, так зараз і 
повіз." 

— „Кажу тобі повези, бо як не повезеш, 
то візьму зараз тай умру." 

— „Ну, ну, нехай тобі біс, не вмирай, 
підожди до недилі то вже й поідеш." 

Діждались ми тіеі неділі. Взяв я ви- 
лагодив возка, заслав білим рядном, запріг 
свою сіру. Жинка одягла різдвяний кожух, 
а я великодню свиту, посідали тай поіхали 
до Киіва. Приіхали у город, поставив возка 
на постояльці, а сами, гарненько поснідавши, 
потягли до тіятрів. Дорогою прийшло мені 
на пам'ять, що там прийдеться за воду пла- 
тити, то аж серце у мене здавило. Коли 
гульк, аж на моє щастє, кацап під будинком 
продає квас. От. думаю собі, і гаразд. Підій- 
шов до його тай кажу: 

— „Дядінька, дайте мені два кухлички 
квасу. Та ще. колиб можна було, щоб налити 
у пляшку, бо я хочу узяти з собою." 

А він каже: „ти краще візьми нашого 
руського, що зветься ,.кислі-щи", то той уже 
буде прямо в пляшках". 



— 65 — 

-- „Ну, кажу, нехай буде йтак; давайте." 
А жинка каже:— „на біса він тобі здався 
той квас?" 

— Кажу: — ..мовчи, то вже я знаю, що 
роблю." 

Заплатив кацапові дванадцять шагів, за- 
брав пляшки, тай потяг до тіятрів. 

В тіятрах підійшов до того пана, що 
сидить в дірці. 

— ..Будте, кажу, здорові з неділею свя- 
тою, та ще й з заговінами." 

Мовчить. 

— ,,А дайте, кажу, мені два квиточки 
на бокачку, на гору, по тридцять ко- 
пійок." 

А він як почав шарити по столі, по 
паперцях. шарив, шарив... А далі й каже 
мені: 

— ,,3а тридцять копійок, на гору, тільки 
один зостався, а то є на низ за карбованця; 
як хочеш, то бери." 

— ..Ні, кажу, спасибі вам за таку ласку, 
щоб так дорого платити. Краще ходім жінко 
до дому, та будимо заговляти, як Бог велів. 
А вона як зарепитук: 



— 60 — 

— „Бач, я й сорочку нову наділа, а ти 
мене не хочеш в тіятри повести!" 

— „ Нехай ти, кажу, сказишся з твоєю 
сорочкою. Цур тобі, пек; не голоси. Повиду 
вже... певеду, щоб з тебе пара вийшла. 
Ти мене тільки до сорому, та страти, до- 
водиш." 

А далі її кажу панові: 

— ,, Дайте мені одного квитка за трид- 
копійок, а другого за карбованця." 

Взяв я ті квитки тай почав з жінкою 
торгуватись. 

— ,,Чи ти, жінко, полізиш на гору, а я 
пиду вниз? Або я полизу на гору, а ти вже 
йди на низ, бо я вже на гору дорогу знаю, 
я вже там був." 

Віддав того квитка, що за карбованця і 
дав іі пляшку квасу, та ще й наказую: 

— ,,На тобі, Леличко, осю пляшечку з 
квасом і памятай— як тільки що тобі водиці 
забажається, то ти за се, а ні словечка нікому 
не говори, а візьми, достань пляшечку, по- 
смокчи тай мовчи. А теперь іди собі, з Богом, 
в середину, та дивись на здоровьє, а я піду 
своєю дорогою." 



— 67 — 

Поповз я по тіх сходах. Приліз до одного 
начальства і кажу: 

— ,, Будьте здорові, з заговінами,"— тай 
пішов вище. 

Доліз до другого і кажу: 

— ,, Будьте здорові, з неділею святою," — 
тай посунув вище. 

Доплентався до третього і кажу: 

— „Поздоровляю вас з тим днем, що 
сьогодня." 

Та так аж до четвертого прителеп- 
кався. Віддав сьому послідньому, квиток 
та й кажу: 

— „Показуйте мені, мерщій, місце, бо я 
дуже внігався." 

Вій мені показав де сісти, я сів. та тільки 
відсапуюсь, після тіь:і гемонськоі ходні. Як 
уже добре відсапався, то тоді почав по ті- 
ятрах розглядати, мов той вовк овець. А далі 
зиркнув до низу, а там моя Леличка сидить 
між панами і так сяє, мов сояшник між бу- 
дяками. Так мені зробилось на душиці ра- 
дісно. Деж, моя рідна жінка, та поміж панів 
попала, ова! Дивлюсь, в'пьять капелисти по- 



— 68 — 

сходились, заграли і перестали. Коли се чую, 
щось зашуміло та заляпотило. Пани регочуться, 
аж за боки беруться. Коли глянув я до низу, 
аж там нещастя. Моя жінка взяла пляшку 
з квасом, та поставила собі між коліна, та 
ще мабуть за затичку пальцями бралась, а 
квас мабуть нагрівся і затичку відіткнув. Як 
піде квас у гору! Як візьме мене за серце та 
як нароблю я репету: 

— ,,Леличко, що ти робиш, праця про- 
пала!" 

А вона до мене кричить: 

— ,.Що ж я вдію, коли бачиш як він 
летить?" 

— ,, Бодай, кажу, з тебе печінка ви- 
летила, дурна; візьми пляшку лівою ру- 
кою за низ, а правою, великим палцем, дірку 
заткни!" 

А тут, на моє лихо, як-раз і стіна від- 
крилась. Там почали співати, а музика грати. 
Пани сміються, квас розливається, жінка го- 
лосе, десятники іі виводять, я з гори кричу... 
Таку завірюху зробили, що я і не стямився, 
як на вулиці з жінкою опинився. Як уже я 
трохи очумався, — вхопив жінку за руку, тай 



■, 



69 



втік до господи. З того часу мені і одніеі 
ночі не проходе, щоб що небудь не верзлося: 
як не тіятри, то квас, а як не квас, то та 
гемонська бокачка. Бодай вона була ім на 
радість одубіла.. От як! 



Л. Лучщький. 



— 70 — 



Лист Турецького султана Запорожським 
козакам. 

Я, Султан Мухам ед, брат сонця і місяця, 
онук і намісник Божий, державець царств— 
Македонського, Вавилонського, Єрусалимсь- 
кого, Великого і Малого Єгипту, Царь над 
царями, державець над державцями, над- 
звичайний лицарь, ніким непоборимий вояка, 
пестун самого Бога, надія і утіха Мусуль- 
манів, острах і великий оборонець христія- 
нів, наказую вам, Запорожські козакі, з доб- 
роі волі піддайтеся мені без суперечки і мене 
вашими наскоками не беріться турбувати. 

Султан Турецький Мухамед IV. 




Видповідь Запорожськи/с козакив Турецькому султанові. 

Ти шайтан Турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого 
Луципера секретар. Який ти в чорта лицарь? Не будеш ти годен синів хри- 
стіянських під собою мати. Твого війська ми не боімось, землею і водою 
битимемось із тобою. Вавилонський ти кухарь, Македонський колесник, 
Єрусалимський броварник, Олександрийський козолуп, Великого і Малаго 
Єгипту свинарь, армянська свиня. Татарський сагайдак, Каменецький кат, 
Подолянський злодіяка, самого гаспида онук и усього світу і підсвіту бла- 
зень, а нашого Бога дурень. Числа не знаємо, бо календаря не маємо: місяць 
у небі, рік у книзі, а день такій у нас, як і у вас, — поцілуй за це ось куди нас... 

Кошовий атаман Іван Сірко з отоманнею і зо 

всім старшим і меншим Дніпронизовим війська Запо- 

рожською товариством. 



Бога нема дома, а сьвя 
роблять, що хочуть. 

Народна приказка. 



Частина І. 



„Бог у Москівщині." 



Хто встав раніш, сьпівай про волю. 
Щоб ватрусила ся радіюча брехня 

Замість передмови. 

Після упадку революції 1905 року, переховуючись 
від царату у Львові, згрижений невдалим повстанем, 
я передумував причини тої невдачі. Лежала зона в го- 
ловах народу (робітництва і селянства), котрий не по- 
пер нас, котрий не зрозумів нас, а, навпаки, дозволив 
своїм синам, вбраним в салдацькі мундури, нас рострі- 
лювати і зарізати велике діло визволу. 

Царат і православна церква — се ті дві затулки, кот- 
рими були залуджені очі народа. Тоді у мене зродив ся 
в голові плян написати цілу серію популярних книжок 
щоб, перечитавши їх, навіть ледвовміючий читати ви- 
робив собі відповідний погляд на сьвіт, жите та полі- 
тику. 

Зараз приступити до писаня я не міг, бо сам чув в 
собі до того мало науки. Взяв ся до читаня і готував ма- 
теріял. Але в 1906 році в маю я знов мусів стати в ак- 
тивні ряди революції. Вернув на Наддніпрянщину, де 
готував з товаришами збройне повстане ціле те літо. По 
лїція викрила нашу криївку коло могили Шевченка, і я 
знов лишив Україну. Через Москівщияу, Петербург 
Фінляндію, Шведчмну і Німеччину вернув до Львова і 
тут, запасавшись на львівськім університеті звичайним 
слухачем, почав писати се „Послїлне хожденїе Бога по- 



II. 

землі, або Бог на революції". 

Дві народні думки поклав я в основу сего твору. 
Народні, — щоб люд міг лехко зрозуміти напрямок опо- 
віданя. 

Наш простий нарід вірить і оповідає всіля- 
кі історії про те, як Бог, або Христос ходили по землі з 
св. Петром та Павлом. 

В тих байках Бог є представлений, як найвища 
справедливість. Перебраний за діда, Бог пригля дасть ся 
людському житю, карає злих, надгороджує добрих. 

Але то було давно, давно, тоді коли колоски на пгае- 
ницї були довгі на три ліктя... Та люди вгнївалитак Бо- 
га, що він одного разу хтїв обсмикнути увесь колосок і 
знищити грішний рід голодом. Але хитрі апостоли вбла- 
гали Бога, щоб він лишив той недочімханий колос хоч 
про пса... Відтоді Бог вернув на небо і залишив свої 
мандрівки. « 

Дивлючись на ті всі муки і неправду, той пекель- 
ний утиск який наш нарід зазнає під царатом, а знаю- 
чи, що колиб Бог про те все знав, то порятував би своїх 
людей, люд виробив собі переконане, що: ,,Бога нема 
дома, а сьвяті роблять, що хочуть". 

Вернути народови його ,,Бога'\ покарати зрадли- 
вих ,,сьвятих", випустити не по правді замкнених до 
,, пекла'' праведників і вернути їх до ,,раю", — се і ляг- 
ло в основу ,, Хожденія". 

В зимі 1906 — 1907 року мені вдалось написати тіль- 
ки першу частину „Хожденія" — "Бог в Моеківщиш''. 

Переслідуваний царатом і Потоцьким я був приму- 
шений тікати до Канади. А тут жите моє склалось вже 
так, що було не до писаня. Тай охоти не було писати. 
Пощо, коли не було грошей на видане?.. 

Аж по пятьох роках побачила частина І.,, Хожденія" 



III. 

сьвіт на сторінках ,, Кадила". Тоді я звернув ся до зага- 
лу помочи мені видати його окремою книжкою. Та то 
був ,,глас вопіючого в пустині"... 

Аж на весні сего 1915р. ,,Хожденіе" дісталось до 
рук т. Миколи Гишки, з Кіцманя на Буковині, який, 
перечитавши його, так собі сподобав, що підняв ся тру- 
ду видати нарешті ,,Хожденіє". 

Він порадив ся з своїми приятелями, гірниками з 
^ ; аи§ш:оп, Опі., і сї товариші: Олекса Одайський, Сте- 
фан Одайський, Іван Одайський, Тодор Завацький, Іван 
Томюк, Іван Сельський, Микола Гишка та Іван Гишка 
склали $250, і завдяки їм ,,Хожденіє"іде тепер в сьвіт. 
Знаю, що стріне воно в тім сьвітї ,, жовті піски і чужі 
люди", але може дістанеть ся і до рук замученого цара- 
том, панами та попами народу, і теж причинить ся до 
поваленя царскої сваволі та православної темряЕи. 

Друга частина,, Хожденія"— ,, БОГ НА УКРАЇНІ"... 
Щож про неї сказати? Може вона й цїкавіща від першої, 
але чи дочекаеть ся вона таких щирих товаришів, як ті, 
що помогли видати сю першу?.. 

Автор. 



у -< 



Оглав, 

Стр. 

Цар на молитві 1. 

В канцелярії сьв. Миколи 3. 

Рай 6. 

У Василя Великого 10. 

На хмарі 13. 

В Петербурзі 27. 

В тюрмі 44. 

Утеча 48. 

У ваґонї 61. 

На петербурськім шляху 74. 

Погром 81. 

Під Москвою 85. 

У Москві 91. 

Поміж безробітних 92, 

В ночувацькім домі , . . ... . . . 98. 

Плач Мяколи-угодника 111. 

Слідами революції 115. 

НаМоскві-річцї 120. 

У Кремлі . . . 123. 

На Театровім майдані 128. 

Скаране сьв. Миколи ,..,.., 130. 

У Матильди 135. 

Облога на Сокольниках 138. 

На Україну 146. 



Цар на молитві. 



Надвірний льокай спустив фіранки на вікнах цар- 
ської каплиці і палавше на сонцї золото і дороге каміне 
образів враз пригасло. Суворі лиця сьвятих насупились 
неначе ожпли на іконостасі в своїх золотокованих, ко- 
штовних ризах. Огники в лямпадках заярились і залопо- 
тіли. Льокай вийшов нечутно ступаючи по мягких ки- 
лимах. Сталась та тишина капища, яка обгортає людську 
душу страхом і вірою в близьку присутність надземних 
сил. 

Нагло розчинились двері, і безшумно ввійшло до мо- 
дельні маленьке, низеньке воно; з облїзлим чубом на го- 
лові, з мишачим острахом в очах, що глибоко иозападали 
в ями жовтого, хоробливого облича.На вузеньких плечах, 
мов на патику, висїв Генеральський мундур з золотими 
еполетами, руки висіли в долину по військовому. 

То був цар. Воно підійшло, хитаючись на тонень- 
ких ніжках, і стало перед виложеним перлами образом 
сьвятого Миколи. Сивий сьвятитель з євангеліем в руці 
усьміхав ся до цара ситим рожевим лицем, хоч сиві очи 
грізно визирали з під насуплених брів. 

Пар поглянув на всіх сьвятих, мов вийшов ро- 
бити їм війскову параду, і загомонів до сьвятого Мико- 
ли по французьки, бо по христіянськи не вміє, себто по- 
чав молитись, писклявим, гнусявим голосом: 



- 2 - 

— Слухай Миколо! Чи ти не бачиш, що дїєть ся б 
нашім царстві? Заколот і зрада обхопили усю державу. 
Проти нас, помазанника божого, і проти вірних слуг 
наших збунтували люди лихі чернь робочу і міністри 
наші не знають вже, як раду со^і дати з нею. Бунтуєть 
ся, податків не платить, а заграничні банкері не хочуть 
позичити нам більше гроший.Преміери цілком закрутили 
мою бідну голову своїми проектами засмиреня... а ти 
знаєш, яка вона в мене слабенька на розум. Коли тато 
ще жив, то всі сиділи ще тихо, а тепер ані шибениці, а- 
нї кулемети — ніщо не помагає... Слухай, Миколо, по- 
можи ! 

Вспокій і подави бунт в народі нашім, щоб знов у- 
се стало по старому і спокій став, у державі нашій. Ко- 
ли зробиш як прошу, то поставлю тебе в царстві нашім 
сьвятим над святими, навіть з самим Христом вирівнаю. 
Набудую тобі таких церков, яких ще сьвіт не бачив і 
храми твої храмуватиме уся земля наша дванайцять разів 
на рік від заходу аж до сходу. Тільки засмири бунт... А 
коли ні, коли не хочеш, то я всеж таки цар — писнуло 
воно, тупнуло ніжкою і настопурчилось — коли не вво- 
лиш волю нашу, то скину тебе з сьвятого і спогаду не 
лишу по тобі в державі нашій,.. Так зроби... Бо влада 
ваша від бога, ви мали вже давно се зробити, не чекаю- 
чи аж, щоб я вас просив ! . , 

Так молив ся цар, молилось воно, жадаючи небесно- 
го погрому на голову російського народу... Суворі обра- 
зи сьвятих поважно слухали, Микола усьміхав ся, золото 
і каміне поблискувало, мов займалось крівавим огнем від. 
тремтячого сьвітла лямпад. 

Воно молилось. 



3- 



В канцелярії сьвятого Миколи. 

Величезний покій переповнений сяевом сонця і зо- 
лота. Золото мерехтить і сліпить очи. Золоті рамп вікон 
розчинені, і до вікон пнуть ся віти райских дерев, що 
вквітчані пахучим білим та лелїповим цьвітом; чудові па- 
хощі переповнили покій а тихий сьпів райських птахів 
лагіднить серце. Стіни канцелярії виложені червоними 
рубінами, що підведені попід стелею пасом блакітних 
шафірів. Сама стеля з кованого срібла, з котрої звисають 
бронзові канделябри електричних сьвічок. Усю передню 
стіну заступають три величезних образи : Бога Отця, Бо- 
га Сина і сьвятого Духа у тяжких діяментових рамах. 
Бога Отця уявлено, як окремого дїдухана з грізно насу- 
пленими бровами і довгою сивою бородою ; Бога Сина ро- 
зтятого на хресті, і його сьвятетїло скрутилось як шру- 
ба у тяжких муках; а Дух Сьвятий в образі голуба ле- 
тить над безоднею. 

Під образами на важкім золотім троні, на спинцї ко- 
трого вибиті слова: ,,Во імя Отця і Сина і Сьвятого Ду- 
ха", в білій прпздобленій дорогим камінєм мітрі, в золо- 
тих ризах сидить за великим застеленим зеленим сукном 
столом угодник божий сьвятптель Микола, такий самий 
як намальовано його на всіх образах, до котрих молять 
ся правовірні христіяни. 

Нпнї сьвятитель дуже занятий. Відбирає річне спра- 
возданв від свого приватного секретаря. 

В кутку під вікнами аж шумить. Трпйцятеро чор- 
них рогатих чортів з бридкими як у цапів борідками, 
скребуть перами по виправлених для ппсаня шкірах 



грішників, підводючи рахунки, а їхній атаман запхавши 
хвіст за пасок а перс за вухо, стоїть коло столу і відчи- 
тує сьвятому угодникови загальну суму з ,, Книги Сла- 
ви". 

— Сьвічок спалено перед образами вашого преосьвя- 
щеньства, в протязі минувшого року півтора мілїона 
фунтів. Порівнюючи з роком 1904 то прославлено вашу 
сьвятість ЗО тисячами фунтів більше. 

Сьвятитель слухає і в той час-же переглядає ,, Рай- 
ський Віетник", роблючи на нему свої замітки олівцем. 

— Кажеш півтора мілїона. Жаден не неревисшив 
мене! Навіть колиб усї сьвяті Івани зложили до купи 
свої сьвічки, то не вирівналибись зі мною. Навіть Хри- 
стос того не має... Я і на воді ратую і на війні і в госпо- 
дарці помічний, тому не дивно, що мене так шанують. 
Треба "вміти себе проголосити, от що... Ну, ще що' там? 

— Церков в імя вашого преосьвященьства побудо- 
вано минувшого року 200, прочгтав секретар і обмахнув 
з себе хвостом кусаючих його за голу шкіру овадів. 

— І тут я горою, потер в задоволеню угодник руки. 

— Молебеггїв до вашого преосьвященьства було від- 
правлено два мілїони пять сот тисяч. 

— Півтретя мілїона? скрикнув св. Микола, се абсо- 
лютно за богнто. Ті попи на землі цілковито не дбають 
про мій спокій. Півтретя мілїона! Та де ж я годен задово- 
лити стільки прохань? 

Рогатий секретар дальше вичитував усю ту слаїу, 
що воздали сьв Миколі люди на землі. Рожеве пухке 
лице сьтятителя вкривалось усьміхом задоволеня у тім 
випадку, коли його слава була найвисшою і чорніло і 
полотніло з заздрости коли чув, що котрому будь сьвято- 
му капнуло хоч пару кропель більше оливи до лямпки. 
— Дзень., дзнь.. дзелень., задзвонив на столі телефон. 



Секретар стримавсь читати. Сьвятий Микола прило- 
-жив до вуха цівку телефон. 

— Гал-ло! озвавсь сьвятптель: Хто говорить?.. А- 
га... І він довго слухав пильно, і його лице робилось у- 
се похмурнійте... Сьвяті вуха його чули з немлї молитву 
царя. 

— Іди геть! відпустив угодник секретаря, а сам схи- 
лив голову на руки і обпер ся ліктями на стіл і задумав 
ся. В канцелярії тихо, тільки пера скребочуть цо шкірах 
грішників, підраховуючи славу угодникову, та часом чу- 
ти, як головний секретар врепіжить якогось з своїх під- 
ручних хвостом по плечах за незауважену помилку. 

— Як же я тобі голубчику пораджу? думає про цар- 
ське прохане угодник: Велику ти мені славу обіцяєш, 
перевпсшптп мною Хрпста хочеш... Але що-ж як ви 
там усї дурні. Нащо було панщину касувати? Захтїлось 
по європейському. Культури та цівілїзації. От маєте. За- 
нюхав мужик волї, тепер йому вже і землі захотілось, і 
вирівнятись з панами хоче. Ох, ох, ох... А тепер що' я 
зроблю? Богато ворога є... Розпуста в сьвітї велика... 
Але твої ворогп — наші вороги. Знпщуть тебе, знищуть 
і нас. Повстане кодло робуче, і не стане спогаду на зем- 
лі про нас і заснїтпть ся болотом чорним славна слава 
наша. Треба пінти порадитись з Василем Великим, може 
що й зробимо... 

І угодник божий підвів ся з застолу, узяв важку 
грушеву ґузовату патерицю, на головці котрої, як вечір- 
ня зоря, блищав діямант і, давши пару вказівок секре- 
тареви, вийшов на райську улицю. 

Рогатий шофер з подібною до Японця мордою під- 
котив до сходів автомобілем і повіз сьвятого Миколу 
райськими улпцями до обістя сьвятого Василя Велико- 
го. 



6- 



Рай. 

Райські улицї, котрими їхав сьв. Микола були ви- 
мощені синіми шкляними плитами, по обидва боки бу- 
ли срібні хідники, над котрими вічно зелені, вквітчані де- 
рева розгортали свої стрункі віти. Замість ліхтарів 
скрізь були розстановлені золоті стовпи, на котрих було 
завішено по блескучій зірці. В морю цьвіту і листя по- 
тапали чудової роботи доми всіляких сьвятвх угодників 
божих. Над брамами блещали діяментові таблиці з наии- 
сями : Сьв. Великомученик ПанькО, Мучениця Варвара, 
Сьв. Іван Стовпник і т. д. 

Дідьки з вилами в руках вганяли по улицях за гур- 
мами робітників і селян, примушуючи їх мити хідники, 
підтинати галузки на деревах, чистити улицї і подвіря 
сьвятих та їхні хати. Якраз на головній райській площі, 
зараз як виїдеш з улицї Розпятія, проти величезних чор- 
них забудовань Божого Двору, що стоїть з вибитим оком 
Проведїня над брамою і з повибиваними вікнами, так о- 
там за рогом театру ,, вічної траґе-комедії житя" при- 
мостив ся у маленькій хатчині рогатий і отворив ,,бюро 
праці". На вікнах написано: ,, Агенція і Бюро праці. Ви- 
рентовуемо з пекла грішників і грішниць для обслуги і 

забави". 

їдучи автомобілем сьв. Микола увесь час витавсь з 
угодниками, котрі повбирані в найліпші і найдорозші у- 
браня послїдної парижської моди, весело переїздили ав- 
томобілями, бавились на зелених площах в копаного мя- 
ча, літали аероплянами, або бавились сьпівом, музикою, 
танцями і... любою. 

Гов! а се що таке?.. Чи такий рай?! крикне читач. 



- 7 - 

Правда, читач собі уявляє по старосьвітському рай 
цілковито ияакше. Читач думав, що в раю-садї зелено- 
му попід кущами сидять спасенники і молять ся день і 
ніч, а ангели обносять їх тричі на день іпклянками води і 
просфорками, і Пан Біг ходить межи них, а мати божа 
пряде куделю разом з спасенницями 

Так було в раю колись. Дуже давно за наших пра- 
прадідів. Алесьвіт поступає наперед, поступив і рай на- 
перед. 

Ранїйш було, що в раю була тільки божа фамілія, 
ангели та спасенники. А у пеклі дарі, пани, урядники', 
попи, папи, єпископи, офіцири, лихварі та вчені книж- 
ники, усї ті, котрі не могли пролізти крізь ушко ігли. 

Але то було давно за царя Гороха як було людий 
троха. 

А сталась у раю відміна з того часу, як прибув ту- 
ди сьв. Микола угодник божий. Як побив він морду ге- 
ретикови Арієвя на никійськім соборі і вратував своїм 
кулаком честь Ісуса Христа, то з того став сьвятим, і як 
прибула його душа по смерти до раю, то Пан Біг дуже 
полюбив свого угодника і вивершив його над апостола 
Петра і архистратига Михайла. 

Та сьв. Миколі не подобалось вічно скавуліти моли- 
тви та живитись водою, коли виноградний сок і зесела 
пісня, він знав з практики, були вартнїщі. 

— Волївби в пеклі смолу пити та в сїрцї вудитись, 
ніж оттут нульгуватись, признавсь раз сьв. Микола сьв.' 
цїсареви Константинови. 

— Чоловіче! зітхнув св. Кость: Чи думаєш, я не ба- 
ную за тим житєм, що на землі мав? Моя жінка Олена 
зісхла від сліз на жовтий опеньок; щодня плаче та нарі- 
кає на райські порядки : Той Бог і ангели житя нам не 
дають! 



- 8 - 

— Я-6 волїв на все вмерти, ніж тут раювати! додав 
сьв. цар Давид. 

— Та чого-ж ви терпите? скрикнув сьв. Микола: 
Робім порядок! 

— Та як, а Бог? запитали сьвяті миропомазанники. 

— Бога треба випхати з раю, щоб нам не нерегака- 
джав. Його ідея аскетизму і простого хлопського житя 
противна нашим поглядам і вихованю. Треба старого 
Бога випхати звідси з його покірливими ангелами. 

Так і сталось. Сьв. Микола підшив ся раз до ста- 
ренького Бога і нарадив йому лишити усї клопоти з лю- 
дьми йому на руки, а ради спокою і поправи здоровля 
від'їхати на оглядини неокраєного сьвіту божого. 

Бог згодив ся. Спакували усі манатки на одну хма- 
ру, відправили молебствіе на дорогу, і Бог поїхав в дале- 
ку мандрівку оглядати Сіріус, Юпітер та зорю Альфу. 
Від'їхали з Богом і всі його нрибічні Серафими і Херуви- 
ми, а решту ангелів разом з арх. Михайлом, зараз-же по 
від'їзді Пана Бога, сьв. Микола повигонив з раю. Захо- 
пивши владу над раєм і землею, сьв. Микола почав ре- 
формувати небо. 

Покликав на авдієнцію Сатану і подали собі руки. 
Сатана випустив з пекла усю аристократію та інтеліген- 
цію, а спасенних робітників і хлопів, починаючи від А- 
дама і Авеля, загнали чорти у пекло. Сатана, з дозволу 
сьв. Миколи, навіть перебрав ся у будинок ,, Правди Бо- 
жої" з цілим легіоном дїдьків, котрі подіставали в раю 
посади писарів, полїсманів, наганячів і т. д. 

Пішли реформи за реформами. 

Під гук чортячих нагаїв робітники і селяни скоро 
спорядили були рай після вимог сучасної культури.. 
Провели рівні улицї,були проведені рури з вином амбро- 
зію так яв за часів бога Юпітера та Перу на. Сьвяті ста- 



- 9- 

ли гоноруватись один перед другим своєю славою, яку 
вони полишили між людьми своїми ділами. А до раю 
впускали тільки тих, хто більше церков набудував, а- 
бо чим иншим відкупив ся у сьвятих від пекла. Взнав- 
ши про відміни на небі і римські папи і російські царі 
отворили торговлю відпустом. Богачі перестали вже бо- 
ятись богацтва, бо знали, що лиш добра офіра на церкву 
божу дасть їм певний доступ до раю, 

Микола підібрав собі міністерство з хитріщих отців 
церкви і правив небом і землею ,,Во імя Отця і Сина і 
■ сьв. Духа". 

В раю навіть не хотіли згадувати, що десь є Бог. 
Божий Двір полишений пусткою, розвалив ся і той го- 
луб, що в нему Богс пускав свого духа на землю, здох 
з голоду замкнений в клїтцї, бо про него всі забули. 

Матер божа примушена була ходити в найми, щоб 
заробити на кавальчик просфори для еї каліки сина. 

Оттак було в раю того ранку, коли сьв. Микола їхав 
.до сьв. Василя Великого на нараду. 



10- 



У Василя Великого 

Переїхавши майже через цілий рай, св. Микола під- 
котив до обістя св. Василя Великого, котрий повнив уряд 
міністра доброчинности людської. ,, Голодного нагодуй. 
Голого вбери", так було написано над ворітьми. У св. 
Василя саме був величезний баль, з тої радости, що пре- 
збітеріянські попи в Канаді дали Бодрукови роздати ме- 
жи руські фармері 96 фунтів- старих лахів. Пили за здо- 
ровлячко новонародженої руської незалежної церкви, 
що малаб зправославйти Анґлїків, з котрих Рай не мав 
жадних доходів. 

У просторім покою, оздобленім золо том та оксами- 
том лежали по східному звичаю на різблених з слоневої 
кости софах угодники і угодниці божі в рожевих та бла- 
кітяих, прозорих загортках з вінками рож на головах. 
Крнсні, майже голі грішниці обносили гостий вином, о- 
вочами і солодечю. В гостях у св. Василя були тоді са- 
ме російські царі: три Олександра з коханками, Микола 
Перший, пара генералів, пара московських єпископів, 
св. Марія єгипетська Роспутниця, св. Марія Магдалина 
і що кілька угодників і угодниць, котрих сьвяткують в 
Росії; римо-католицьких не було жадного, зглядно на во- 
рожі відносини царів до пап. Уже усї гості були добре 
підчмілені небесною амброзією, а цар Микола Перший, 
як вояк, уже став зачіпати служниць, — коли до покою 
веселощів увійшов стурбований Сьвятитель Микола. 

— ,,Гура! Хай жие Кольцьо!" крикнули гості, по- 
бачивши свого старого товариша-гультїпаку. Але Мико- 
лі бЗ'Ло не до неї не до веселости. 



■ 11 . 

— ,,А йди Василю, сюди", покликав Сьвятитель сво- 
го міністра народної доброчішности. 

— ,,Чого?*' не хочучи вставати з софки, обізвав ся св. 
Василь, притискаючи собі до грудий иухку, білу ру- 
ченьку Марії Магдалини. 

— ,, Та йди, коли кажуть!.. Ти пяницюго!" зкипів 
угодник. 

— ,,Гей, дівки, ану прохолодіть гнів преміера чар- 
чиною амброзії!" не боючись МвКОЛОВОГО КрИКу, ЗсіКО- 
мендерував служницям св. Василь. 

— ,,Я сама йому піднесу," закричала Марійка єги- 
петська і, скочивши з софки, стала леститись коло уго- 
дника. 

Той випив з мармурових ручок Марії, улагіднив ся, 
але знов таки став кликати Василя вставати. 

— ,,Та чого тобі?" підійшов нарешті до него св. Ва- 
силь. 

— ,,Гей, усі Романенки, ідіть теж сюди*', покликав 
св. Микола російських царів і вийшов до ґабінету св. 
Василя Великого; ті послухались. Там розповів їм Сьвя- 
титель про молитву царя Миколи Другого. Почувши, в 
якій скруті є його правнук, цар Микола І. почав попи- 
хати вздовж і поперек свого сина Олександра II. за ска- 
соване ним паньщини. 

— ,,Не лайтесь, а радьтесь", просив їх св. Микола: 
,,Щоб його голубчика порахувати, треба витлумити 
принаймні половину руського народу". 

— ,,Та чорт їх бери!.. Вимордуй їх хоч і всіх, лиш 
ратуй!" кипів Микола 1., дзвонючи острогами. 

— „Але се вже не в нашій силі, се лише Бог може 
зробити," чіхаючи потилицю, пояснив св. Василь Вели- 
кий. 

— ,,Б-о-о-о-г!" на г адали собі Бога зрадники 



- 12- 

— „Треба просити Бога," сказав Василь. 

— ,,Але де його візьмеш?" почіхав собі карк і св*. 
Микола: „Хто знає де він у безвісті' волочить ся!'' 

— ,, Треба ж зараз же відшукати!.. Се чорт зна що!.. 
Які у вас злі порядки на небі ! За мого царованя голку б 
мої жандарі відшукали, не те що Бога ...Післати ж зараз 
по него реґімент дідьків!" розкричав ся цар Микола І. 

— ,,Гов! Ваше величество! подумайте, що кажете? 
Та се не політичних злочинців вишу кувати, але Бога... Йо- 
го треба хитрощами підійти, а то зґедзькавть ся і неохо- 
че нічого зробити. Я вже його добре характер знаю. Що 
ти скажеш, Василю?" 

— ,, Нічого, Миколо, хіба лише те, що сідай на 
літака і лети шукати його Саваотське Величество, а я 
вже певний, шо ти його зумієш підійти, і все буде доб- 
ре... Але ходімо трохи підкерпимось на дорогу.'' 

— ,,Але, отче Миколо, постарайтесь для нас. Ми ж 
усі дбали про Бату славу, 1 ' опали угодника царі. 

— ,,Та мене вам просити не треба, усе зроблю, коби 
тільки його відшукати," і вони вийшли з ґабінету до- 
гостей. 

Угодниці, і навіть служниці, були дуже цікаві зна- 
ти, про що радились царі з св. Миколою, і вони вчепи- 
лись до своїх кавалерів з розпитами. Ті розповіли їм по- 
тай усю справу, і дами заспокоїлись. 

Св. Микола перехилив пару килїхів райської за- 
піканки і сівши на літак св. Василя Великого, відлетів 
шукати Бога, Веселе товариство виряджало його весели- 
ми криками та маханєм хустинками. По дорозі св. Ми- 
кола здибав тих ангелів, що повигонив з Раю, котрі як 
бідні пташки перебували на хмарах, і вони вказали йо- 
ну напрямок, де шукати Бога. 



13 



На хмарі. 

На великій білій хмарі, яка поволі плила в небес- 
них безвістях, лежав обкладений подушками Господь 
Бог Саваоф і куняв. Архангели зеленими лопухами від- 
гонили від його сьвятого лиця мухи. Тихо і хороше. 
Над головами синіє безодня небесна, сонечко золотим 
колїсцятком мерехтить, поблискує, обливаючи старень- 
кого Бога з його білими криластими прислужниками я- 
сним, теплим сьвітлом. 

Кругом ані телень. Якраз проти хмари обгорнута 
тяжкою сірою мракою безшумно повертають ся величез- 
на куля планети Юпітер. 

Бог вже зовсім облишив тепер піклуватись землею. 
Все віддав на руки сьвятим та угодникам своїм, а сам 
старощами своїми перебрав ся на сю хмару, ради відпо- 
чинку. 

Один з архангелів, обганяючи від сьвятого божого 
лиця мух, теж почав з притоми куняти і зачепив лопухом 
за сьвятого божого носа. Бог прокинувсь і позіхнув, а 
потім таки добряче пчихнув, що аж загреміло по хмарах. 

— На здоровлєчко! Бувайте здорові! — в один голос 
крикнули архангели. 

— Дякую! — відповів Бог, ще раз потягнув ся і за- 
говорив до сивого, як і він сам, ангела, крила котрого 
були обідрані як у старої гуски: 

— А памятаєш Серафиме, як мене Сатана носив 
щоб утопити, коли ми з ним землю творили? 

— А якше, памятаю, Гошподи... і гає ви тоді і жем- 
лю поблагошловили, поки він ваш на угаі штири кінця 
швіту носив, моря шукаючи. 



- 14 - 

— А що, хитро перехитрив Сатану? — задоволений 
собою, питав ся Вог. Він, як і усї старі герої, дуже лю- 
бив погомоніти про свої великі вчинки. Особливо Бог 
хвастав ся, що землю сотворив. 

— Та якте не хитро Гогаподи! Шатана ваш но- 
шить, шоб утопити, а ви нишком жемлю швятите. І як 
він не почув, як молитви читали ? — перепитував хи- 
трий Серафим. 

— Хе, хе, хе, — розвеселив ся Господь. 

— Слава тобі, Господи! слава тобі! — солодко за- 
сьпівали в один голос архангели тріпаючи крилами. 

Бог уже зовсім розвеселив ся. 

— А иамятееш, Серафиме, як ми зьвірів диких, у- 
сяких птиць літаючих, усяких гадин повзаючих та риб 
водних з глини ліпили? — 

— Памятаю, Гошподи! І ше тоді у ваш глини на 
(?вку не виштарчило. — 

— Слава тобі, Господи! слава тобі! — солодко возо- 
піли архангели, тріпаючи крилами. 

— А як ти думаєш Серафиме, чи не заходитись нам 
от тепер, та сотворити ще жите отут і на Юпітері, га? — 
розглядаючи через люнету величезну, вкриту мракови- 
ною кулю Юпітера, питав ся Бог. 

— Куди нам Гошподи, ж нашими старощами жві- 
рі виліплювати! — зашемотїв дідусь Серафим: — Штарі 
ми вже штали, недочуваємо. Дошить вже ж наш і тої же- 
млї, котру ніяк до ладу нї до порядку не можемо довеш- 
ти. 

— Та я не думаю заходитись. Я лише тебе питаю 
чи в силї ми ще що нового сотворити? — 

— Слава тобі, Господи! Слава і сила твоя! - возопіли 
на шестий глас архангели наоколо подушок, тріпаюча 
крилами. 



- 15 - 

Коли се, розпиваючи архангелів, біжить старий у- і 
годник божий Микола. 

— Чого ти, хаме, дороги не даєш! не бачиш хто йде? ' 
— штовхнувши під бік кулаком одного архангела, під- ■ 
оіг сьвятий Микола до Господа Бога і впав на колїна.Він 
був тільки в одній реверендї і стулї, ризи десь видно по- : 
тубив кваплючись по дорозі. 

— Господи Боже! Вічна правдо і розуме не зміря- 
ний! Пане сильних і царствую щих! Гнїве праведний і : 
радосте чинящих волю твою! 

— Ну, чого тобі? — спитав Бог сьвятого Миколу. 
Господи Боже! Споконвіку гріхами смерділа земля і 

грішна і спокою не давала престолови твоєму, і пото- ■ 
пив ти єї потопом праведним... 

— - Згадую, згадую про се! — насупивши сиві бро- і 
ви, сказав Пан Біг. 

— Господи Боже! Ти віддав нам сьвятим угодни- 
кам твоїм дог ля дати землею та людьми твоїми, щоб чи- ! 
нили люди волю твою, правдї та добру покланялись, з 
гріхом первородним бороли ся і терпіли за його муки . 
земні. — 

Бог ще дуще насупив ся, бо згадав як Адам з Ево- і 
ю бувши ще молодими, покрали в него яблока з раю. 

— Памятаєш Серафиме, як ти вигнав з раю Адама 
з Евою? —споглянувши на Серафима, спитав Бог. 

— Ох! памятаю Гошподи... — тяжко зітхаючи від- 
повів засмучений Серафим. 

— Ти вічна правда і суд праведний! — завопіли 
архангели. 

— Господи Боже! не покаяв ся люд грішнпй Содо- 
ми і Гомори, не покаяв ся башти вавилонської, полону 
єгипетського, ига татарського і підвів ся знову проти 
правди твоєї сьвятої. Восхотїв рай на земли запровади- 



- 16 - 

ти. І речуть безумці устами своїми: ,,Несть Бога"! і 
вірних тобі гоненію продали, і мало вже вірних твоїх 
на землі руській христіянській лишило ся. З Жидами 
сина твого від тебе ісходящого розпинателями і з са- 
танськимИдДЇтьми соціялїстами звязали ся, і згонять 
правду твою з лиця землі, вірних твоїх з сьвіту зво- 
дять. Увесь рай мучениками переповнений. Архистра- 
тиг Мін-Семенополковський, великомученик князь 
Оергій Цілому дренний, управителі і воєводи і тьма во- 
їнства меньптого поліцейськими та жандарями варица- 
імиго, і соглядатої від їхніх мечів всей рай переповне- 
ний! — Тут сьвятий Микола зірвав ся на ноги і став 
висмикувати собі волосе, що росло двома білими куща- 
ми коло вух. І возопів сьвятий Микола в гніві гласом 
веліем з болю тяжкого: — Господи! ратуй вірних тво- 
їх, ратуй землю свою, найкраще сотворіне своє! — 

Бог тільки слуха та гнівно очима поводить. Видко 
як груди його сьвяті гнівом наповняють ся, бо схилив 
він вуха свої до скарги Миколи сьвятого угодника сво- 
го. Микола знов гримнув на коліна: 

— Побий Господи, громами своїми чернь люту по 
містах перебуваючу, що коло діявольських вигадок 
машин ходять, пролєтаріями себе невірними прозива- 
ють. Побий^їх Господи, бо незадовго повалять вони 
црестіл твій, і возведуть трон Сатані батькови сво- 
єму! — 

— Так се знову робота тої мармизи рогатої? — гри- 
мнув Бог. 

— Так Господи ! 

— Так ось я їх, тих перелїтаїв. Ич бісової віри дї- 
ти!.. Ану хлопці, поможіть мені встати! — сказав в гнїві 
Пан Бог і став підводитись з подушок. Архангели сто- 
ять сумні, крила поопускали і сльози їм на очи навер- 



- 17 - 

нулись; лише двоє взяли Бога під руки, одіж на нем} 
ви простовуючи. Микола скочив до стріл божих, що( 
хутше подати. Ухопив ся за них, посїртав, посїртав, як 
мале цуценя лежачу вівцю, тай лишив,увесь зачервонї 
лий не зрушивши з місця. 

—Ну, і важкі бісової віри стріли ! Як то наш старий 
Бог їх піднесе? — позірнув недовірчиво на Бога Мико- 
ла. А Бог глянув на архангелів і побачив їхнї сльози: 

Чого ви яюнї розпустили? — гримнув в гнів: 
на них Саваоф. 

Архангелів мов косою скосило, повалились до ніі 
<5ожих і почалось таке ревещи, що за ним не чути було 
голосу божого. Тільки видно як він махав руками, сто- 
ючи між ними як дуб високий, а вони як гуси білень- 
кі кругом него лежали. А угодник сьвятий Мг.кола 
стоїть побіч, борідку собі посмикує, злими очима на 
архангелів позирає. 

— Та замовчіть, щоб ви крізь землю провалились! 
— кричить Бог. 

Ангели замовкли, вдарили поклони, та так й лиши- 
лись лежачи, притулені лобами до хмари. Один старий 
Серафим клячучи на колінах, простяг руки до Бога, і 
возмолив ся заливаючись слїзьми. Сльози текли по 
зморщках поуз носа і затікали до беззубого рота. 

— Господи! Ти любов незміряна! Ти сонце усім 
житє посилаюче! Ти батько живого, ти ворог смерти! 
Ти творець сьвіту з нічого. Ти тьму від сьвітла відділив- 
ший! Ти сотворив землю і сьвіт веселий і населив його 
людьми, щоб впивались розкошами сьвіту твого і раді- 
ли радостию твоєю! 

— А коли вони такі гріхи роблять, що стерпіти не 
може дух мій! — буркнув Саваоф. А Серафим обхопив 
ноги сьвяті божі: 



- 18 - 

— Господи! Ти помилував грішний град Ненавію, 
<>о там були малі діти. Тож було мале місто, а земля ру- 
ська христіянська кишить людом твоїм. 

— Господи помилуй! Господи одверни гнів! — во- 
зопіли архангели, заливаючись слезами, і простягли 
крила свої як голуби наоколо ніг божих. 

— Та чого ви так його Саваофське величество опа- 
ли? — підскочив до архангелів в великім гнїві сьвятий 
Микола, боючись, щоб вони не вблагали Бога: Чи вам 
гріхи людські мил'їщі правди божої? А ще архангела- 
ми зветесь! Я би з вами так не панькав ся. 

— Ти й так нас з раю вигнав, що тепер довелось 
нам по хмарах мов тим горобцям перебувати, — пози- 
раючи з ненавистию на сьвятого Миколу, відповів о- 
дин молодий архангел. 

— Господи! не слухай їх! Чини ираведний суд 
свій! Вони се розрюмзались, бож їхній обовязок за лю- 
дьми вступатись — сказав сьвятий Микола. 

Бог вступив до стріл. Архангели вчепились за йо- 
го рясу, ноги, руки: Господи! Господи помилуй! роз- 
дягав ся їхній крик по небу. Господи помилуй, коли не 
людий, так хоч нас, бо за кождою одною людиною, має 
згинути один ангел. 

Бог не міг вже ворохнути ногою, так оточила його 
небесна сила. Пролетарів, що хочеш ти перебити на зе- 
млі руській христіянській є стільки, як піску морсько- 
го, як зьвізд небесних. Подумай Господи, стільки то нас 
-згине, коли ти їх в стан грішників переведеш, на вила 
диявольські настромиш. 

Бог стояв позираючи то на архангелів, то на сьвя- 
того Миколу: 

— Та невжеж їх так богато, що, Миколо? — 

Та чогож ви собачі дїти голову нашому панови мо- 



- 19 - 

рочнте? Геть від його сьвятох ніг! Правда рахунку не 
знає, гряди Господи, — відповів сьвятиіі Микола. 

Але Бог не міг посунутись, так його архангели ото- 
чили, крилами білими вкрили, а за сьпівом їхнім жаліб- 
ним не чути булогласу божого, крику Мпколового. 

— Та щож се? Та як ви сьміете з його Саваофським 
величеством так поводитись! Геть, розступіть ся!.. А! 
Иродові дїти ! І в лютім гніві сьвятий Микола почав 
товчи архангелів ногами і руками, а ті тільки йвопіють. 

А бісової віри. . а бісової віри діти! так оттак! 

Лице сьвятого Миколи зачервонїлось, білі кущики 
волося коло вух настопурчились як роги, тільки видно 
як довгими руками вимахує насідаючи на небесну си- 
лу. 

— Щож ти тут харцизяко робиш? — вхопив за об- 
шивку розходившого ся Миколу архистратиг Михай- 
ло, котрий тоді саме ловив з десяткою ангелів кривого 
чорта, який тягнув до пекла праведну душу повішено- 
го в Москві робітика. 

— А твоє яке собаче діло? — гримнув на архистра- 
тига сьвятий Микола, тай замовк, тай враз прохолов, 
побачивши коло носа архистратигову шаблюку. 

Архангели кинулись до архистратига Михайла: 

— Михайле! Михайле! Він підбиває Пяна Бога г 
щоб вони побили громами своїми нарід руський хри- 
стіянський робітників мучеників праведних. 

— Що?., стара собако! — підскочив Михайло до 
Миколи: Скільки тобі цар сьвічок настановив? Скільки 
мілїонів карбовацїв обіцяв, щоб ти поміг йому нарід 
руський христіянський під ярмо урядницьке запхати?! 
Кажи! і Михайло замахнув ся на сьвятого угодника ме- 
чем. Меч блиснув як блискавка по небі, і громи загур- 
котіли по хмарах. Микола обхопив руками облича ї 



- 20 - 

присів зі страху. 

— Що таке?! — кинув ся Бог розбороняти Михай- 
ла та Миколу. 

Михайло схилив меч до долу. 

— Господи! Ти повірив вигадкам сього попа. Ти 
хотів люд свій громами побити, нас ангелів знищити. 
Ради чого? Ради того, щоб богатирі на землі весели- 
лись, бенкетували, в порфіру та висон Ебирались, пра- 
вду в темницях в зелїзах тримали. А щоб ти нїчого не 
взнав, отсим халамидникам, книшохапам патлатим, 
книжникам-фарисеям церкви будували, від гріхів сво- 
їх золотом відкуплялись... Що правду ховати ! Попи 
ня небі, попи на землі. Цілий рай царями нагачений. А 
хто вони такі? Розбійники людоїди. Ч В крові, в розпус- 
ті ціле жите бабрались, а тепер в небі за сьвятих си- 
дять! А княгинь всіляких, а пань, а управителів та во- 
ево дів, цілі зґраї! Господи! надходить послїдний час. 
Не чорти твоєму престолови ніжки підпилюлють, ні. 
Отсї фарисеї твою правду приспали, в кайдани закува- 
ли, твій люд з тобою, тебе з твоїм людом розлучили. 
Господи я що дня на землі буваю і бачу що там дї- 
еть ся. Та спала душа твоя, і мовчав я. Дві тисячі лїт 
мордують дукарі, цісарі та владики народ твій. Дві 
тисячі літ тернів він, думав, що ти з ним, що посила- 
єш ти їм муки земні ради раю небесного... 

— На землі має бути рай мій — крикнув Бог. 
--Так Господи! Так робив ти... та осліпили очи 

твої, оглухли уха твої, а тим часом пекло на землі за- 
провадили вороги правди твоєї, во імя твоє зробили. І 
почув тепер народ, що нема тебе з ним, і гомонять мі- 
ста і села: ,,Нема з нами Бога, нема його на землі на- 
шій. Неправда землею опанувала. Підводьтесь усі на 
прислужників наймитів її." І повстав тепер народ на 



- 21 - 

ворогів своїх і твоїх Господи, і кровю сполокана земля 
твоя. І кричить нарід твій гласом вопіющого в пусти- 
ні: ,, Господи! Де ти? Поглянь оком своїм на найкраще 
сотворінє своє." 

Господо помилуй, Господи помилуй! — завопіли 
архангели, розстеляючи крила свої білі коло ніг божих. 

— Господи... — хтїв знов Микола заговорити до Бо- 
га і вже простяг був руки, але враз замовк, бо Михайло 
так на него глипнув, що у сьвятого мурашки поза шкі- 
рою забігали. 

— Щож мені робити? — розвів Бог руками позира- 
ючи то на архангелів то на Миколу. 

Усї мовчать. Пійманий чорт між ангелами стоїть 
трусить ся, хвіст під себе підгорнув як побита собака, 
криву ногу трохи наперед виставив а побіч него 
душа повішеного робітника здивовано позирає на Бога, 
котрого вперше за житя побачила. 

--Та спитай Господи душу отсю защо їй тіло 
повісили! - випхнув перед Бога, архистртатиг душу 
робітника: ,,Кажи Богови защо тебе повісили?" 

— Не було де заробити, не було що їсти, я скрізь 
прохав роботи, а коли побачив що діти мої з голоду од- 
но по другім почало вмерати, — я пішсв з товаришами 
і розбив царський шинок забравши звідтам двайцять 
карбованців. Мене зловлено і тоїж ночі повішено, за- 
суджено військовим судом. 

Душа була свідомого робітника, могла і з Богом по- 
говорити: Господи! — сказала душа. — Ось ти руками 
розводиш, не знаєш що робити. Насамперед треба ски- 
нути царат, бо він лежить колодою на дорозі робочого 
люду а потім забрати у капіталістів їхні машини та 
землі і все зробити спільним громадським, як учив 2000^ 
літ тому назад нас Син твій Ісус Христос. 



- 22 - 

— Добре! — каже Бог, — тільки що мені зробити? 

— Гошподи, пошлухай на мене! — заговорив 
Серафим. Дві тишячі літ не був ти на жемлї, гряди Го- 
шподи на жемлю рушьку хриштіяншьку, побач уше о- 
чима твоїми і жнатимега вше шо робити. 

Почувши се Бог схилив голову і задумав ся, бо на- 
гадав йому Серафим ті часи, коли ходив він по землі ру- 
ській научаючи люд свій правді своєї. Згадав : як 
хсроше було по степах, кругом колисило ся жито мов 
море широке зелене, хвилі по нему сиві перебігали-, 
жайворонки в небі звенять, небо синїє а біленькі хма- 
ри мов білі вівці по небу пасуть ся. Перепелиці підь- 
підьомкають в шпеници а волошки голубенькими го- 
ловками з збіжа визирають, а там над могилою орел 
чорний літає, плава широкими кругами, любі діти божі 
люди волами на возах їдуть. Защеміло серце боже і зно- 
ва йому захотілось побачити руський край. 

— Підемо на землю! — тупнув Бог ногою, підвів 
голову і взяв ся в боки і відразу наче помолодшав: Хай 
знають ще що є Бог! Що хлопці? 

— Слава тобі Господи, слава тобі — радісно за- 
сьпівали архангели літаючи навколо Бога... 

— Утік! утік — закричав один ангел. Всі озирну- 
лись. Понизпіе хмари на Миколовім літаку тікав кри- 
вий чорт, скориставши, ш© про його забули. 

— Лови! гримнув архистратиг Михайло блиснув- 
ши мечем. Десяток ангелів як орли розпустили крила і 
полетіли за втікачем. 

Лови, лови, лови! громами перекочував ся по хма- 
рах голос Михайла. 

Ну, хай собі ловлять, сказав псвеселївший Бог, а 
тепер по старому звичаю, переберіть мене хлопці ді- 
дом. І йому принесіть торби, вказуючи на Миколу. 



- 23 - 

Микола сумно схилив голову і мовчить, показує як 
■сильно страждає дух його від неласки божої. Арханге- 
ли розтворили скриню і видобули з неї старе дранте. 
Натягли на Бога полотняні штани, дїраві чоботи, об- 
дегчену чорну сорочку, вчепили з двох боків по торбі, 
дали два патики в руки, причепили з переду ліру а на 
голову наділи стару підрану шапку. Бог скулив ся і 
забренькав на лірі підсьпівуючи: ,, Дайте не минайте, 
Як би ми очеса мали, Так миб вам доріжок не засіда- 
ли." 

Ха, ха, ха, реготались архангели. 

Ану, тепер вас, ваше преосьвященство, одягайте 
торбу і ризи Лазарові, — глузуючи з сьвятого Мико- 
лая, підступили вбирати його архангели. Микола гри- 
мнув перед Богом на коліна: 

— Господи! коли ти хочеш направду йти на зем- 
лю, то як же його в таких лахах перед людьми показа- 
тись, та нас до жадної порядної хати не пустять. 

Нї, ні, по старому звичаю. ,, Голодний я був і ] и не 
нагодували мене, голий я був і ви не вбрали мен^, до 
хати просив ся я на ніч і ви нацькували мене собака- 
ми" ... Перебирай ся коли я кажу. 

Микола мусів підлягти архангелам. 

Гуски задрипані! сичав угодник на слуг божих. 

На Миколу теж вбрали підрані штани, вбрали в ли- 
чаки, сїрак увесь в дірках аж рудий. Сей сїрак колись 
Петро апослол вбирав на хожденіє з Богом по землі. 
Начепили торбу з сухарами, при боку тикавку і теж ці- 
пок в руки, а на голову пі драний капелюх. Іди в сьвіт 
і не гріши, штовхнувши в плечі, кінчили архангели пе- 
ребирати сьвятого. А тимчасом Бог далі робив собі 
пробу сьпіваючи і бренькаючи на лірі: 



-24- 

Як був собі старий Лазар, 

Та я його знав, 

Та була в його та стара свита, 

Та й ту я украв. 
Та був собі та старий Лазар 
Премудрий стрілець, 
Та вистріляв горнець масла 
И коробку яєць... 
Микола в розпуцї оглянув начеплені на йому лахи і 
гримнув на коліна перед Богом: 

— Господи, освободи мене від сеї подорожі. Коли ти 
повірив Михайлови, а в мені угодникови твоєму зневі- 
рив ся, то возьми собі кого иншого. Бо сумує дух мій 
від немилости твоєї. Микола вдарив поклони, торба з 
сухарами зсунулась і тарахнула угодника по голові, ка- 
пелюх впав і сонечко заблищало на сьвятій лисині, як 
на ставочку. 

— Не перебивай сьоівати; ти підеш! обізвав ся Бог 
і далі сьпівав: 

Як був собі та не мав собі, 
Та узяв собі затесав собі 
Нетесаного тесана... 
— Миколо! підтягай, і почали в двох: 
Ой зійшла зоря вечерняя 
Над Почаєвом стала, 
Облягали Почаїв Татари 
Як чорная хмара. 

Турки з Татарами Почай облягають, 
Хочуть зруйнувати, 
Ратуй, ратуй божая мати, 
Монастир пропадає. 
Ой вийшла діва Марія 
Тай на хрестах стала, 



- 25- 

Кулі стріли відвертала 
Турків відганяла. 

Тяглись довгі слова пісні, архангели слухали. 

Сонце як величезна червона пательня, сховалось на; 
ніч за морями. 

Ну, ходїм! — сказав Бог і підвів ся на ноги. 

Архангели притягнули довгу драбину і спустили її 
з хмари на землю. Бог глянув на драбину і нагадав собі 
як він одної ночи лазив по сїй самій драбині битись з па- 
тріярхом Йосилем і тоді йому ногу зломив. 

Ну, пращайте хлопцї! 

— Щаслива путь. Бувайте здорові! закричали ар- 
хангели помагаючи Богови злазити. 

— Миколо! та йдиж бо, — чув ся з під хмари сьвятий 
його голос. 

Зараз, зараз, — крикнув Микола, але він не мав ча- 
су, бо саме виливав свою злість і гнїв на архангелів. 

— Гуски задрипані, бісової віри стерво! — лаяв ся 
як перекупка сьвятий Микола. 

— Іди, іди, Бог кличуть! — підганяли ангели угод- 
ника до драбини. Іди, покажи вашу попівську роботу 
правді божій. 

— Чогож ви як собаки причепились, що я вам зро- 
бив — відгризав ся угодник. 

Іди. іди! 

Микола поліз по драбині на землю а вже з низу долі- 
тав голос божий: 

— Миколо, Миколо, та чомуж ти не йдеш?! Злізай! 

* * 

Уже пізно в вечері коли гості розходились з палацу 
сьв. Василя Великого, пригнав на літаку до раю криво- 
ногий чорт, тікаючи від рук арх. Михайла. Він розпо- 
вів веселим гостям, що стало ся з Миколою, як він му- 



-26- 

сїв перебратись з Богом на землю. Ся вістка викликала 
в мешканцях раю велику веселість, ніхто собі не брав на 
серіо нової мандрівки Бога,бо певні були, що по кількох 
годинах мандрівники вернуть ся умучені на небо. 

На другий день навіть райський гумористичник 
,, Пекельна Смола" вийшов з образком на першій сторін- 
ці, що уявляв еьв. Миколу в образі дїда, сидячого в Ки- 
ївській лаврі і прохаючого ялмужни. 

Та кажуть, що хто сьміеть ся, то той буде плакати^ 



27 



В Петербурзі. 



Був мрачний осїннний вечер, добряче темно, коли 
Бог з Миколою спустились з неба на одну з великих ву- 
лиць царської столиці Петербургу. По хідниках бігли 
йшли, поспішали несчислені юрби народу; мов річки 
текли вони попід височезними мурами будинків, дахи 
котрих ховались в навислій мрацї. Блискучі ліхтарі роби- 
ли в низу день, а в горі висїдо чорне склепіне неба. У- 
лицею торохтіли дорожки, летіли рисаки, котили кінні 
трамваї переповнені людьми. В місті гуло, стугоніло, 
гуркотіло так, що не тільки Богови, а й Миколі, що все- 
таки бачив за своє жате і стародавній Рим і Нїкею, — 
стало моторошно серед вулиць нового Вавилону. 

— ,, Чого поставали? Забирай ся!" гринув на них 
вартовий дозорець і став підступатись до них з такою 
страшною міною, що наші старенькі, трусячи торбами, 
побігли геть з середини улицї до хідника. їх двічі трохи 
не переїхав рисак, налякав автомобіль, ледво дістались 
до хідника, де й притулились під стіною. То якраз було 
шкло великого маґазину колонїйного і гастрономічного 
краму. У вікнї висіли ковбаса, риба, стояли маринади в 
бляшанках, цілий кіш винограду, червоні ябка так і у- 
сьміхались своїми рожевими бочками до переходнїв. А 
в маґазинї стояли богаті панї, і офіцнри, купуючи всякі 
ласощі. 

— ,,Господи! Ійже богу ковбаси!" уздрів зголод- 
нілий Микола улюблену страву: "Тільки трохи грубші 
нїж ті, якими гостили нас колись кобіти на Руси. Госпо- 
ди, от би тепер повечеряти' 7 . У Сьвятителя аж слина з 
рота покотилась, побачивши стільки присмак. Не встиг 



- 28 - 

Бог відповісти свому угодникови як якихсь три обшар- 
паних парубка стало перед ними, а один з регітом ска- 
зав: 

— Братці! дивіть ся, що се воно таке за опуда? Якісь 
на них торби?" А з магазину вибіг молоденький клерк і 
опав Бога з Миколою : 

— "Чого поставали? Вікна від людий заступаєте. 
Заберайтесь звідси!" 

— "Забірай ся ж, коли тобі кажуть,'' потяг по вуху 
парубок угодника, що той шкереберть покотив ся по хі- 
днику. Наші старці по такім витаню підхопили свої ці- 
пки і швиденько подались вздовж тротуаром. їх підхо- 
пила людська течія і гнала кудись все далі і далі... 

— "Господи, ото і буди ті пролїтарі, щоб їм усім ви- 
здихати", почав свої старі штуки Микола, знайшовши 
нагоду напомпоБугатЕ Бога проти народу... А люди 
все йшли і вони йшли за людьми. Навколо були гурми 
панів, пань, блискали уніформи вояків, а поміж них чор- 
ні, скулені постаті робітників. З величезних шклянних 
стін магазинів вилилось на улицю море сьвітла, визи- 
рав богатий крам, — а наші старці боялись вже спиня- 
тись, щоб на його подивитись... 

Ось вулиця скінчилась і їх викинуло на простий май- 
дан. 

Бог з сьв. Миколою спинились і не знали куди йти. 
Навколо них творилось безглузде, божевільне, чого во- 
вони нїяк не могли збагнути. Бог пригадав вже був 
собі свою хмару, подушки , ангельську обслугу і небес- 
ну тишу, і йому захтїлось домів. Миколі було ще гірше 
серед вохкої мраки та гуркоту невідомого міста. Йому 
стало крутити в старих кістках. 

— ,,Ви звідки будете?" підкотив ся до них когутом 
чорнявий парубок в синій чумарцї, в чоботах з халявами 



- 29 - 

~"фляшками". 

— "Що?" перепитавсь Микола. 

— ,,Ви певне будете з Хахлов?" допитував ся джи- 
ґун: "Я теж із Хахлов, хотя уже совсьом призабув гово- 
рити по хахлацки. А ви чого сюда до нас у Пітер забра- 
лись? Чи пе маєте якого проханя до Госуларственной 
Думи? Тешфпчки дуже богато мужицького народу за- 
для сих дїлов до нас заїздить," розиустив язика цікавий 
хлопець. 

— ,, Скажи нам, голубчику, деб його нам переночу- 
вати?" бачучи, що хлопець вічливий, поспішив запиту- 
ючись його Микола. 

Се ви відносно нічліжного дому? себто не маєте де 
спати?.. А от що зробіть, — бачите оту улицю?" 
„Бачу/' хитнув головою Микола. 

— ,,Так ідіть туди і п„гайте де є гостьпг ця? А 
коли вам вкажуть, то просто і иакуй в двері, а там уже 
вам ралу дадуть." 

— ,, Спасибі тобі, голубчику, хай тобі бог помагає," 
подякував Микола, і наші старці почимчикували через 
майдан. 

— Просто до того високого будинку. а потім завер- 
ніть заріг,'' кричав їм на вздогін парубок. 

— ,, Се вилко хритіянська душа," сказав задоволе- 
ний Микола. Бог мовчав та тільки розглядав ся навкру- 
ги, дивуючись, як відмінилось за ті 2.000 літ людське 
житє. 

Підійшли до високого дому; то якраз було помешкань 
міністра внутрішних справ. Вздовж попід муром стояв 
шараг вартових поліцаїв, межи ними вітрили вбрані 
в сьвітські убраня шпиги. 

— ,, Треба ще розпитатись отих воїнів, " вказав Ми- 
кола Богови на поліцаїв. 



- ЗО - 

Підійшли. 

— , .Добрий вечір вам'*, скинув шапку Микола пе- 
ред поліцаями: ,, Скажіть хай буде ваша ласка, де ту- 
тки гостинниця?". Поліцаї обступили їх з усіх боків з 
наготованими рушницями. Підбіг якийсь ,,сьвітський" з 
чорною борідкою і закрученими до гори вусами. 

— "А виж хто будете?" грізно запитав ся околодок 
(поліцейська саржа). 

— ,,Що?" перепитав Микола. 

— „Та чи маєте ви від?" 

— ,,Ну а як же голубчику, щоб людина без виду 
була? Вид і у зьвірини є. 

— ,,Та ти чого хахлацку гумористику розводиш? 
Чи пачпорти маєте?" підскочив панок з козячою борід- 
кою, зазираючи йому в обличе. Один поліцай уже мацав 
руками по торбі. 

— ,,їй-же богу жадних пачпортів не маємо і не шу- 
кайте, самі сухарі", забожив ся Микола. 

— ,, Потрусити!" як відрізав, скомендерував па- 
нок. Миколу і Бога схопили. 

— ,, Голубчики! їй-же богу нїкоторих пачпортів ми 
не крали", кричав Микола. 

— ,,Тихо, сучий сину!" і величезний кулак поліцая 
торохнув сьв. Миколу в щелепи, повен рот набіг крови. 
А руки поліцаїв мацали скрізь: в кешенях, торбах за ха- 
лявами, в пазусі 

— ,,Отсей певно робітник'', вказуючи на Миколу 
шпиг: ,,А сей, вказуючи на Бога, безумовно студент, і 
також безумовно, що його борода приліплена/' і шпиг 
так смикнув Бога за бороду, що в него аж сльози з очий 
покотились. 

— ..Добре приліплена, я думав що лиш привязана. 
Ну та се ми в инщім пляцу взнаємо, з чого ви складає- 



- 31 - 

тесь." нахабно дивлючись в лице боже, сказав шпигун. 

— ,, Ну, чи є бомби?" питав ся поліцаїв околодок,. 
що вже скінчили обшукувати наших старців. 

— ,, Нічого не знайшли ваше благородіє", відповів 
салютуючи, пикатий як сом поліцейський десятник. 

— ,, Відставити їх на поліцію; там розберемо що се 
за птахи. Тванов! поклич двох фіякрів", скомендерував 
околодок. 

— ,,1й-же богу ми не птахи, а смиренні христіяни, 
милостею людською животіючі. Відпустіть Христа ради 
душі наші на покаянє!" Возмолив ся до поліцаїв сьв. у- 
годник. 

— „Та чого ти Хахла удаєш? Нащо Хахла відграва- 
еш? Тепер і Хахлови вірити не можна, крикнув шпиг. 

— ,,Та які ми Хахли? Ми божі люди". 

— „Мовчи", звелів потихенько Бог. Мвкола замовк, 
тільки стоїть та зітхає тяжко : 

— „Треба було дідами перебиратись? от і прийма- 
ють нас порядні люди, як якихсь гайдамаків'" нарікає 
святитель. 

Наших нещасливих мандрівників оточили з голими 
шаблями поліцаї, своїми страшними мармизами дух 
сьв. Миколі смутять, 

Приїхали два звощика (фіякри) дохлими шкапами. 
Підсаджуючи кулаками та колінами, поліцаї помогли 
Миколі з Богом сісти на візки. Бога посадили на одного 
звозчика, Миколу на другого, коло кождого по обох бо- 
ках по два поліцая. 

— „Торкай!" скомендерував десятник, і візки за- 
стугоніли по бруку вулиці. Потяглись безконечні шере- 
ги будинків та ліхтарів, чорні пасми людий на хідниках 
і підбите крівавою загравою >чорне склепінє неба. 

Повернувши раз другий улицями, де вже було мен- 



- 32 - 

ше народу, та переїхавши невеличкий майдан, звозчики 
спинпли свої коні перед похмурим будинком ОДНОГО 3^ 
петербурських ,, поліцейських участків". 

— Що, ще привезли? — запитав ся вартовий поліцай. 

— , .Поклич дїжурного!" крикнув десятник. 

Вартовий зник в чорних дверях поліції. . . . Незаба- 
ром вибіг низенький чоловік в чорній з золотими ґузи- 
ками тужурці, простоволосий, махаючи від обуреня ру- 
ками. 

— Ні! ні! ні!.. Везіть куди хочете!.. Нема пляцуГ 
Усі ну мера переповнені! Де завгадно! Я не приймаю!.. 
— І низенький панок гримнув за собою дверми, 

— ,,Кудиж вас, чортів відировадити? У Неву чи 
що? Переломати вам усі ребра, щоб знали, як онтакими 
ділами займатись!" гримав на Бога і Миколу десятник, 
соваючи їм попід ніс кулаки. 

— Не псуй собі крови Іваничу, ми їм ще за сі кло- 
поти подякуємо! — заспокоював свого начальника полі- 
цай, що сидів проти Бога на поличці. 

— ,,Вези у ,,Петропавловку," — крикнув до звозчи- 
ків десятник, і дорожки заторохкотіли знов, і довго 
шов переїздили з одної улицї в другу. Туман усе осі- 
дав, холодний, пронизливий; ліхтарі блимали жовтими 
плямами у навислій мрацї, поліцаї насторошили вуха, 
сподїючись зради або нападу. Микола так змерз в своїм 
дрантю, що звинув ся в клубок і сидїв нерухомо, схи- 
ливши аж на коліна свою сиву голову та проклинаючи 
себе, що нехотячи підбив Бога іти на землю, 

— Щоб ви виздихали! прокляв сьвятий угодник сам 
не знаючи кого. 

Знов підїхали до чорних мурів і довго ждали, поки 
десятник ходив до середини. Нарешті він вийшов з дво- 
ма надзирателями і начальником вязницї. 



- 33- 

— ,,Кажу ж вам, що пляцу цілковито нема! От шіс- 
найцятий нумербуде страчений вранці", тоді іопорожнить 
сяказня, але до того абсолютно не годен приймати" — 
пояснював десятникови начальник. 

— Та запхайте їх, ваше благородіє, тепер туди, хай 
перед смеритю розвеселять його. Він певно попа не схо- 
че, а сей довгобородий його по своєму посповідає. Не 
пуститиж їх нам... Нігде пляцу нема.. .А сї каналії до по- 
мешканя Його Превосходительства хтїли дістатись... Се 
не аби які злодії ! — прохав десятник. 

Вязничний довго думав, дивлючись на арештантів 
потім махнув рукою : 

— „Ну, хай їх чорт пірве! ... Відвести до казні ну- 
мер 16 " 

— ,, Вставайте!* 4 крикнув десятник. 

— Пошевелївай ся! — підсаджуючи кулаками під 
боки, наглив поліцай Миколу вставати. Але еьвятий у- 
годник так був закляк від холоду, що поліцаї мусїли 
стягати його з дрожок за обшивку. 

,,А ти стервяко! бойкотуєш чи що?" і кулаки полі- 
цая почали розгрівати замерзлого угодника. 

Бог поспішив сам встати і обійшов ся без бійки. 

їх завели до вязницї. 

В коритарах блимали лямпки, розливаючи по стінах 
і долівці червонс-жовте марево. Скрізь по всіх кутках і за 
виступами стін ховались і слались чорносїрі тїни А 
в стінах двері і двері, важкі оовані залїзєм з засовами 
мов там позамикані слоні, або велити. В кождих 
дверях віконце, котре дпвить ся на вас, мов око мерця. 
Вязниця нагадує склепінє кладовища, моторошно стає 
в ній живій душі. 

Ось і двері нумер 16. 

— Коридорний! відчини... — . покликав начальник 



-34 - 

діжурного, 

— „Сюди не можна... Ще не порожна... На суд від- 
вели." 

— Відчиняй без балачок! — вгнїволось начальство. 
Вартовий злякав ся і вхопив ся за двері. Заскрепіли 

важкі двері, і наших старців пхнули в малу казню з ві- 
кном трохи не під стелею та ліжком в кутку. 

Гримнули за ними двері і почув ся рип замка; здава- 
лось, що замок гризе залізного ключа. Ліхтар з над две- 
рий розбивав сіру млу жовтим блиманем, 

— „Миколо! щож се?" ставши перед угодником, 
крикнув Бог, насупивши грізно брови. 

— Ох, Господи, страждає дух мій і болить тіло 
моє!... — і Микола упав на ліжко, що те аж застогнало. 

— ,,Та ти кажи що се таке? яке право мали ті воїни 
над нами знущатись?! І чії прислужники вони? стиска- 
ючи угодника за плече, питав ся Бог. Микола лежав ли- 
цем в подушці і вже не плакав, а з усеї сили напинав 
мозок, як би так Богови набрехати, щоб і вовк був си- 
тий і вівці цілі. 

,,Іде властитель дому свого творити суд управи- 
телям своїм." 

— ,.Та чогож ти нічого не кажеш?.. Миколо!" штов- 
ха Бог Миколу, а той все дума. Думки як блискавки, го- 
лову перелітають: ,, Багато Бог побачить такого на зем- 
лі, що буде проти заповіди сина його... Треба усе так 
йому розтовкмачити, щоб чорне білим, а біле чорним 
здало ся... І яке йому діло до нас?.. По божому так, а 
по нашому цілком инакше .. Лежавби собі на хмарі та 
ангелам байки плів... Гуски задрипані!. ..А щож як тепер 
усе розбере?..." 

— Ох, чи викручусь?! — крикнув голосно Микола 
і, скотившись з ліжка, впав перед Богом на коліна. 



-36 - 

— ,,3 чого викручуватись маєш?" питав його Бог. 

— З темниці сієї, Господи! — обняв колїна божі у- 
годник. 

— „Встань, а то побачу ть!" крикнув на него Бог; 
той підвів ся з долівки втираючи кулаками сльози. 

— ,,Як сьміли вони, знущатись над нани і хто вони 
затчивші нас у темницю сю? гримав Бог. 

— Господи ! то вірні слуги правди твоєї, г— солодко 
возгласив угодник. 

Як? чи правда моя в знущаню є?" скипів Бог. 

— Господи! Лихі часи тепер. Прислужники діяво- 
лові на усякі способи до правди твоєї хочуть дістатись, 
і мусять стеречи її вірні слуги твої мечами і кайданами. 

— , $ Любов і покірливість — служба моя!'' рек Бог. 

— Так, Господи, колиб не боронили правди твоєї 
мечем, давноб вбита була вона. 

— ,,А нас за що тут замкнено? Чи неправда моя від 
мене?" 

— А на що-ж було перебератись в одїж ворогів пра- 
вди твоєї? пояснив Микола. 

— ,,Від котрого-ж часу ся одїж стала одежою воро- 
гів моїх, чи не завжди я вбирав її на ходженія мої? А 
прецінь нї разу не діставав ся до темниці. 

— Господи! Відмінились часи тепер. Рече аиостол: 
,, Прийдуть до вас льви в овечих шкірах", от і нас поло- 
влено в страху, чи не льви ми, — крутив Микола як міг 
на всі боки. 

— „Льви, вівці... Нічого не розумію. Треба більше 
роздивитись. Чує дух мій що тут щось то теє не теє. Ну 
та побачимо, що далі буде... Тепер відпочиньмо трохи." 

Бог скинув з себе торби і сів на ліжко. 

— ,, Сідай Миколо!" 
Микола простер руки до Бога. 



- 36- 

— Господи! буде вже з нас,вертаймось на небо. — 

— ,,Нї, доки всего не побачу очима своїми і не по- 
чую вухами своїми не верну на небеса... і не кажи", 
втяв Бог; відтак взяв ліру і почав потихеньку бренькати 
,,Про вдову, що мала трох синів/' 

— Господи! господи! — зітхав Микола, а сам думав: 
,,Требаб було царя з синодом повідомити, щоб Бога 

сподівались... Зігналиб вони своїх правдиво-русских до 
одного міста, вклонились би Богови, сказалиб йому, що 
їм добре поводить ся і відпровадилиб непроханого гостя 
назад до неба. А тепер що буде? Захотілось же тому дур- 
никови, щоб Бог громами його нарід вилущив!... Мало 
гармат має?! Ох, що то буде, що то буде?... Микола схи- 
лив ся аж до колїн своєю сивою, засмученою головою. 

Бог бренькав на лірі... 

Ось в коритарах почулась хода богатьох ніг; все 
близиш і близше, і ось за дверима ставсь гамір. Знов по- 
чав замок жвакувати ключа; рипнули двері і розчини- 
лись: за ними з'явились жандаріі тюремна сторожа. Бо- 
ни випхали з поміж себе молодого блідого хлопця і 
впхнули до казні. З стогоном враз зачинились двері, мов 
камінь привалили до гробовища. 

Хлопець стояв, потираючи руками чоло. Він нічого 
не бачив, не чув. Здавало ся, що він тільки що прокинув 
ся і пригадує собі якийсь дуже його вразливший сон. 
Кучері русявого волося мов золотим вінком обвели його 
бліде чорноброве личко. Великі блакітні очі дивились 
здивовано, і такі хороші, такі дитячі. 

— ,,Защож його будуть страчувати?" думав Бог, ди- 
влючись на тоненький, стрункий як у дівчини, стан хло- 
пця, що був убраний в чорний піджак, синю сорочку і 
високі чоботи, Хлопець поточив ся трохи вперед і знову 
потер чоло рукою: 



- 37 - 

— Шибеницю відмінили... Розстріл... з ласки... ха, 
ха, ...Ласка!.,. — Йому повело губи нервовим паракси- 
змом. А очі дивлять ся кудись двома блакітними зірка- 
ми... крізь мур у вічність. 

— Гей, що се з тобою?,.. Треба триматись до кінця, 
бо на те йшов. Не сором ся!Не тепер, так в четвер, а від 
смерти не втечеш... — і він помотав головою, і зробив 
руками пару рухів, щоб трохи себе заспокоїти. Тоді йо- 
го погляд упав на сидячих на ліжку Бога та Миколу... 

Здивовано розчинив свої очі і став придивлятись І 

згадав він свою соняшну Україну, степ, перелоги і на 
шляху під дуплинастою вербою отаких самісіньких 
старців. 

— Та чогож ви, дїди, отут у тюрмі опинились? — 
підбіг до них. 

— ,,А так як бачиш... Забрали, тай привезли сюди, 
синку," відповів Бог, позираючи любо на хороше лице 
парубка. 

— З котрих же ви сторін, чи давно з України ? — пи- 
тав ся радісно. 

— ,,Та з під Київа, з повіту Переяславського, " від- 
повів Микола. 

— І я з Переяславщини, — зрадів хлопець. 

,,Так за щож тебе на смерть присудили?" перебив 
його Бог. 

— Ах. емерть!.. — здрігнув хлопець і враз замовк, 
схилйеши голову. 

— Знаєте... - - почав він казати, розтягаючи слова: 
Там у селі Іванівцї живе моя мати, прозивають її люди 
Петринпхою, а як будете коли в тих сторонах переходи- 
ти, зайдіть до іієї та вклонїть ся від мене. Скажіть їй, 
що любив я її і ніколи не забував... та хай простить, що 
не міг я її старости доглядіти... ,,Хто возлюбить батька 



- 38- 

або матїр більше ніж мене несть мя достоен. " Так ка- 
зав Хрпстос... Я кладу душу свою за друзі свої... Та 
скажіть їй, щоб не плакала. А більше нема чого перека- 
зувати... Ага є ще там у мене собака Рябко, що любить 
він мене. Просіть матїр, щоб доглядала його... Ото й у- 
се.... 

— ,,Та за щож тебе стратити мають? спитав його 
знов Бог. 

— Защо? і хлопець усьміхнув ся до Бога своїми 
блакітними очима повними сліз і обіймвв його за плечі; 
Защо? За тебе, за тебе, любий народе! З торб, з лат, з дра- 
нтя отсего тебе хотів визволити, від злиднів вратува- 
ти... Покарав розпинателїв твоїх, і розпинають мене. — 
Хлопець схилив голову на коліна божі. Бог гладив його 
русяву голову. Парубок плакав: йому так було хороше 
на колінах свого народу. 

А Микола сїртав ся на місцю від злости. Навіть хтїв 
було крикнути на хлопця : ,,Та як же ти сьмів руку 
піднести на владу від Господа настановлену?" Та стри- 
мавсь се при Богови сказати, бо знав як Бог ненавидів 
римських імператорів, гонителів христіянських. Знав, 
що послав він сина свого первородного сокрушити уся- 
ку владу на землі, і їх усіх сьвятими поробив, що пома- 
гали синози його в роботі його... Микола бачив, що не 
викрутить ся, що побачить Бог неправду усю від царів 
та панів походячу, нами сьвятими поперту. 

— Ох, ох, ох!,.. — зітхав сьв. Микола, те неприди- 
вляв ся ще Господь до думок сьвятого угодника свого. 

,,А кому ти спадчину свою відпишеш?" не втерпів, 
спитав таки Микола. 

— Спадчина моя — тіло моє, хробакам віддам його, 
— усьміхнув ся парубок. 

Замовкли, сталась тиша, і в сій тиші знов почулось, 



-39- 

як став репіти замок. Розчинились двері, і до середини 
увійшов у чорній рясі, з гривою чорного волося борода- 
тий піп. Від бороди по широких грудях спадав аж до 
черевиків синій з білими хрестами попередник. На гру- 
дях на сріблім ланцюзі лежав великий срібний хрест з 
розіпятпм на нїм Ісусом, а в ситих руках держав неве- 
ликий хрест теж з замордованим на нїм Христом. На пу- 
хких попових пальцях блищали дорогі злоті з діяманта- 
ми перстенї. Маленькі очі його позирали зза залитих тов- 
щем вій. Побачивши не одного, а трьох увязнених, піп 
нерішучо спинив ся, і острах з'явив ся на його пиці. Але 
швидко попівська пиха знов вернулась до него, він ви- 
ступив наперед, розпустивши воскриля свої. Бог здиву- 
вав ся: йому здавалось, що бачить перед собою погань- 
ского жерця. А Микола крутив ся мов сидїв на шилі. 
Парубок підвів голову, і його очі грізьно блиснули: 

— А, чорний круче, уже прилетів! — крикнув осу- 
джений на смерть. 

Але пі а заговорив голосом лисиці; 

— ,,Сину мій! ти маєш зараз ставати перед суд бо- 
жий... Я прийшов приготувати тебе. 4 ' 

— Заберайте ся геть з сею комедією! крикнув хло- 
пець: Я не вірую у вашого державного бога. Мій бог — 
тут на землі, а вашого схованого десь за хмарами мені 
не треба... Дайте мені спокій! — 

Піп відмінив ,,тон'*: 

- ,, Вибачайте... Ви не дивіть ся на мене партийни- 
ми очима. Для нас, душпастирів, ви всі рівні і дорогі 
нам. Навіть заблудша вівця дорозша. Перейшовши муки 
смертної кари, тоді тільки ваша душа зможе мати на- 
дію на прощене на небі. Я мушу підтримати вас, щоб 
вратувати душу вашу від гієни огненної...*' 

— Гієни! шакалі! крокодилі! Ви кровопіїїцї мого 



-40 • . 

народу ! Жерді поганські ! Жерці злотого Ваала ! . . . Забе- 
райтесь геть!Хай ідуть кати мордувати тіло моє, але ду- 
ші моєї я не дозволю мучити, не дозволю! — і збентеже- 
ний хлопець зірвав ся з ліжка на череватого попа з ку- 
лаками... Той йойкнув і з прожогу вискочив з казні у 
коритар. 

— Уууу-у! прокляті! Мало я вас видусив, мало! — 
кричав парубок, махаючи кулаками. В крику тім чулась 
розпука ненагодованої помсти. 

Потім стих і знов сів побіч Бога. 

— Оттак, дідусі ! Поки будете давати оттим книшо- 
хапам собі очі лудити, не бачити вам доти сонця-прав- 
ди. Не вірте їм про чудеса небесні, а творіть на землі 
рай собі! Бачите, який він відгодований, то з людської 
біди розпух він так. 

,, Господи! покиньте його! То той пролетар!., заше- 
потів Микола Богови на ухо: Чуєте, як він про вас ка- 
же?" 

,Так не віруєш в бога-отця вседержителя, творця 
неба і землі?" грізно звернув ся Микола до парубка. 

— ,,Нї, діду... В того бога, що попи нам проповіду- 
ють я не вірю, бо то не бог, а якийсь лютий 
самовладець, який тільки карати вміє. А коли й добро 
тобі зробить, то аж потому, як за тебе принаймі пів со- 
тки святих уступлять ся. А сьвяті дурно не зроблять; 
кожному, за наймень ше діло хоч за копійку свічку тра 
поставити... Се ошука — нема такого бога! Я змалку 
вірив у доброго бога — а колиб такий був, то не давби 
він так страждати народови своєму. Виж бачили сами, 
як голодують селяни, як поневіряють ся робітники, як 
дохне без зарібків та .інтелігенція, — і як над усіма 
знущаєть ся кулак поліцая, — з гнівом і болем казав 
парубок. Бог лиш хитав сивою бородою, а очі його сьвя- 



-41 - 

ті сумом застелило. Миколу аж чорти поривали від зло- 
сти, що хлопець своєю балаканиною божій правді очи 
розвязує. 

— ,,Так кажеш, що поганий у вас бог?" спитав Бог 
парубка, 

— А жадного нема! — втяв той, схилив голову і за- 
летів думками за мури темниці, де страждав його народ. 

Бога дуже зворушило усе те, шо почув від парубка: 

— ,,Так виходить, Миколо таке, що і воїни і жерц'ї.як 
були, так і є, як були у людий кроволюбні боги, так і зі- 
стались!... може і царі ще водять ся!" крикнув до Ми- 
коли Бог... Та голос божий перебило брязкотїнє штихів 
і тупотїне ніг за дверима. Двері розчинились і до сере- 
дини увійшли дозорці, офіцир, начальник вязницї, про- 
курор, а в дверях було видко широкі, жовті, телячі пи- 
ки салдатів-татар. Парубок глянув на катів своїх і враз 
зблід : 

— Ага? уже!.. — загомонів він, встав і провів ру- 
кою по чолу: Так щож, я готовий... Ходїм!... Прощайте 
дїду... Не забудьтеж: село Іванівка, а моя мати Петрин- 
чиха... Я готовий!... і твердою ходою пішов на смерть, 
оточений з усїх боків катами. Знов зачинились двері, і 
знов на хвилю стало тихо у вязницї. 

Бог схилив сиву голову і думав про те, що довело 
ся йому чути і бачити тої ночі : 

— ,, Довго, довго я не був на землі", хитав він засму- 
ченою головою: ,, Земля та, та люди не ті, і одіж їхня і 
звичаї і усе не те. Тільки лихо з добром не покинули бо- 
ротись. І ліктори, і воїни, і жерці, і узилища, і вертепи 
і стогнища вавілонські зостались такі як були,.." Бог 
глянув на сьв. Миколу, що куняв собі, спершись на бил- 
це ліжка, і усьміхнув ся: 

— Гей, гей!... А скільки разів мені отой угодник 



-42- 

висьнівував: ,,Спи, Господи, усе добре іде на землі тво- 
їй'*... Добре, бачу, що ,, добре"... ,,А той білоголовий 
просто сказав: ,,Нема бога! 41 А хиба був? не було!.. Бог 
спав, не було бога!.. Цікаво, що неправда за моє спаяє на 
землі наробила? Гм!.. 4 ' хмарами насупились брови божі 
і глянув він знову остро на угодника свого, що той аж 
затрусив ся на місци у сні. 

— ,, Так, кажеш, що „прислужники" правди моєї 
заточили мене сюди?... Ох, щось лукавиш угоднику Ми- 
коло!" І зазернув Бог у думки угодника свого і поба- 
чив, як турбують ся вони в неспокою та в небезпеці, і 
брехнею чорніє душа сьвятого, І побачив Бог в самій гли- 
бині серця Миколиного щось маленьке, чорненьке, як до- 
хла пявка,ізвав ся той хробак царем Миколою, і ховав йо- 
го сьв. Микола в серці своїм від ока божого, а золота коро- 
на блищала на головці пявки тієї... Грізно насупив ся 
Саваоф і блискавками запалали очі його: 

— „Зрада! Зраду баче дух мій! зашепотів він: Томуж 
то усе Микола благав мене вертатись на небо. Ні! Гряду 
по землі своїй судити живих і мертвих. Не верну на не- 
бо, не покину тебе люди мій, щоб не казав ти, що забув 
я тебе,.. А зраду твою, Миколо, і прісних твоїх судиму 
судом вічним... Хай тільки роздивлюсь на діла ваші! 4 ' 

Микола спав, розвернувшись на ліжку, не чуючи 
слів божих. 

— Трах, трах, трах!.. враз розбив тишу гук сальви, 
пройшовши з надвору крізь грубі мури вязницї.Бог гля- 
нув, і побачили його сьвяті очі Невеличке дворище ото- 
чене з усіх боків чорним муром і накрите чорною пеле- 
ною ночі, що вже починала сивіти, бо благословилось на 
сьвіт. Там чотири дозорці сьвітили ліхтарями, стояло 
два шереги салдатів, білий дим ще вив ся понад ними, 
на голові прокурора, блищав шовковий верх целїндра, 



-43 - 

а серед дворища, як хрест на Голгофтї. був вкопаний 
білий стовп, коло котрого на трох кільцях звисало 
на віривках тїло того парубка, запхане в довгий білий 
міх, на котрому чорніли кріваві плями. Час відчасу ті- 
ло ще дриґає. За стовпом біліє купа вапна і чорніє під 
ногами убитого готова яма. Підійшли дозорці, перетяли 
шнур і тіло полетіло в яму. Копачі стали її закидати. 
Коло ями крутив ся піп,благословляючи те душогубство 
в імя Того, що сказав: ,,Не убий!" Офіцер скомендеру- 
вав, і ,,заприсяжені убійники" вийшли з дворища, 
гримаючи зброєю, за ними пішли ,, представники вла- 
сти," полишивши копачам запорпати тіло уже безпеч- 
ного ворога. 

— ,,0н воно як!" сказав Бог, встав і став ходити від 
дверий до стїни, і його тїнь то збільшувалась, то змень- 
шувалась на сірім мурі^ Микола спав далі, але уся вяз- 
ниця ревла ревом! То вязнї, хоч криком, хотіли вислови- 
ти свій безсильний протест проти морду вчиненим ката- 
ми над одним з їхніх товаришів. 



44 



В тюрмі. 



В ранці Микола знов чіпляв ся до Бога, щоб верта- 
тись до неба, або перебратись у панську одїж, бо стар- 
цями перебрані вони скрізь будуть тільки биті та упо- 
сліджені. 

— ,,Не викрутиш ся!" тільки і відповів йому Бог, 
так Микола уже і не чіпляв ся з своїми порадами. 

Просиділи так замкнені вже й до обіду, а ніхто біль- 
ше не заглядав до них; вже й обід минув, і -сірий вечір 
став зазирати у заґратковане віконце. 

— Господи! їсти мені хочеть ся! з плачем в голосі 
заскиглив до Бога Микола. 

— „Не єдиним хлібом буде жив чоловік", відповів 
йому, усьміхаючись Бог. 

— Господи! не годен витримати, живіт болить! — 
стогнав сьв. угодник. 

— ,, Попрохай прислужників правди моєї, може ті 
тебе нагодують", закпив Бог. 

— Вам усе жарти, а тут христіянин від голоду по- 
гибає! 

— Стривай, та у тебе в торбі сухарі є", пригадав со- 
бі Бог. 

— Сухарі? — протяг Микола і скривив ся. Розвязав 
торбу і витяг з неї старого житнього сухаря ; здавалось, 
що зелена цвіль перейшла його наскрізь. 

— ,,Се ті сухарі, що ми з Петром назбирали дві ти- 
сячі літ тому взад", згадав Бог. 

— їх і собака їсти не буде! — шпурнув Микола су- 
харем в куток. 



-45 - 

— ,,Про мене", здвигнув плечима Бог. 

Микола притулив ся лицем до віконця в дверях 
і став пильнувати за дозорцями. Побачив одного, що 
йшов поуз дверий і крикнув: 

— Пане! — але корітарний не звернув на него ува- 
ги і пішов собі далі. 

Підійшов до дверий і Бог і побачив, як саме двох до- 
зорців волочило попід пахи безпрптомного робітника; 
кров текла з розбитої голови мученика: кров його була 
на тварах і руках катів його. 

— ,, Кричи дужче, бо бачиш не чують . . . роботу ма- 
ють", сказав Миколі' Бог. 

Микола простояв так коло дверий цілу годину, аж у- 
морпв ся кликати. Ніхто не звернув на него увагп. Так 
стало і поночі. Ніч друга. Микола відступив ся від ві- 
конця і сів на ліжко. А темряви все гускли, і незабаром 
не видко вже було ні Бога, нї Миколи. Коли се почув 
Микола, що хтось розмовляє за дверима. 

— Добродію! . . Га? . . слухайте на мене! — крик- 
нув у віконце угодник. 

У віконці з'явилось сьвітло і чіесь лице. 
„Хто тут?" спитавсь голос. 

— Та ми ж бо! — крикнув Микола. 

,,Хто ви? У мене в сій казні нема нікого", відповів 
дозорець. 

— Та як нема, коли ми є! Нас же ще вчора тут зам- 
кнули, — здивував ся угодник. 

,, Значить ви не записані'', відповів нечуло надзира- 
тель. 

— Голубчику! чи записані ми, чи ні, їйже богу цілі- 
сінький день ані росини в роті не було. Дайте пропита- 
ній, тай засьвітїть — благав сьвятитель. 

,,Ви ще нічого не дістанете, бо ще не записані", 



-46 - 

відповів корітарний і пішов собі. 

— Та як же! — крикнув Микола. 

— ,,Не записані!" почув він голос божий, що трем- 
тів від сьміху. 

Микола знов сів на ліжко. Сидів і проклинав ниш- 
ком долю, а як згадав, що ще стільки йому доведеть ся 
намучитись з Богом у довгій мандрівці, то аж руками за 
голову схопив ся. 

— ,,Не хапай ся за голову. Будеш йти зі мною до 
кінця путі моєї", сказав йому грізно Бог. 

Щось зашамотіло над одвірком і вгорі блиснула лям- 
пка. Знов жовте сьвітло заблимало по казні. Розчинились 
двері і увійшли дозорці. Надзиратель побачив торби і 
і сказав • 

„А ви і річи маєте . . . Ну беріть усе те, і ходім". 

Микола з Богом забрали торби, ліру і вийшли нако- 
ритар. їх відвели до вязничої канцелярії. Поставали пе- 
ред начальником тюрми, що переглядав якусь грубу 
книгу. Один з дозорців розгорнув лиєстр і почав запису- 
вати, позираючи на Миколу: ,, Росту середнього, сивий, 
очі сиві, особливі прикмети : лисина велика, аж по самі 
вуха". Потім почав записувати Бога: ,, Зросту високого, 
волосе сїде гривою, ніс орлячий, очі ..." 

Бог гостро дивив ся на него зпід насуплених брів. 

,,Очі — чортівські", занотував писар. 

,, Як твоя фамілія?" спитав писар Миколу. 

— У мене хвамелїї нема, — відповів той. 
,,Як, то ти з ,,непомнячих родини"?" 

— Еге . . . Нежонатий, — пояснив Микола, 

,,Що за несїнитниця?" обізвав ся начальник зза сто- 
лу, почувши відповідь Миколи. 

,,Тебе питаємо фамілію, назвиско твоє?" 

— Ага? . . . хвамелїї не маю, бо нежонатий, а наз- 



-47 - 

виско моє л Микола Барській, там мої — ... тай замовк 
трохи не сказавши, що там у Барі лежать його мощі. 

— А ви хто? — спитали Бога. 

— ,,А ми ніхто!" втяв той. 

,,Ага, недаете показній? Нічого, посидете в нас тро- 
хи довше, то ми будемо все знати, хто ви і відкіля," у- 
сьміхнув ся начальник: ,, Відвести їх назад у N0. 16"' 

їх відвели назад, позабиравши від них усе, що лиш 
ті мали. Коли вели назад, то знов Бог бачив, як надзира- 
телї на руках несли якогось арештованого. На него стра- 
шно було глянути ; ухо відірване і висіло на шкірочці, 
ніс розбитий до кістки, під вибитим оком чорний синець, 
на руці поломані пальці. І кров його на мучителях його. 

— ,, Римське гонене на христіян, тай тільки!*' ду- 
мав Бог. 

— ,,Ну досить з нас еего!*' сказав Бог, і сотворив 
чудо і еивів себе і угодника свого з темниці на вольний 
сьвіт. 



-48- 



Утеча. 

Над Петербургом висіла червонава пелена туману, 
кругом гуло і стугоніло. Без торб, без ціпків, (бо все зо- 
сталось у вязницї,) у самому дрантї, пронизані холод- 
ною мракою, переходили наші старці улицю за улицею, 
поспішаючи геть від царскої тюрми. 

— Добре, що хоч шапки в казнї були забули, як до 
канцелярії ходили, а то простоволосим довелосяб тапаце- 
рувати, — радїв Микола поспішаючи иопередБога. Ко- 
ли здибали ся з поліцаями, а їх скрізь було, як неріза- 
них собак, тоді наші старці обминали їх потрхеньку, і ко- 
ли поліція лишалась позаду, тоді зачинали від неї уті- 
кати. 

Улиця раптово скінчилась і Бог з Миколою вийшов 
над берег закованої в ґранїт ріки. Грізно котились чор- 
ні, німі вали, ріка Нева несла свою широку воду свобід- 
но і гордо через столицю тирана. Геть внизу пересува- 
лись білосуваті огники парівцїв, а просто під берегом 
чорніли берлини. За річкою знов підводились величаві 
забудови. Був вже початок північної осени; Нева дихала 
холодом; з шклянним дзвенкотїнем плило вже по ній 
кригове „сало". 

Моторошно стало Миколі, чуючи той дзвенкіт над- 
ходячої зими, і він трохи не з плачем звернув ся до Бо- 
га: 

— Господи, коли вже воля твоя така, що хочеш ти 
оглянути землю свою, то ходім в теплі землі, близче до 
Ірію, — бо пропадемо тут з голоду та холоду, — благав 
угодник. 



-49 - 

— „Кажи, де найбільше бунтувались пролетарі ті?" 
грізно підступив до Миколи Бог. 

— У Москві-містї великий бунт був, — відповів су- 
мно сьв. угодник. 

— ,,Туди і підемо", поклав Бог. 

— Господи! невже пішки підемо? — злякав ся Ми- 
кола, г 

— ,,По старому обичаю'', відповів Бог. 

— Господи! не карай так тяжко ніг своїх! Се ж ліса- 
ми та багнами, дорогою тяжкою йти треба . . . Далеко 
ми від Москви, міста сьвятого. 

— ,,Так щож!.. Чп фараонову колеснипю звелипт за- 
прягати чи що?" усьміхнув ся Б#г. 

— Тепер люде вигадали машинами їздити, такими 
возами, що пара їх тягне, поїдьмо і ми, Господи!.., бла- 
гав Микола: Ми бо ніколи по сих північних безвістях не 
ходили, чужа і незнана нам земля ся, тілько по дурному 
блукати будемо. 

— ,,Паньство машинами тими їздить.... Не поїду!.. " 
пробубонів Саваоф. 

— ,,Нї, Господи! Усякий люд їх уживає, бо розділе- 
ний є на три клясї. Пани в першій їдуть, підпанки у 
другій, а недопанки та чернь у третій... Поїдьмо, Го- 
споди, хоч у третій, — пояснив угодник. 

— ,.Хтож поділив людей моїх на три череди, чи не 
рівність — був заповіт мій? Ану ходімо, подивлюсь на 
поділ той!" обурив ся Бог. 

— Не знаю тільки, де вози ті стоять, почіхав собі 
потилицю угодник, бачучи в роспуцї, що що не крок, то 
глибше і ширше стає прірва межи ним, а Богом. 

— „Піди розпитай ся в тих воїнів, що тобі ,,гостин- 
нацю показали"! глузував Бог. 

— Вам тільки сьмішки! — обізвав ся сьвятитель, о- 



-50- 

глядаючись навкруги. І ось вони побачили, що якась 
людина підійшла над річку і впала на землю. Бог з Ми- 
колов підійшов до неї, — се лежала і плакала якась дів- 
чина, простоволоса, у чорнім подертім плахітю. Микола 
потрусив їй за плече: 

— Дівчино! дівчино! скажи, куди на Москву доро- 
га? — 

„Чого вам?., відчепіть ся від мене нещасної!" хова- 
ючи голову між колінами, сердито в плач відповіла 
дівка. 

— ,,Та чогож ти плачеш, голубко?" спита її Бог, 
взявши за руку. 

Дівчина підвела голову і, побачивши двох незвичай- 
но вбраних дідів, перестала плакати. По хорому личку 
її ще котились сльози, запалені горячкою очі блищали 
не добрим огнем, кволе тіло її скулилось від студінї 
і тремтіло. 

,,Чого вам?" знов спиталась вона. 

— Чого плачеш, голубко?" спитав її Бог, котрому 
«ерце краялось від жалю, дивитись на людську дитину. 

,, Чого плачу?.. Жите остогидло!.. Досить наїлись 
вони тіла мого!.. Не можу більше! Пропаща я!.. Утопи- 
тись хочу, от що!" сказала вона тремтячим голосом 
і знов заплакала. 

— ,,Не плач, голубко!" не знав Бог чим її порадити. 
А дівчина знов сховала голову межи коліна у свою бруд- 
ну спідницю. 

— ,,Не плач", сказав її лагідно Батько усїх людей 
і взяв за голову. Дівчина змовкла і глянула в його добре 
лице. 

,, Пропаща я!" сказала вона суворо. 

— „Та з якої радости?" спитав Бог. 

,,3 житя роспутного! Коли було тіло, то і їли, а як 



-51 - 

з'їли усю мене, пранцями, хоробамп всякими наділили, 
то тепер нікому я непотрібна, ніхто й шкірки з хлїба не 
дасть посмоктати... Утоплю ся'.." І в роспачу хтїла ско- 
чити у річку. 

Бог схопив її за руки. 

— Та скажи, дурна, куди на Москву дорога! — кри- 
кнув на неї вгнїваний Микола, не люблючи бабського 
скигленя. 

,,На Мос-кву? ростягла дівчина: Вам на залізницю, 
чи що". 

— Еге, на машину сідати. 

— А ген, бачите, чорніє міст... Перейдіть по нїм, а 
відтам проста дорога до двірця... Де вакзал, питайте ". 

— Ну ходїмте! — потяг Микола Бога за рукав, та 
дівчина схопила Бога за другу руку і крикнула йому 
в лице: 

,,Не дав ти мені втопитись, старий хріне! Та як не 
сьогодні, то завтра, а утоплюсь!.." і дівчина з плачем 
побігля і зникла в пітьмі близчої улицї. Бог сумно дивив 
ся їй вздогін; Микола сїртав його за рукав: 

— Та ходїмте... Роспутниця то якась божевільна!.. 
Бог обурив ся: 

— ,,Я бог страждучих і впавших!" крикнув він в ли- 
це свому сьвятителеви і пішов геть до мосту. 

Угодник здвигнув плечима: 

— Усе з своїм демократизмом пхаеть ся! Коли так 
ту голоту любиш, то йшов би собі справді у старці, або 
куди инде!.. А то демократ, а у боги лізе! — лютував 
Микола, посьпішаючи за Богом до мосту. 

Перейшли міст і знов протяглась перед ними дов- 
га невідома улиця. 

— Колиб мені тебе з Петербургу витягнути, щоб 
хоч нічого про царя не довідав ся, — шепотів Микола 



- 52- 

радіючи в серцю, що так легко вдало ся йому ^намови- 
ти Бога лишити столицю. 

— Чи не блудимо ми Миколо? — зменшивши ходи, 
оглядав Бог улицю, де на зустріч сїяв їм безконечний 
шерег ліхтарів. 

Поспішали трутуарами люди, а пелена ночи хова- 
ла від очий другий кінець улицї. Треба когось поспи- 
тати, пробубонів угодник. 

Побіч з ними тою ж улицею ішов високий, з вели- 
кою бородою,з торбиною на плечах якийсь майстровий. 
Микола підійшов до його : 

— Добрий вечір! 

— Чого? — не зрозумів майстровий, що Микола 
поздоровкав ся з ним. 

— Скажи братику, куди його на вакзал, на чавун- 
ку? — запитав угодник. 

— Ви їхати, чи що куда хочете? — не спиняючись 
питав і йшов далі майстровий. 

— Еге, нам до Москви добитись треба. 

— Йдіть за мною, я теж до Москви іду, — ступав 
далі робітник, і вони в трох пішли далі. 

— Ви хахли, чи що? — оглядав їх рудий. 

— Та хахли, як бачиш, — махнув далі рукою Ми» 
кола. 

— Коло вас і річий жадних нема? — роздивляв ся 
робітник. 

— Були, та обікрали нас, — брехав угодник. 

*" г — Ви щож, на відпуст, чи що ... а може до царя 
на поклін занесли свої мужицькі голови? — не дивлю- 
чись на наших старців ідучи, питавсь далї робітник, 

— Який цар? — крикнув Бог. 

— Та що ти маленький, чи що, що не знаєш, що 
над нами імператор панує? — глипнув на Бога робіт- 



- 53 - > 

ник. 

— Може Деоклєціян? — шукав очвма Бог Миколу .. 
А той сховав ся від його ока сьвятого за плече май- 
стрового. 

— Не Деоклєціян, а Микола Людоїд, Кровопіець! 
Чи ти старий з неба впав, що не знаєш, що хто тепер 
царем у нас, що він з народом виробляє, скільки річок 
людської крови випустив, запихаючи нарід у своє цар- 
сько- шляхотське ярмо? 

Бог полапав ся і відповів; Старий я сину, на печі 
лежу, просом пересипаю ся, нічого не знаю що на зем- 
лі діє ся. Тільки мені здавало ся, що на землі правда 
царствує, а про царів то я вже думав, що їх давно вже 
нема. 

— Ха, ха, ха, от хахол! — реготав ся рудий, а чер- 
вона борода його хиталась на його груди : Правда, ка- 
жеш? Та яка тут правда! . . . Правда у вязнпцях від 
віку до віку, у князів, панів та імператорів сидить на 
ланцуху, уся покалічена, синцями збита! . . Не прав- 
да, а кати панують на землі над темним народом. Не 
було ще правди, і як революція не випустить з царскої 
вязницї, не бачити нам бідним її до кінця сьвіта. 

— Стрівай, стрівай ! . . хапав Бог робітника за ру- 
ку : Та я сам вже бачу що воно не так ... а хиба Кон- 
стантин Великий як приймив христіяньство, невже він 
не зрік ся царованя? А щож се значить приймити хри- 
стіянство? ,,Хай не буде між нами ні рабів ні панів" . . 
Ну, а потім мені казали, що на землі руській погань- 
ство вже щезло, що всі люди поробились христіянами. 

— Знаєш що, — глянув на " Бога остро робітник, — 
начитав ся ти всілякого дрантя : житя сьвятпх, та ду- 
рацких посланій, і верзеш тепер дурниці. Давби я то- 
бі добру книжочку прочитати, та одна вона в мене; у 



- 54 - 

рідне село хочу її віднести, там теж тьма,нетри непрола 
зимі... Нема діду правди, нема!Поки народ спав, пани 
все в свої руки забрали, вопп скрізь народом як худо- 
бою екзедерують, скрізь те зїлє халдейське народ глу- 
шить, житя нема! . . Читав я, що і у вас під Київом се- 
ляне "^^ хають ся, дідичів палять. Хай, так їм і треба... 
Ну хлопці, тепер мовчіть. . . стадія. 

Перед брамою стадії довгою низкою стояли звощи- 
ки і як фараон, ходив поміж ними поліцай, в білих ру- 
кавичках. Фіякрами під'їздили до стадії, пани з велики- 
ми ва.~ї?т;ами і кошами, ставали з пихою, кидали нуж- 
денним звощикам срібного злотого, і проходили до 
стадії, а пакери з білими фартухами похапцем несли на 
своїх хребтах панські річи. 

Робітник провів наших старців в простору галю 
третої кляси. Там ще не було людий.Оидїла лише якась 
бабуся, загорнена в чорну велику, та в шкляних две- 
рях стерчав високий як дуб жандарм в сїрій шинелі. 
Крізь шиби дверий видко було як пересували ся ваго- 
ни. Ціляй двірець тряз ся від проїзджаючих льокомо- 
тив. До галі увійшов молодий желїзний служачий з лїх- 
тарнею в руці. 

— Скажіть товаришу, коли буде потяг на Москву? 
— спитав увійшовшого рудий майстровий. 

Той витяг з кишені великий срібний зеґарок на 
здоровому ланцушку: — Точно за годину, — відповів 
служачий і розчинив двері на перон. А там з перону 
сунула ціла лава народу. Прийшов потяг.Несли торби, 
валізки, кошики, мішки, дїтий. Один пяний хлопець на- 
гравав одною рукою на гармонії притуливши її до но- 
ги^ другою обхопив за шию пяного як і він сам жовні- 
ра. Галя наповнила ся людьми, гаміром і димом мархотки. 

Ну, хлопці, от що, я білета брати не буду, а ви як 



-56 - 

:вам заугодно, — сказав до наших старців рудий. 

— А на що він нам здав ся, і ми не будемо — від- 
повів Микола. 

Бог роздивляв ся на переходячих людий. Один хо- 
рнй блідий вузькогрудий хлопець упав біля дверий, 
несучи поперед себе велику скриню. Жандарм, котрий 
до того часу стояв нерухомо і спокійно пропускав по- 
при себе людий, побачив, що йому тепер знайшла ся 
робота. Скочив до упавшого хлопця і торохнув його 
своїм кулаком по плечах. Хлопець ще дужгпе зблід і 
витяг ся своїми вузенькими грудьми на своїй скрині. 

— Так ти жабо, лежати тут думаєш? — жандарм 
ще раз штовхнув парубка. 

Хлопець застогнав і став волочити свою скриню 
геть від дверий. З уст його капала кров на підлогу, а 
жандарм вже знов стояв рівний, нерухомий, перепус- 
каючи своїми волячими очима переходячу поуз себе 
публику. Бог з сьвятим Миколою сїлп на лавці під сті- 
ною, недалеко дверий. Майстровий поклав коло них 
свій клунок і кудись щез, Миколі було так погано на 
душі, неначеб то він наїв ся давучих груш. Бог на йо- 
го все дивив ся.Протмвний був йому угодник його. Чув 
сьвятий дух його як тріпоще душа Миколова з страху 
перед карою. Піду до кінця путі моєї і суд мій бу- 
де судом дїл твоїх,сказав Бог душі угодника і, насупив- 
ши брови дивив ся на метушню публики.Микола зблїд, 
почувши слова божі, почув мов весь сьвіт валив ся під 
ним, і скривилось лице Миколове. Трохи не півтора 
тисячі літ був він паном землі і неба, а тут повернув 
властитель з далекої подожі. Побачить він все і кару 
дістануть нещирі слуги його. Так довго просидів Бог 
з Миколою. Приходили люди і сідали на лавках біля 
них. Теж мовчали або шепотіли. Декотрі грамолпли ся 



- 56- 

з своїми кошиками та клунками. Поволи чорна маса від- 
їзгркаючих зросла. Уже не було де сидіти, *богато стоя- 
ло. Біля кас витяглись цілі низки подорожних щоб ку- 
пувати білети. Там теж з'явилось двох жандармів. 
Безперестанно стугоніли приходячі поїзди. А Бог роз- 
дивляв ся на пасажирів третої кляси. Темний, чорний 
люд. Нема радісних лиць. Коли ген у тої дівчини, що 
сидить на своїм кошику під грубою, з'явпть ся на блі- 
дім личку усьміх від якоїсь думки, то очи тоді ще 
дужше відсьвічують віковічним сумом. 

— Ну, хлопці, треба нам в ваґон! — мов виріс з під 
землі рудий майстровий. 

Бог розбудив Миколу, Рудий скинув собі на плече 
клунок. 

— Ідіть за мною, — сказав він, і розпихуючи лю- 
дий, пішов до дверий на перон. 

— Ваші білети — спинив їх в дверях кондуктор, а 
жандарм притримав рукою двері. 

— Маємо білети... пускай! — пускай! — рвонув ро- 
бітник рукою двері; жандарм скочив до него: 

— Покажи білет! 

— Та ти що, щоб я тобі білет показував? — зчіпив 
ся майстровий з жандармом: Що се за порядки! Ще че- 
рез тебе потяг спізню! — 

— Як я відведу тебе куди треба, так ти не один а 
двайцять потягів спізниш! Мордо ти руда! Без білета 
захтїлось проїздитись... 

— Ваш білет! — покинувши майстрового вчепив ся 
жандарм до баби міщаики, що несла поперед себе вели- 
кий кіш. Та спинилась, застановила своїм кошем двері 
і стала розвязувати хустку, добуваючи з неї свій білет. 
Люди перлись до дверий, кричали і нарікали на затри- 
мане в дверях. Жандарм ужив власти і баба з кошем ви. 



-57- 

летїла за двері. 

— Вага білет! — Показуйте панове свої білети! — 
викрикували кондуктор з жандармом. 

Майстровий геть відійшов від дверий, Бог з Мико- 
лою пішли за ним. Вони навчені раз поліцейськими, бо- 
ялись навіть близько підійти до вратаря-воїна. 

— Що маємо робити? — підступив Микола до робіт- 
ника, котрий стояв і щось думав розставивши широко 
цебаті ноги. 

— Треба хлопці білети купити, інакше сї Фараони 
не пропустять, ходім у чергу станемо, —і робітник став 
розпихати публику в напрямку каси. 

— Та у нас голубчику гроший нема! Нема защо ку- 
пити, — казав Микола йдучи за майстровим. 

— Чи не бачив, що без білета не пускають? Значить 
не можна! відізвав ся робітник став в хвості низки і за- 
дерав в гору голову, заглядаючи чи довго ще йому жда- 
ти. Микола обернув ся до Бога : 

— Господи, гроший не маємо. 

— Піди проси в імя моє, — сказав Господь. 

— Слухаю Господи, але і ви йдіть на роздобутки,бо 
хто знає, може ви щасливші. 

Бог потакнув головою і вони розійшлись. Микола 
скинув картуза і простягаючи руку, заскиглів між людь- 
ми: 

— Дайте копієчку на шматочок хліба, ради душі 
спасена, ради родителїв ваших, ради мук вічних... 

Якась тітка зжалїлась і кинула йому три копійки» 
Инші подорожні тільки озирались. 

— В нас самих нічого нема, — бурчав дехто. 

— І куда поліція дивить ся, що всілякі босяки в пу- 
бличнім місці людий турбують? — обурювалась до своєї 
сусіди, повнолиця, чорновида, гарно одягнена молоди- 



- 58- 

ця, жінка дрібного купчика. 

— Дайте ради Христа спасителя калїцї убогому, на 
пропитанєчко, на пробуванечко, — простягав на всї бо- 
ки Микола руку. Довго він ходить уже а всего лиш три 
копійки роздобув. 

— А щоб ви всі вигоріли — лютує душа угодника: 
На пропій, на розпусту, то грошей не жалуєте, а на ду- 
ші спасеня, то не має. Підійшов Микола до купчихи: 

— Дайте на дорогу далеку калїцї неробочому! 
Але ся скипіла, випяла стан і тупнула ногою: 

— На дорогу тобі? На горівку ти жебраєш, пяни- 
цюго, босяку ти один! 

Збентежений Микола скоро від неї відступив ся. 

А Бог тимчасом вийшов з галі Ш.кляси до галї що 
біля вихідної брами. Під кольонами,біля кошиків та валї- 
зок стояла висока струнка панночка в крисатім, синім ка- 
пелюсі. Навкруги метушились пакери, Враз підійшов до 
панночки жандармський офіцир з двома жовнірами і зве- 
лів розчинити валізку. Панночка зблідла. Жовніри си- 
лою роздерли валізку, звідки посипались набої і револь- 
вери. Панночку схопили жандарми і поволїкли. 

Іще одна жертва, — зітхнув Бог. 

Головною брамою входили пані проходючи до І. і II., 
кляси. І став придивляти ся Бог до очий того панства. 
І побачив що сьвітять вони призирством і зневагою до 
всіх і усього, що не пол ужене панскостию. ,,Тїло моє бог 
мій'' виписано було на чорних душах дукарів тих. ,,Ми 
царі і красгае сотворінє боже'' думали свинковаті серця 
їхні а тіло пестило ся в дорогих сукнах та шовках. І 
йшла пиха та до II. і І. кляси під ноги собі не дивлю- 

чись. 

— Знаю вас, — сказав Бог : Було вас богато за часів 
моїх, знаю ваші очи, і серце і душу знаю вашу, пявки 



- 59 - 

гидкі па тілі народу мого. Нерони, Патриції, поклонни- 
ки Вааловп, поклонники телця золотого! Все по старо- 
му, зітхнув Бог: Праця сина мого пішла на марне: Раби 
двигають скрині як колись на піраміди фараонівські... 
Одіж пнша а все по старому, 

— Мамо, подивись, який нещасний дїдусь з білою 
бородою. Дай йому мама дзіньо.,, — почув Бог у себе за 
плечима дїточий голос і обернув ся. За довгий с?ж висо- 
кої повногрудої пишавої панї з рожевою гарною як тро- 
янда головкою чіпляла ся вбрана в біле повненька як 
медве дятко дівчинка. Панї відійшла трохи на бік, але 
бідна дитина кричала : 

— Мамо, дай копійку! 

Пані витягнула з кишені буракового кольору га- 
манець обліплений перламутром і дала дитині мідяка. 
Але дитина кинула мідяком об землю. 

— Дай білу копійку, — виридувало паня. 
Пані подала її срібний гривиник. 

— Велику дай! — ве хоче брати гривеника дитина. 

— Ну, на тобі увесь гаманець, — засьміялась панї. 
Дівчинка сопучи, взяла гамавець, витягнула з него сріб- 
ного карбованця і тоді віддала гаманець матері, потім 
пішла до Бога і впхнувши йому карбованця сама верну- 
лась до матері. 

— Всі вп гарні як малі, а що з тебе отсї карбованці 
зроблять як виростеш? — - сумно усміхнув ся Бог: Та я 
прийшов усіх вас, дїтий моїх визволити --- одних з нуж- 
ди, других з богацтва. .. 

Пані з донькою пішла до почекальнї І, клясп, дів- 
чинка все чіплялась її за убране, позираючи на Бога чор- 
ненькими очевятами, доки не зникла. 

Бог пішов шукати Миколу. Недалеко від каси по- 
чуЕ його голос: 



,, Дайте бідному калїцї неробучому''. Бог підійшов 
до угодника: 

— Ну, що Миколо, богато напросив? 

— Три копійки, щоб вони виздихали; а як вам по- 
фортунило? 

Бог дав йому карбованця. 

--- Перший дзвінок на Москву ! ---кричить і дзво- 
нить в дверах Швайцар. 

Микола шугнув до каси. Купував білет якийсь гру- 
бий купець, а за ним стояв вже наш майстровий. 

— На голубчику гроші... на нас двох... до Москви, 
турбував ся угодник. 

— Так би й давно... Тільки щож ти мені даєш одно- 
го карбованця? 

— Та більше не маю. Щож його робити? — споло- 
шив ся угодник. 

— Я вам куплю до першої стації, а там їдьте вже 
,,таншою тарифою", шварцуйте... 

— Три білета — схилив ся майстровий над вікон- 
цем каси, кажучи назвиско стації. 

Грюкає машина, пробиваючи білети і наші подорож- 
ні знова пхають ся до дверий на перон, тримаючи кож- 
дий в руках зелені квітки. Шьайцар дає другий дзвінок. 



61 



У вагоні. 

Довга низка возів: сині, жовті, зелені. Дзвонять 
острогами, ходючи ио перону жаядарі, вилискують 
шляхи салдатської патролї, що розставлена вздовж во- 
зів мов не рухомі слупки. В двері ваґонів III. кляси 
преть ся публика, давлючи один одного, аби захопити 
собі місце, бігає якийсь молодий панок в довгім пальті 
та циліндрі і кричить; ,,Носильщик! N0. 8 носиль- 
щик!... Чи ви не бачили носильщпка N0.8?" питає він, 
спинюючи пакерів, що поспішають з річами до ваґо- 
нів. Ті не звертають на його запити уваги. Котять ся 
з гуркотом тачки з баґажом, бігає, чогось стурбоване 
зелїзниче начальство. Двоє пяних учнів малярської 
школи волочуть попід пахи третого, пяного як ніч, 
свого товариша (видно Болгарина), котрий кричить: 
,,Хай живе Болгарія!'' Зачувши той страшний виклик 
,,хай живе", жанцарі сполошились, як роздратовані о- 
си і, схопивши болгарського патріоту, поволїкли до 
буцигарнї. На ґанку ваґона сховавшись в темрявах сі- 
ней, прощають ся, цілуючись молоденькі ґімназпяст та 
ґімназпястка, повільною ходою, дивлючись з прпзир- 
ством на ,, чернь"; йдуть дуки до ваґонів І. та II кляси. 
Кондуктори стоять прй сходах ваґонів, сьвітючи лїхта- 
рами. 

Майстровий з нашими старцями поліз був у но- 
венький ваґон III. Кляси. 

— „Для чистої публики... Проходьте у передні во- 
зи", завернув їх кондуктор. 

Майстровий тяжко закляв на той поділ людий на 
„чистих" та ,, нечистих", але мусів відступитись. Пі- 



- 62 - 

шли до передних ваґонів. 

В осьвічених з середини ваґонів видно як ходять, 
приміщують ся люди, зсаджують свої річи на полиці, 
розбирають ся. 

Вдарив третій дзвінок. Майстровий скочив у близ- 
ший ваґон ПІ кляси, Бог з Миколою поспішили за ним. 
Угодник зашпортав ся на сходах і добряче торохнув ся 
коліном до дошки, на силу видрапав ся. Сюркають сви- 
ставки кондукторів, трубить машина і потяг поволи 
рушає. В вікнах мигають люди, ліхтарі. Колеса цоко- 
тять, машина додає ходи. ,, Ідіть сюди, тут є пляц", 
махає рукою на Бога з Миколою майстровий. 

Ті обережно як кожда людина що вперве їде ма- 
шиною, беручи руками за полиці та лави, приходять 
до гукаючого на їх робітника. На одній лавці сидить 
сивий дрібний московський купець з великою білою 
бородою, а проти него його груба ще не дуже стара 
жінка. Купчиха хрестить ся, старий розвязує клунок і 
витягає з него бляшаннай чайник, цукор та хліб. Ра- 
зом з ними сидять деох фабричних хлопців з гармонія- 
ми в руках. Один потихеньку награває. На другій лав- 
ці супроти хлопців сидить бліда висока жінка, запята 
в велику жовту хустку, а коло неї хлопчина літ два- 
нацять її син, у старім батьківськім пальті, що на него 
за велике. Решта лавки заставлена всілякими клунками 
та чемойдаяами. 

За переділом, куди звав наших мандрівників май- 
стровий, одна лавка була цілком зайва, а на другій роз- 
сілась ціла жидівська фамілія. Молодий Жид з невели- 
кою русявою борідкою спер ся головою на лутку вікна, 
його бліда вбого убрана жінка тримає на своїх тонень- 
ких сухих руках немовля, а двоє більших дітей з куче- 
рявими головками та великими чорними очима посідали 



- 63 - 

по обох боках матері і сидять чемно. Посідали і наші 
подорожні. Овічки над дверима в ліхтарях блимають, хо- 
вають ся чорні нічки, а поїзд стугонить, геть видераю- 
чись з Петербурга. 

,, Тепер от що, братці давайте мені ще по дному кар- 
бованцю, я пораджу ся з кондуктором, щоб, мовляв, 
доїхати нам до Москви не пересідаючи", сказав май- 
стровий. 

— ,.Нащож до поради та гроший?" здивував ся Ми- 
кола. 

,,Який бо ти дурний! Та білет ти маєш тільки до 
першої стації, а не до Москви. Коли кондуктора не під- 
шмарувати, то зроблять нам висїдку", пояснював май- 
стровий, 

— Бачиш, голубчику, отсї три копійки. - Більше, 
анї шага не маємо, — витаяг Микола з кишенї мідяка. 

,,Ну, та вам з пересядками," сказав рудий. 

— Як се воно з пересядками," сказав Микола. 

,,А так, що на одній стації сідаєте до ваґона, а на 
другій в потилицю з ваґона, виставлять". 

Микола похнюпив ся. 

Жид тим часом прислухав ся про що радять наші 
подорожні. 

— Приготуйте, панове, ваші білети!" почув ся ви- 
крик кондуктора в другій половині ваґона. Незабяром 
лвері розчинились і, увійшовши до переділу, кондук- 
тор повторив: 

— ,, Приготовте ваші білети!" Се він говорив так 
урочисто, мов принаймі за ним ішов який пророк, або 
ґубернатор, котрого він віщував. 

ЇЩ-* у С ї полізли до кишенїв по білети. Увійшов висо- 
кий, грубий оберкондуктор а другий кондуктор сьві- 
тить йому ліхтарем. 

— Ваші білети давайте, панове — бубонить ,. о- 



- 64 - 

бер," махаючи сріблястими щипцями. 

— Москва!. ..прибиває ними білет Жида. 

— Вам зараз вставати, — переглянувши білети на- 
ших подорожних, пояснив обер, 

— Баші білети, прошу!" чути вже запередїлом йо- 
го голос. Тріскають щипці. 

— Рязань.,. Пересідати в Москві, — бубонить да- 
лі оберкондуктор. 

Майстровий підвів ся і вийшов за кондукторами, 

Потяг летить в пітьмі ночі. 

Бога дивувала ся їзда машиною, дивував той вина- 
хід людський, чого йому і в голову не прийшло зроби- 
ти підчас твореня сьвіту. 

,, Мудрими поробились малпюки ті,.. Не дурно на- 
жерлись яблук з дерева зрозуміня добра і зла," думав 
Бог, А Миколин мацьок почав нагадувати угодни- 
кови, що вже майже дві добі він нічого не їв. Як на Ми- 
колину злість Жид витяг з під лавки кошик з поживою 
і, добувши з него велику жовту булку, почав краяти. 

— Дайте, хлопці, сюди мій вузлик. Я зниженою 
тарифою, мовляв... — сміеть ся, вернув майстровий: 
А ви маєте зараз пересідати. Бувайте здорові. "Узяв з 
Миколиних рук свій клунок і вийшов до другого ваго- 
на. 

,,Щож нам робити?" дивить ся угодник на Бога. 
Бог здвигнув плечима. 

— Що вам робити? загомонів Жидок: У вас грошей 
чи що нема? 

,,Та як бачиш!" не хочучи заходити дуже в балач- 
ку з Жидом, відповів Микола. 

— А вам куди їхати на Москву, чи що?... - - пере- 
питував Юдей. 

,,А тож куди?.,. На Москву, еге." 



- 65 - 

— Знаєте, коли у вас немає білетів, то вам пора- 
джу: Залізьте отсюди під лавку, а ми вам ноги кошика- 
ми затулимо. — Жидок нахилив ся і витяг з під лавки 
ще один кошик і поставив потім його під лавкою так, 
щоб ті, що переходять ваґоном не зауважили, шо під 
лавкою хтось лежить, 

,,Та як се туди лізти? Та як же воно?'' скривив ся 
угодник: І ще що скажеш?" 

— Там собі ляжете тай виспитесь, радить Жидівка: 
Хоч воно і не на пиринах, зате завтра в Москві будете. 

— Поліземо, буркнув Бог: Дотерпівгаий до кінця 
той спасен буде. Хоч виспимось. 

— ,, Виспиш ся коли вже два дні в роті ані крихтини 
не було!" крикнув на увесь вагон угодник, позираючи 
заздрісними очима на жидівську булку. 

— Що? Ви вже два дні нічого не їли? Нате пожало- 
сти... Беріть не церемоньтесь, бож ми земляки, — зами- 
тушив ся Жидок, подаючи Богови та Миколі по велико- 
му шматки булки. 

— „Дякую", подякував Бог, а Микола вже набив 
собі повну хавку булкою і тільки сопів. 

— ,,А ви-ж звідки будете?" поспитав Бог Жидка. 

— О, дуже здалеку,.. Аж з Катеринославу. 

— ,, А ми з Переяславу, ,, проказав крізь вабитий 
булкою рот Микола, боючись,що Бог забув назвиска по- 
вітів на Україні. 

— А се їдемо тай не знаємо куди, — сумно сказала 
Жидівка. 

— ,,Як се!" глянув на неї Бог. 

— Бачите, нас вислали з Петербургу, бо не маємо 
права ,,ж0тельства". А тепер доїдемо до Москви, а й 
там не маємо права.., А гроший уже не має, і заробити 
не дадуть. Знову далі гнати муть, — Жидівка запла- 



- 66 - 

кала. 

— ,,Що за комедія?! крикнув Бог: Чому у вас того 
права немає?'" 

— А тому, що ми Жиди, додав Жидок. 

— , Ну так щож що Жиди. Чиж ви не люде?" диву- 
вав ся далі Бог. 

— Колиб усї так думали, як ви, усьміхнулась Жи- 
дівка: А то ось був погром у Катеринославі, розбивали 
Жидів значить. І нас побили. Мали ми крамничку з ба- 
калією, усе хулїґане викинули на улицю, понищили,, 
собі позаносили... його ножем у бік так дали, що ; цілих 
два місяці відлежав... 

— ,,Та защож се вас розбивали ?'' — крикнув 
Бог. 

Жидівка гойдала на руках свою тиху дитину, хлоп- 
чики її спали поклавши свої кучеряві голови в пелену 
матері. Жид сидів в кутку відхиливши голову до стіни. 
Микола вминав булку. Жидівка говорила далі. 

— За те кажу, що ми Жиди. Від (начальства такий 
приказ був, що на три дні можна Жидів різати в уся Ро- 
сія. Ото вони набігли і почали розбивати... А самообо- 
рона стріляє, а салдати стріляють на самооборона. Ох... 
— і її нервове тіло стріпнуло ся згадавши усї ті пере- 
житі страхи. 

— Та як же так? Як те начальство сьміє гоненія та- 
кі робити?" — закипів гнівом Саваоф. 

— А такий ми вже нещасний нарід жидівський. Ка- 
жуть, що бог розгнівав ся на нас і розсіяв нас по усїй 
землі, і усї хто тільки не хоче, може над нами знуща- 
тись... 

— ., Та се вже брехня. Отеє вже неправда," скипів 
Бог; ,.Чи бог, бог любови і всепрощеня, чи він може 
віддавати на муки людей своїх?'* 



-67- 

— Так кажуть, і я так кажу, — відповіла в просто- 
ти серця свого Жидівка. 

,,Цїж Жиди розіпяли сина твого единородного," за- 
шепотів на ухо Микола, нроликнувши послїдний кава- 
лок жидівської булки. 

,, Вибач їм, отче, бо не розуміють що роблять," зга- 
дав Бог слова свого Сина і здрігнув, глянувши на лице 
сидівшого в кутку Жида. Воно так було подібне до об- 
разу Ісусового, таке сумне, таке змучене, І ще дужче 
противний став Богови Микола. 

— ,,Так обрабували вас, а тепер і місця-спокою не 
дають?" звернув ся знов Бог до Жидівки. 

— Від погромів утекли ми до Петербурґу. Думали 
як небудь перебути лихолїтє; та тільки змучились по 
дурному. Усе від поліції ховались. Еін одно на руки, я 
друге, а трете за спідницею волочить ся, і то що-вечера 
йдеш шукати по знайомих, двб переночувати. . Поки 
поліція не піймала і не вислала... Дитина заплакала, ма- 
ти зачала, гойдати. Потяг зменьшував ходу, свистала 
машина. 

— Ну, коли думаєте далі їхати, до лізьте під лавку 
...зараз уже стація, порадив наших мандрівників Жи- 
док. 

— ,,Ну, лізьмо, Миколо," сказав Бог. 

,,Кращеб мені було бути свинопасом, а не угодни- 
ком, коли маю отак поневірятись. — лізучи під лавку і 
бючись головою об дошки, проклинав свою долю Мико- 
ла. Угодник умостив ся під тією лавко де сиділа купчи- 
ха, а Бог під лавкою де були Жиди. Затарахкотіло, за- 
трусились ваґони, минаючи, ,, стрілки", пара вдарила 
по гальмах і потяг став. Загрюкали двері, заметуши- 
лись пасажирі. 

— Піду та кипячу принесу, тупотять коло Миколо- 



• 68 - 

лового лиця ноги старого купця. 

,, Вважай не спізни потягу," чути голос старої. 

Микола поклав під голову кулак і дивить ся на зви- 
саючі з лавок ноги. Тягне вітром по долівці з розчине- 
них дгерий. Угодникови холодно. Коло Божого лиця 
теж топчеть ся кількавайцять ніг. Жиди стелють ся 
спати. Прийшли ще чиїсь ноги в високих чоботях, певно 
новий подорожний... Ве перший дзвінок. Купчиха тур- 
буеть ся: 

— Сьвятителї-угодникп! ще спізнить. — 

,,Мати моя пані, 
Батько капітан, 
Жінка моя рожа, — 
А я шарлатан..." 

Підспівує фабричний парубок, вторуючисобі на гар- 
монії. 

— ,,А що, дістав — окропу?.."— Три копійки взяли. 
Давай гербату, стара". Старий лагодить гербату, купчи- 
ха розпаковує цілу крамницю усяких наїдків. Потяг зно- 
ву рушив. 

„Відцураймо ся сьвіту старого. 

Здуймо порох його з наших ніг", заводить фабрич- 
ний парубок на голос ,,Ви жертвою в бою нерівнім ля- 
гли". Його товариш стараеть ся йому помочи, та пофаль- 
шований мотив їм не даєть ся. 

,, Треба заснути" думає сьв. Микола і жмурить очи. 
Ваґони гойдає, колеса відбивають якийсь марш. 

Бог лежить під лавою, підобгавши ноги, дивить ся 
широко розчиненими очима на чорну дошку над. собою. 
Гірко йому, гірко його сьвятій душі, баче вона, що муки 
Христові пропали на марно, що людоїдство і сита не- 
правда царюють в сьвітї, як і царювали... Пару день як 



- 69- 

на земли він, а на кілько то неправди надивились його 
-сьвяті очи. 

— ,, Стривай! До коріня, до коріня дійти треба. За- 
гнуздай гнїв свій і спутай помсту свою", радить сам со- 
бі Бог: ,,До кінця роздиви ся, і тоді буде суд твій!" 

Бліда жінка, що їде з сином, розмовляє з своїми су- 
сідами на лавці, з купцями: 

— Бачите, бунти оті, каже вона: Чого вони хочуть? 
Відібрати в панів землю та роздати мужикам. А що таке 
мужик? Розпуста сама. Я сама з мужицького стану і усе 
добре знаю. Було, як я ще була дівчиною, гербату пити. 
Поставиш у піч горщик з водою, щоб кипячу зробити. 
Та не гербатою запарюєш, а пахучою травою, котру сама 
в лїсї і назбираєш. А тепер? Тепер давай мужикови і гер- 
бату, і цукор, і самовар, та не звичайний мідяний, а бі- 
лий никильоваяий. Не хоче мідяного пуцувати, білий, 
каже, кращий. От і голод також. У нас в Рязані (рязан- 
ські ми) їздять хлопи до земства хлїб фасувати. Та що 
їм з хлїба, що їм з грошей? Усе що не дістануть, тут 
і пропють! Темний наш хлоп, дикий, заздрісний. Заздрі- 
сно йому на панів дивитись. А пани що? Пан навчив ся, 
його голова тисячі коштує, не то що наші соломяні моз- 
ґівницї. 

— „Т.. так", сьорбає гербату купець, він давно та- 
кого погляду на нарід. 

,,Се ви помиляєтесь, втручаєть ся в розмову фабри- 
чний парубок: На чиїй шкірі пани такі мудрі стали?.. 
З нашої роботи, от що!" 

— З вашої роботи? А хто вам ту роботу дає, хто 
проводить як робити? — закопилила губу поборниця 
панів. 

,, Вивчіть нас і ми інжінерами будемо! Правда Ми- 
тре?" вдарив парубок долоною по коліні свого товари- 



. 70 - 

ша. І довго парубки сперечали ся з тою жінкою, як мо- 
гли боронили нарід. Аж посварились і, помянувши па- 
ру разів її ,,маму", полізли спати на горішні полиці. А 
обурена жінка збила свою злість на сннови, що він спить, 
що ще малий і не годен оборонити матері. 

Купці там часом напились гербати. — Що, більше 
не хочеш? — питає купчиха чоловіка. 

.Дякую". 

— Ну, так треба начине сполоскати. — Рука купчи- 
хи з'явилась під лавою і вихлюпнула трохи не пів ку- 
хлика кипячу, просто на лице спячому Миколі. Той зі- 
рвав ся, як скажений. 

— Дай і твого кухлика випорожню, говорить задо- 
воленим від „чаєпитя" голосом купчиха. Не встиг Мико- 
ла спамятатись, як знов з'явилась купчишина рука під 
лавкою і обпарила горячою гербатою лису голову угод- 
ника. 

Угодник застогнав у тяжкім болю. 

,,Щоб тобі руки покрутило, щоб ти ніколи сьвіта- 
сонця не побачила!" 

— Ну, хвалити бога, напили ся гербатки, а теперки 
проминемо яких зо пять стацій і знову побіжу ки- 
пячу принести. Люблю я в дорозі гербату пити, — каже 
любенько до своєї жінки купець. 

,,Що, ще кипячу?!.. Та ви мене усего, як порося об- 
парите!" збентежив ся Микола, почувши нараду купців. 
,, Господи, гоеподи!.." звернув ся Микола, до Бога. 

— ,,Чого!" спитав той. 
,,Ви спите?" 

— „НІ". 

,,Менї тут чогось душно... Можеб ви лягли на моє 
місце, а я на ваше"... хитрить угодник. 

Бог пішов на Миколине міеце, а той на боже. Ледво 



- 71 ■ 

розминулись в тісноті під лавами. 

— ,,Чогож тут мокро!" вмочив Бог руку в гербату. 

„То я так впрів, господи", збрехав сьв. угодник, 
вмощуючись на новім місци. 

Потяг котив все далі і далі через мочари та бори да- 
лекої півночі, мов якийсь птах, що тікає на зиму у со- 
няшний Ірій. Незабаром всі пасажири вже спали, хто де 
примостив ся. Микола насвистував носом і пухкотїв гу- 
бами; йому снилось що він вернув до раю і грає з Вели- 
ким Василем у хвильки. Тільки душа божа прокинулась, 
щоб вже більше не заснути. Бог сіртав ся на міспи, його 
гриз нетерпець, не міг дочекатись дня, хтїлось одразу 
побачити все і роспочати помсту над ворогами правди 
своєї. Але ще довго цокотіли колеса ваґонів в пітьмі но- 
чи, аж поки не благословилось на сьвіт. 

Білосуватии день поборов жовте сьвітло ліхтарів. 
Заворушились подорожні, забігали по долівці ноги, про- 
кинув ся старий купець і почав на голос молитись. Грю- 
кають двері, пасажири ходять вмивати ся. Хлопчика 
Жидівки за щось посварились і бють ся. 

— Кін дер ша! — кричить на них мати. 
Прийшов підмітач з мітлою, підмітає долівку. Ви- 

шпортуючп сьмітє з під лавок, зачепив своєю брудною 
мітлою за лревілебний ніс спячого угоднива, 

,,Чи тобі повилазило? Не бачиш, що тут люде спять, 
сучий сину!" кричить схопившись Микола. 

— Що там таке! — нахиляеть ся підмітач подиви 
тись під лавку: Ти чого там лежиш? Вилізай! 

— ,,Так тобі й вилізу! Ще чого захтїв?" не знає, що 
каже Микола. 

— Коли не хочеш, то витягнемо! — і підмітач ухо- 
пив угодника за ногу. Той схопив ся за лавку£руками. 

— Ну, чорт тебе бери! почервонівши, кинув витя- 



- 72 - 

гати угодника підмітач: Зараз кондуктора покличу, — 
сказав він і вийшов. Збіглись цікаві, прийшли кондук- 
тори, покликані підмітачем. По не довгій боротьбі Мико- 
лу витягли з під лавки. Його нужденна фіґура виклика- 
ла велику веселість публики. 

— А ось братці, і тут один лежить! крикнула та жі»- 
ка, що все проти мужиків казала. Примусїли і Бога ви- 
лізати, та він і не пручав ся. 

— Ваші білети? оточили їх кондуктори. 

,,Та виж у нас ще вчера у вечері забрали", трусить 
ся Микола. 

Кондуктори глянули один на другого, і один з них 
зловісно сказав: 

— Ідіть за нами! — 
Вийшли в сінці, 

— По карбованцю з рияка! — насів на Миколу кон- 
дуктор. 

,,У нас отої тільки три копійки", став благати угод- 
ник. 

— ТТТож ви, хулїґани паршиві, без білетів та ще й 
дурно, га? — Пика кондуктора почервоніла, і він люто 
почав товкмасити угодника під боки. Микола не встигав 
духу перевести. 

— Так йому! так! — регочуть ся кондуктори. Потяг 
зменьшуе ходи; стація. 

Кондуктори росчинили двері, і Микола вилетів з во- 
за, як бомба, ще коли потяг був в руху. За ним випхали 
і Бога. 

Обидва лежать під насипом, після того, як трохи не 
поломили собі карків, перевернувшись пару разів коміть 
головою. Лежать і стогнуть. Потяг спинив ся коло неве- 
личкої стадії, де на стїнї видко напис чорними буквами 
..Клин". 



-73- 

Небо сине, ясне. Над пожовклими лісами зіходить 
•золотеньке сонечко. По долині хитаєть ся легенька пеле- 
на туману. На високій горобині, оббиваючи червоні ке- 
тяги ягід, кричать шпаки. Бог підвів ся на ноги. Встав 
і Микола, обтираючи з лиця пісок. 

— ,, Перша пересїдка!" глузує Бог. 

.... І злигав ся я з тобою на свою голову!" клине 
сьвятитель. 

Котить тягаровйй потяг. Йде від етапи юрба робіт- 
ників. Щоб з ними не здибатись, потягли наші мандрів- 
ники геть через треку до лїса. 



п 

в 



74 



На петербурськім шляху. 

По великих горбах, що розтяглись на всї боки, сто- 
ять лїеи. Чорніють бори, сосни та ялини; жовтіють, чер- 
воніють березові, осикові гаї, струсюючи з себе золоте 
вмираюче листе. А над лісами підводять свої довгі шиї, 
закурюючи димом блїдо-синє небо, димарі підмосковних 
фабрик. Між гаями, мов дороге сукно, постелились зеле- 
ні сїножати. Рідко коли трапить ся виорана нивка. Ліс 
не хохе відступити людині своїх правічних прав, і де зо 
два роки не переходив плуг, там підводить ся вже буй- 
ний молодник осичини. З моху попід лісом виглядають 
руді головки білого гриба, великі, як тарелі, мухомори 
висипались геть на долину своєю червоною родиною, 
мов якесь ианьство ва прогульку. Де-неде пасеть ся си- 
тий рябий сементальский товар, і пастух з жовтою як 
солома бородою, в старих личаках, з кошиком в руці на 
гриби бігає з ліщиною, завертаючи коров. Осїнне сонце 
півночи горить над лісами холодним огнем. Блїде маре- 
о його плаза по сірому бруку петербурського шляху, 
що ліг через горби між лісами далекою камяною стьож- 
кою. 

Сьв. Миколі здаеть ся що і кінця не має тому шля- 
хови. Ось трохи не цілий день йдуть вони по нему з Бо- 
гом, минають горби за горбами, бори за гаями, а шлях 
усе біжить і біжить наперед них, мов хоче втечи від 
них, мов хоче замучити подорожних тою далечи- 
ною. 

Високий Бог виступає наперед рівною ходою, роз- 
биваючи широкими грудьми повітрє. Вітер розмахав йо- 
му довгу білу бороду. Богови весело йти ; сьвяті очи йо- 



- 75- 

го милують ся красою зеленого простору, груди впива- 
ють ся сосновими пахощами. 

Грубий угодник пристає, ледви шкандибає, злостить 
ся і буркоче: 

— Ич цїбатий! куди його так несе!.. До Москви! до 
Москви!.. І як його такими голоттаньцями туди прий- 
ти? Без гроший, без нічого!.. Босяки!.. Як босяків і ви- 
тають. Нї, коли вже засвербіло на землю, так треба було 
зробити по людському... Хоч в панській одежі... А то 
зробили по божому! По старосьвіцькому! Тьфу!... сплю- 
нув сьвятитель і став. 

— Господи! не біжіть так, бо я з вами не постигну, в 
мене вже під колінами спухло ! 

Бог спинив ся. Перед ними зза дерева, просто над 
шляхом видко було високий одноповерховий будинок з 
червоним желїзним дахом. У великих горішних вікнах 
відсь8Ічувалась жовто-горяча заграва заходу. В тім бу- 
динку коли? ь містилась почтова стадія. Поки ще не бу- 
ла побудована николаєвська желїзниця, то царі їдучи 
кіньми з Петербурґу до Москви, спинялись в тій стації, 
щоб відпочити і перебратись у свої ,, апарати" і далі вже 
їхати до Москви з усїєю царською пихою. Послїднім тут 
гостив цар Микола І... За його збудовано желїзницю між 
Петербурґом і Москвою, і з того часу та стація стала не 
иотрібна. Впісля її віддав уряд московському земству 
(соймони), яке переробило її на повітовий шпиталь. Ба- 
гато хорих селян та підмосковного фабричного люду пе- 
ребувало в тім шпитали, при носючи туди на направу 
своє висмоктане капіталом тіло. Та послїдними часами 
став той шпиталь щось нелюбим московському ґуберна- 
торови. З страхом дивилась московська поліція на те, що 
земство обсадило той шпиталь докторами, докторками і 
фальшерами, про котрих йшла слава, що вони соціялїс- 



- 76- 

ти, богато з них були вчені за границею... А до шпита- 
лю так богато вчащало робочого люду... Се було небез- 
печно для царского уряду. 

Наші подорожні минули шпиталь і меньші будинки 
обведені цегляним муром і пообидва боки мурованки по- 
бачили невеличке село Чорная Грязь, так хаток дванай- 
цять. Хати усі роблені з круглих колод, здебільшого 
«фарбовані на червоно, або на темносияе, неогороджені, 
приміщене на худобу під одним дахом з людським жи- 
тлом, — як скрізь по Московщині. Біля великого сірого 
заїзду товчеть ся народ. Стоять візки запряжені малень- 
кими кіньми, В коршмі повно людей. 

— Господи! можеб ми тут де попрохались на ніч, о- 
глядає Микола село. 

— Ходїм в оту найубожшу хату, що край села, ска- 
зав Бог. 

Але, коли обминали коршму, з неї вибіг до них пя- 
ний, з збитим набакір картузом, обдертий і не вмиваний, 
босяк схопив бога за плече і кричав: 

,, Заходьте! заходьте, хлопцї!.. Горівкою частують... 
Бесідник буде говорити... Заходьте, тут самі наші пра- 
вославні. 

— А ну, зайдімо, Миколо, що се воно за бен- 
кет у Канї галилейській, зацікавив ся Бог. 

Зайшли. В просторій кімнаті нагачено людей, як о- 
селедцїв до бочівки. Сидять за столами, на столах, сто- 
ят плече в плече. За одним столом видко високу, грубу 
постать якогось головатого, бородатого, патлатого, чор- 
ного як циган купця, котрий частує людей з цілої „чет- 
вертини'', наливаючи горівку, в великий синій кухлик. 
Побіч него молодий хлопчина крає червону ковбасу, ко- 
трою заїдають почастовані. Тої ковбаси накришена ціла* 
миска. 



- 77- 

,, Підходьте, підходьте, рібята!... реве басом ку- 
пець. 

Люде, все вбрані як фабричні робітники в піджаки, 
високі чоботи та пальта, підходять, мов до причастія, 
декотрі хрестять ся, гилять кухлик сивухи, обтирають 
ся рукавами, або позами, набивають писок ковбасою і 
геть відступають ся. На їх місце підступають до шклян- 
ного божка инші. 

,, До Гамзія Гамзійсвичка проходьте! Пхає нагаих 
старців босяк: Гамзію Гамзійовичу! ось іще нашого пол- 
ку прибільшилось... А підниси їм. 

Гамзійович милостиво на них споглянув, инші роз- 
ступились. 

— Босячня з Хитрового ринку! сказав якийсь селя- 
нин на вздогін сьв. Миколаєви. 

Бог не схотів пити. А Микола з жадобою припав до 
кухлика, а потім до ковбаси, набравши її повні жмені. 

Стали на бік. 

Босяки далї причащались. Червоні пики, опухлі очи. 
У декотрого тіло на руках було зчорніле від альксголю, 
пальці трусились. 

Присутні курили циґарки. Дим від тютюну си- 
зим туманом висів над головами, поволи хитаючись. 

Враз виліз на стілець якийсь панок в добрім чорнім 
пальті, кальошах і смушевій шапці. Наоколс кирпатого 
носа і чорних скорих очей, лютих і полохливих повела 
ся чорна кучерява борідка, Панок тримав в руках важку 
суковату палицю. 

— Люде руські їхристіяне православні !крикну в він і 
так махнув палицею, що вапно посипалось, збите нею з 
стелі, а слухачі в страху за свої голови розскочились на 
всі боки, полишивши , .бесідника" на стільці серед ха- 
ти: Чого терпимо? Доки насїне жидівське буде розпи- 



- 78 - 

нати неньку?! (бесідник спинив ся, наче щось проков- 
тує, потім викотивши баньки, заревів): Через кого ми* 
програли війну з Японцями, через кого зрада страшна 
усю країну нашу обгорнула? Вони, вони підкупили ге- 
нерала Куропаткина, вони дали мілїони грошей Мікадї, 
вони зжидовили нашу інтелігенцію, рівноправя собі жи- 
дівського домагають ся... Доки, доки терпіти їх буде- 
мо!.. 

,, Смерть їм! Смерть! заревли з усїх боків вже зазда- 
легідь навчені босяки, махаючи кулаками над голо- 
вами. 

— Брати! що смерть?. .(і бесідник тарахнув себе ку- 
лаками в груди) коли їхньою отруею уся наша земля, 
переповнена. Перша дума (рос. парлямент) була жидів- 
ська. Про Жидів тільки й бесіди було. Убють нашого 
православного, мовляв, поліцая або губернатора, нашо- 
го рідного, — то думу се необходить! А побили наші 
православні Жидів у Білостоцї, чи Сїдлецї — дума на 
дибки: не сьмій Жидів зачепатиШк же се воно? Де прав- 
да? 

,,Не треба, нам думи !Хай жие самодержавіє!" крик- 
нув хтось з юрби. 

— Ура! ревуть з усїх кутків босяки. 

— Ура! Ура! скавулить уся юрба, мов зґрая вовків 
у марцю. 

Оратор махає ломакою, шоб замовкли. 

— І так щож?.. Студенти та інтелігенція та усякі 
зрадники запродались Жидам, Жидам нарід наш русь- 
кий продати хочуть, свободи жидівської домають ся! Ми 
довго спали, ми довго терпіли ! Але тепер нарід має ска- 
ти своє слово, мусить вратувати віру і трон. Має сказати 
зрадникам: ,,Годї! я руський; самодержавіе, православіє 
і народність — от те без чого я не можу жити!" Еге,рус- 



- 79 - 

кий нарід мусить своїми власними руками приборкати 
жидівствуючу інтелїґенцію, стерти її з лиця землі, ко- 
ли не покаеть ся. А мало її вчили ?!Нї! все на щось надію 
покладавсь, в потайні товариства гуртуєть ся, все готує 
бомби проти нашої руської свободи! Долів їх христо- 
продавців, долів! 

— Долів! долів! — реве юрба, а бородатий купець 
махає за спиною оратора великим блискучим ножем, що 
краяли ним ковбасу. 

Втихають. Бесідник каже далі: 

— І так нарід мусить засмирити зрадливу інтелїґен- 
ігію показати їй, що чесний руський робітник,що чесний 
руський селянин тільки на лоні царя-самодержавця, ца- 
ря батюшки добачає своє щастє, свою національну, на- 
родну гордість. А вони, ті інтелігенти, ті гадюки підко- 
лодні підлещують ся до темного народу неможливими 
обіцянками, дають йому лиходійні писаня, книжки, відо- 
зви... Трутиною труять наш нарід!.. Нї, брати, годі тер- 
піти, годі!... От у Чорній Грязі теж заплодилось гаде.., 
(бесідник простяг палицю в напрямку шпиталю). Там 
з того сьвятого діла врачеваня недуг вони собі вертеп 
злодійський зробили. Старий розпусник цілий гарем со- 
бі з докторок та няньок набрав.. . Особливо та, що з Швай- 
царії приїхала... І ширять зраду межи людьми на цілу 
околицю... Але ми прокинулись, нарід руський на страх 
врагам своїм має засмирити їх!,, 

— Смерть їм! Смерть їм! — реве босячина. 

— Покажіть їм, що живий ще нарід руський, що 
з нами бог І — і бесідник скочив з трибуни, чи то пак, 
з стільця. 

— Ого! Стрівай, не плутай мене туди! — крикнув 
обурений, Бог, але за гармідером пяної юрби не чути 
.було сьвятого окрику його. А сьв. Микола стоїть розжа- 



-80- 

рений, очи палають, кров від горівки кипить. 

,,Ура ! ' ' репетує сьв. угодник враз з чорносотенцями. 

На стілець витарабанилась величезна постать купця 
з ножем в руцї. 

От що, значить, ребята! За віру, царя і вітчину, як 
присяга значить... Громи їх, туди їхню маму! Щоб в на- 
шій Чорній Грязї та зрадники водились! Нестерплю! 
В імя боже і царське ! 

— Ура! Гамзійовичу! Правда! потакує чорна сотня. 

— Значить повчити їх зрадників на инакше, звів 
ніж до гори купчина: Ходім! 

Грюкнула долівка, як Гамзійович скочив з стільця. 

— З нами бог розумійте, язиці, і покоряйтесь, яко 
з нами бог! реве ведмежим басом купець; юрба висипа- 
лась на улицю і сунула в напрямку пшиталю. 



81 



Погром. 

Натовп підійшов до шпиталю.Попереду величезний 
Гамзіевич, за ним бесідник з Москви, хлопчих з заїзду, 
■біжить простоволосий мужик з сокирою в руках, за ними 
-сунеть ся темною хмарою чорна сотня, Крик, зойк,стогін. 
Ноги тупотять по бруку. Кричуть ; ур-ра! ! Купець тя- 
гне своє ,,з нами бог" !Сонце золотить верховіте далекого 
бору. Похапцем ховаеть ся під землу, побачивши "ста- 
ру байку''. Його останні проміні цілують ся з рожевими 
шибами шпиталю. В вікнах першого поверху з'являють 
<їя блїді облича хорих в білім убраню. Чорна сотня об- 
скочила двері, які замкнені з середини. 

— Натискайте натискайте, хлопці! висаджує пле- 
чима Гамзіевич двері. Десятки рук та плечий з зойком 
та криком натискають на двері, Репить стара брама, трі- 
щать дошки і ось нападаючі провалились до середини 
разом з дверми. Чорна сотня пнеть ся до шпиталю. 

— Панове! Стійте, тут хоріїне пускає їх низенького 
росту лїкарка,розіпнявшись руками на дверах коритаря. 
Купець її бє ножем в груди, хтось кулаком в плече, лі- 
карка паде, десяток ніг копає її кволе маленьке тїло. Ху- 
лігани ревуть, з галасом, криком розбігають ся по кімна- 
тах. Чути крик жінок, плач, проклони. На першім по- 
версі гоготить гомін юрби. В низу дехто тягне ліжники, 
подушки, всіляке Блахітє! 

Труп вбитої лежить в дверах головою до одвірка, 
підтікаючи кровою. Купець з ватагою ґаздує на горі. 
Піймали хвершала, убили обухом по голові. Двоє бося- 
ків знайшли чтвертку спірітусу і вже заливають ся. Ин- 
ші бють вікна. Кричуть хорі жінки, насилувані пяними 



- 82- 

хулїґанами. Ось*волочать двоє майстрових через коритар 
другу лікарку молоду, повногруду, її коси розстріпа- 
лись, очи перелякані, поволїкли до кімнати між хорих. 
Там чути її крик. Босячня бігає з нарабованим шматєм. 

— Вратя! — вискочивши на крісло, репетує бесід- 
ник до озвірілої ватаги : Ходім самого їх головного! Ку- 
пець махає ножом, усї збігають ся на долину. Лишаєть 
ся тільки пяний майстровий, що силує ся зірвати з пе- 
тель одну половину дверий. Микола скрізь поспішає за 
купцем. Боже око дивить ся на роботу пекельних дїтий. 
Подались через подвірє до помешканя старого доктора. 
Він спочивав після важкої операції. Його сонного стяг» 
ли з ліжка і вбили ломаками серед подвіря. Його сива 
розбита окрівавлена голова лежить лицем в калюжі; пе- 
редсмертне тремтїнє поруху є жовті старі пальці. Трупа 
схопили і поволїкли по подвірю. Купець регочесь. Сьвя- 
титель Микола з десятком, хуліганів ґаздують у доктор- 
ськім помешканю. Одні все бють, а инші що тільки мо- 
жна вбирають на себе. Ось один несе велику лямпу і са- 
дить нею з цілої сили серед кімнати в підлогу. Черіпє, 
нафта летять на всї боки. Другий гатить кріслом по ві- 
кнах, сиплять ся шиби, летять рами. Микола з двома бо- 
сяками розбили писарський стіл, відки посипались де- 
кільки срібних карбованців. Кинулись збирати, відпиха- 
ючи та бючи один одного. Миколі перепало щось три 
карбованці. Один хулїґан натяг собі поверх пальта білу 
прасовану сорочку. Побачиши се, сьвятий Микола поду- 
мав: „Треба й собі по людському вбратись", і схопив г 
стїни чорне бавовняне пальто доктора. Воно було йому 
трохи задовге, але угодник глянув на себе у зеркалї і ра- 
дісно усьміхнув ся. Нарешті він був вбраний ,,по люд- 
ському". Не встиг угодник на себе надивитись, а вже 
один хулїґан розторощпв зеркало, кинувши в него мідя- 



-83- 

ним сьвічником.*А?шпиталь стогоном стогне. Летять 
з дзвоном з вікон послїдні шиби. ,,3 нами богірозумійте, 
язиці, Ппокоряйте ея, яко з нами бог"! реве на першім 
поверсі Гамзіевич. 

Трах-трах трах! зацокотіли револьверові вистріли 
на долині в шпиталю. З розбитих вікон, з переляканими 
пиками утікають хулїґани і метушать ся по подвірю. 
Тікайте хлопці, тікайте! репетують вони. 

Ттрах-трах-трах! чути вже стріли на першім поверсі. 
,, Бий, їх, бий!" кричить чийсь жіночий дзвінкий голос. 0- 
дин хулїґан появляеть ся в вікні першого поверху. 

Бмм ! — розлягаєть ся за його плечима стріл і він 
сплеснувши руками летить трупом на подвіре. Хулїґа- 
ни лізуть через мур і тікають в поле. 

Бм! бм! бм!.. гомонять револьвери. Микола вискочив 
на подвіре з докторського помешканя. Бог стоїть в за- 
думі над трупом лїкара. Тр-р-ах! і куля гшіарнуласьвя- 
тителя по заді. 

— Господи, тікаймо! поволік бога до муру: Убють, 
тікаймо! белькоче в переляці Микола. 

Тільки встигли вони видрапатись на мур, як з две- 
рий вибіг Гамзіевич а за ним панночка з револьвером 
в руці. 

,,Бий їх! ( ' кричить вона ціляючи купця з бравнінґу,але 
в нїм нема вже куль і він не стріляє. Гамзіевич подався 
до муру. За панночкою вискочило з шпиталю двох сту- 
дентів в уніформах. На вздогін купцеви засвистіли ку- 
лі. Одна зачіпила рукав сьв. Миколи і вирвала трохи 
вати з пальта. Сьвятитель упав за мур і побіг спотика- 
ючись ногами об головки капусти. Бог біг за угодником. 
Та капуста не давала їм добре бічи. її було цілий зеле- 
ний лан. А за капустою хитав ся під вітром пожовклий 
ліс. Микола біг до лїса. Бог за ним. Вибіг хазяїн капу- 



- 84- 

стняка з друком в руцї і шпурляючи його на вздогія у- 
тїкачам згадує їхню маму вподовж і поиерек. Тимчасом 
купець лише встиг вилізти на мур, та там і занімів про- 
шитий кулями. Ноги по один бік, руки і голова по дру- 
гім. Хулїґани розбіглись. На подвірю лишись труп до- 
ктора, панночка і два академіки. Панночка підійшла до 
трупа і присіла коло його голови. Паничі мовчки стояли 
над нею. 

— Дорогий Петре Івановичу! Що вони з вами зроби- 
ли? трохи заікаючись, проказала потихо панночка. Під- 
велась на ноги, глянула на паниічв і уста її затремтіли: 
Володю! тільки вимовила і з плачем впала иа груди ака- 
демікови. Другий панич витяг з кишені і наладовував 
револьвер дивлячись холоднокровно на темніюче небо, 
де над лісом золотим серпом пливав місяць. На мурі 
чорнів труп купця, з вікон шпиталю линув иийсь плач. 
Акаденик повів панночку з шпиталю на дорогу. Дру- 
гий пішов за ним. Переходячи шпиталь, вони бачили як 
жінки несли коритарем труп лікарки, на сходах лежав 
убитий бесідник з Москви. Академіки посадили панно- 
чку на візок і від їхали в напрямку фільварку ,,Луньо- 
во". А надхїхали вожи з стації Сходня, куди академик 
заїздив по свою сестру і по товариша. Тому вони і з'яви- 
лись пізньою помочию шпиталеви і карою на голови чор- 
носотенців. 

Знеможена дівчина притулилась до плеча брата. На 
капустнику стояв господар з буком в руцї і позирав то 
на вибиті вікна шпиталю, то на потолочену капусту. Бо- 
га з Миколою не було вже видно. Синя холодна ніч на- 
сувалась зі сходу. Візок торохкотів вже десь далеко. 



- 85 



Під Москвою. 

Тінями ночі повніє лїс. Гіле заплелось над голова- 
ми чорним павутинєм. Листе шелестить під ногами, на- 
че хоче налякатись своїм невиразним шурхотїнем не 
проханого нічного гостя. З тріпотїнем зривають ся з гі- 
ляк сполошені рябчики і зникають в синіх темрявах 
Чорні смереки підвелись, мов якісь велетні, що вийшли 
на нічну придорожну роботу. Чорні страхи безшумне 
перебігають від одного стовбура до другого. А лїс диха< 
холодним дихом осени. 

Над моховатою полониною виблискують в темно 
синім небі золоті зірки. Шпалерами оточив полонину лї< 
і стежка перебігла її чорною стрічкою. Посеред поло 
нини бовваніють дві постати : сьвятитель Микола стоїт] 
навколішках перед Богом, простягаючи до него руки 
Бог сидить на старім моховатім неньку і своєю сьвятов 
рукою гладить вахкий мох. 

— Госиоде! гнів твій смутить душу мою... стогнит: 

Микола. 

— А мені щож до того? дивить ся в простір Па: 

Бог. 

— Господе! не відвертай лиця свого від чтущи 

тебе... 

— Сеж яких ,,чтущих"? чи не тих злодіюг, що роЕ 
били увечері шпиталь?... І Бог відвернув ся до Микс 
ли спиною. Замовкли на хвилину. 

— Господе! дай сказати тобі правду, загомонів зне 
угодник. 

— Кажи!.. 

— Господе! не роздивив ся ще ти усього на землі 



86- 



гнївом неправдивим женеш вірних слуг своїх. Усе що ти 
бачив.уся кров та муки — сеж кров гонителів імя твого. 
Без сего не можна, не можна .. Мечем зло від добра ві- 
ють!... 

Бог обурив ся : 

— 0, полово, нікчемна! о, уста лисичені! Чи мені 
треба почитателїв іменя мого?... Хай гудять його, але 
хай чинять правду мою. Фарисею! чи той, що сьпівав: 
,,3 нами Бог!" і обагрив руки свої кровію неповинною, 
чи ж він слуга мій?.. Ні, слуги мої ті, що гокарали взи- 
ваючих імя моє... Замовкни, онімій ти, прислужнику,, 
ворогів моїх, не влестиш душі моєї! Терплю тебе доти,' 
доки терплю неправду усю... 

Бог підвів ся з пенька і пішов по стежцї у ліс, 
Микола, як побитий собака, почвалив за ним. 

— Куди подінусь від лиця твого і від духа твого 
куди втечу?., шепотів вроспудї угодник: Доле, доле! 
невжеж ти посьміега ся наді мною, угодником великим? 
Ох, закрутив ся!., мотав сьвятитель понурою головою. 

А листе шелестить, глузує з смутку Миколи ного. 
Під ногами кричать роздусені гілочки. Дерева присуну- 
лись до стежки і покрили її своїми вітами. Стежка біжить 
з горба вниз, а там вилискує чорним діямантом вода. 
Стежка завернула вбік. Йшли довго понад берегом ву- 
зенької Клязми-річки. Що хвилї з криком та лопотїяєм 
зривались з води табунці диких качок. На другім боцї 
іерез долину розляглись лісові горби. В долині висіла 
зивою пеленою мрака. Стежка знов завернула до лїса, у 
зтарий чорний бір. Сосни стоять плече в плече, високі, 
рівні, як сьвічки. Темрява, нічого не видно, тільки під 
іогами чути стежку. Перейшли бір; на невелич- 
їій полонині під березовим лїском бовваніє хата полі- 
тика. Бог спинив ся і сказав до Миколи: 



є/ - 



— Ідп, просись, щоб переночували нас. 

Микола підійшов до вікна і став стукати.Довго сту- 
ка, уже й не пальцем, а кулаком, а відповіди нема. 

' — Та чого ти там,лїсовику, розету пив ся? '.обізвав ся, 
хтось, і в темаім вікні заявилось білосаве обличє. 

— Пустіть перенучувати, ради Христа! відповів у 
годник, притулюючись до вікна. Обличє. зникло і біль- 
ше не зявлялось Довго ждали. Думали що пішли відчиня- 
ти двері. Нї. В хатчині панувала мертва тиша. Знов грю- 
кає угодник кулаком в рями, довго грюкає... Хатина 
спить. Постать сьвятого крутить ся навкого хати в чор- 
нім пальті. Високий обшарпаний Бор, справдї.як якийсь 
лісовик, стоїть, як дуб, серед полонини. 

Такі не достукались; знов пішли лісами. Шурхоті- 
нє листя і тріскотїнє хмизу під їхніми ногами геть роз- 
лягалось по нетрах. 

Вийшли на просторі сіножаті. Далеко перед ними 
палахтіла на небі білосувата заграва. Хмара, що звисала 
над нею, висіла уся жовта зпід низу, а далекі ліси на 
крайоводї відбились чорними зубчиками дивовижних 

башт. 

Там була Москва. 

Йшли далі ланами, спотикаючись на кротовиня. 

Душа угодника скамянїла. Не хтїлось йому нї ду- 
мати, ні марити; ноги самі собою волочились. Хтїлось 

йому заснути... 

А очі божі все були втоплені в ту заграву І бачив 
він там велике місто. Місто спало повите сумом і кайда- 
нами. І зачуло серце боже смуток той, і як маґнесом по- 
тягло його духа до міста того вічного. 

Перейшли биту дорогу. В ярку забовваніла межи 
купкою дерев чи загорода, чи хати. Зійшли у яр. Стоїть 
щось таке ні стодола, нї хата. Великі двері підперті кіл- 



- 88 
ком. 



Господи! можеб ми тут переночували? дозволяв 
ея Микола. 

— Добре... згодив ся Бог. 

Відтулили двері. Сарай був повний сїна. Угодник 
зрадів і поліз на сіно. Пахуче, мнягеньке сегорішне сі- 
но. Позакопувались в него і полягали. Микола загорнув 
ся з головою в докторське пальто і вже в півсні поду- 
мав: ,,А добре, що взяв собі сю ватянку." 

* * 

* 

Вранці напростував Бог з Миколою стопи свої на 
Москву. 

Йшли чудовими околицями. Навкруги ліси і ліси... 
Під ногами стелить ся, аж горить зелена трава. То там, 
го тут визирають з неї сині головки волошок, жовтіють, 
іервонїють всілякі квіточки. Тихий, ясний осїнний день! 
Оонечко цілує землю холодними поцілунками. А жовте 
шстє падає і падає золотими сльозами на землю. Інколи 
шйде з лісу в червоній хустці баба з кошиком або „лу- 
іошком" повним жовтогорячих рижиків. Проминуть до- 
рогою майстрові в сірих передниках, зустрінить ся ,, за- 
їрський", або здожене наших старців якийсь пан риса- 
іом на ґумах. Скрізь по лісах видко „дачі" (лїтництва). 
'арні домочки, кладені з суцільних цївок сосни, або яли- 
:и, здебільшого пофарбовані на жовто. Бальконики, гре- 
іньчики, півники та коники додають краси їм. Перед 
ождим лїтництвом палісадник з квітками. Зеленіють 
іеликі куші джеорджини, гойдають ся під вітром вели- 
і жовті, сині та червоні квітки її; красять клюмби ріж- 
окольорові гвоздики. Панночка в попелястій сукні хо- 
ить поміж квіток з книжкою в руці—сама чудова осїн- 



- 89 • 

ня квітка. В русяву косу її повплітались блїдо-золоті 
промїнї сонечка. 

Траплялись цілі села „дач". Перейшли зелїзницю. 
Потяг пролетів на Петербург, закурюючи білим димом 
верховіте берез. 

А там пішли знов ліси, лїтництва, сіножаті, молод- 
ники, і високі димарі фабрик. 

Вполудни вже були наші мандрівники поблизу Мо- 
скви. Недалеко від дороги стояв чорною стіною старий 
дубовий ліс, а попід ним зелена отава слалась дорогим 
килимом. Бог ішов потихеньку, в задумі. Микола вмо- 
рив ся і ледви волочив ноги по дорозі. 

- Господи! відпочиньмо... благав угодник. 

Невстиг Бог відповісти Миколі, як ось вискочив з 
лїсу якийсь робітник і подав ся що-сили в поле, за ним 
другий, третий, якийсь студент, а там панночка, при- 
тримуючи одною рукою соломяного бриля, повитого 
зеленим ґазом. Люде вибігали з лїсу страшно налякані і 
розбігались. А в лїсї гук і невиразний гамір. 

Що се з ними? здивував ся Бог дивлючись на пе- 
реполох утікачів. Став і приглядав ся. 

І ось, стоючи в сідлах, з маґазинками за плечима 
вискочило з лїса пятеро доньских козаків, женучи попе- 
ред себе якогось майстрового ,хрещучи його нагаями.Би 
тий паде, його топчуть конї. Розлючена козачня летиті 
по сїножаті потягаючи утікачів нагаями по плечах, Ко 
зацькі зачісані до гори з під околиці кортуза чуби, яі 
хвостики у качаря, розвіяв вітер, їхні очі пала югь.У весі 
козак — дика звірюка... Та ось в лїсї враз щось гуркну 
ло і зацокотіли стріли. Козаки враз спинились. їхнє ух( 
відразу почуло що то стріляють не козацькі рушниці 
Уже нагаї за холявами, маґазанки в руках і Донцї ле 
тять до лїсу. На зустріч їм вискочив з корчів осїдла 



- 90 - 

ний козацький кінь і подавсь по дорозі, шаленно мо- 
таючи розстріленою, скрівавленою мордою. Стріляни- 
на в лїсї шалїе! Не встигли ^онцї добічи до возлїся, а 
з лісу вискочило десятеро козаків на конях; передній 
тримає через сїдло трупа свого офіцира. 

— Завертай! крикнув десятник на тих пятьох, і 
козачня подалась по дорозі на Москву. Стріли в лїсї 
враз змовкли. Точучись вийшов зза дубів поліцай, дер- 
жучись руками за пострілений живіт,упав і здох. Вибіг- 
ла ще одна коняка. 

Вийшло трох робітників, ховаючи за пазухи ре- 
вольвери; взяли на руки потратованого кіньскими ко- 
питами товариша і зникли в лїсї. 

Вийшла якась дівчина в рябенькій хустині, поди- 
вилась здовж дороги, чи нема, мовляв, ворога і пішла 
через гостинець, де стояли наші подорожні, 

— Що то за баталія була, донечко? спитав Бог. 

— Нарід нараду потайну мав, а козаки хтїли їх ро- 
зігнати, відповіла та, і перейшовши гостинець, щезла в 
лїсї. 

І все те сталось так несподівано так раптовно, що 
здивованому Богові не хтїлось вірити, що все те було 
навсправжки. 

Пішли далі. В полуднє були вже в Москві. 



-91 



У Москві. 

Наших подорожних обгорнув гамір великого міста. 
Гуркіт колес, свист машин, дзвінки трамваїв, тупіт ко- 
ней, гра дзвонів, гомін соток тисяч народу. Тільки со- 
нечко на невисокому небі дивилось спокійно на сю ме- 
тушню, нечулі стояли величезні будинки та "городові" 
(поліцаї) змаґазинками в руках на стогнучім бруку. 
Поліцаїв було надзвичайно скрізь багато: як 
стовпчики стоять вони розстановлені посеред улицї на 
чверть гону 'дин від одного. Стоять і крутять в руках з 
наїженими багнетами рушниці, наче ждуть, коли ж таки 
можна буде закотити отому робітникови, що йде, або о- 
тій панночці, що поїхала з студентом на звозчику (фія- 
крі) кулю в потилицю? * 

На величезнім базарі Сухарівцї хмара народу. Наси- 
пані цілі гори яблок, моркви, ріпи, цибулі; носять на 
продаж чоботи, старі самоварі, крадене шмате. Висять в 
ятках ковбаси, сало; повні вози бараболі; торгують ло- 
маною мідею. Скрізь чорний робучий люд, голодний, на- 
пружений; очи його щось шукають, сумні, знесилені. 
Біга обшарпана босячня, краде, бєть ся. 

Гамір, крик, метушня,.. Дзвинять трамваї, пробива- 
ючись крізь чорну масу наплившого люду. 

Бог з Миколою потонули в тім морю людий. 



92- 



Поміж безробітних. 

День видав ся надзвичайно теплий, і в скверах Мос- 
кви жовте листя зі зміцненим темпом злітало з дерев су- 
мним летом. В однім з таких скверів, неподалеки від 
Старої Божедомки сидїв на лавці білобородий Бог зі сво- 
їм угодником. Сьвятитель Микола, розмарений теплом 
сонечка, схилив ся головою аж до колін, розставив свої в 
подертих личаках ноги і так собі куняє. Бога дивує, чо- 
го так багато в тім сквері людий. Усї лавки, усї штахет- 
ки пообсідали хлопи. Чорні мозоляні руки, сумні змо- 
рені облича; видно, що усї чогось ждуть, давно ждуть, 
жданки переждали. 

Тут яка хоч одїж, які хоч риси: робітничі чорні 
5люзи, картузи, пальта, чоботи, патинки. Селяни з пил- 
ками та сокирами лежать просто на зеленій траві скве- 
за, положившись на свої руді сїряки. Руки в багатьох 
гих людий випростовані вниз з плечими трохи наперед, 
їк се буває у голодних. 

І як великий сквер, скрізь чорніє постать похилена, 
іригноблена. Проти скверу на другім боці улицї попід- 
юдились каменицї з сірими від пороху дахами. Мету- 
пать ся звозчики, поспішають пішаки, іде хлопець з 
ювним "лотком" червонобоких яблок. 

— Яблока коричневі! викрикує вія. 

Побіч Бога сидить молодий чорнобровий парубок в 
ютфортах та салдацкім картузі з червоною околицею; 
;урать і спльовує по кождій затяжці. 

Бог звернув ся до него: 

— Скажіть, чого тут стільки народу, і чого вони че- 
;ають? 



-93 - 

Хлопець повів очима по скверу І, СПИНИВШИ свій по- 
гляд на ріжку свого чобота, кілька разів вдарив закаблу- 
ком об землю. 

,, Ждемо роботи..." Безробітні значить,.. 

— А тож як? 

,,А так, що значить роботи мало, а робітників є 
більше ніж треба, от і поневіряють ся по улицях,- поки 
кого одного з тисячі не візьмуть до роботи. 

На заводах (фабриках) діла йдуть погано. Та тепер 
ніде роботи не знайдеш, по цілій Росії нема!" махнув па- 
рубок рукою, витяг з кишені тютюн і знов почав крути- 
ти собі цигарку. 

Се явище безробітя знов здивувало Бога. За його ча- 
сів люде жили не журючись за роботою, радше стара- 
лись її уникнути, встановляючи всілякі сьвята та праз- 
ники. 

— Чомуж то так?Що з тою роботою сталось?допиту- 
вав ся Бог. 

,, Тепер її за тими розрухами ніде не знайдеш... 
Я, мовляв був на війні в Манджурії. Як нас відпускали 
з війська, то пропонували записуватись у поліцейські 
стражники, (сільська кінна поліція) 25 карбованців, 
мовляв, на місяць. Я записав ся на Орлївщпну... Та не- 
хай їм з їхньою поліцією, з їхніми стражниками... На- 
рід,мовляв,по селах бунтуеть ся :голодне усе, голе... От 
як і я сам; тож знаю, що не з добра казять ся. Палять 
дідичів; що-ночі так заграва до ранку і сьвітять. А там 
уже у котрогось пана і страйк зробили. А тут летить у- 
рядник в стан; якогось там князя мужики розбивають, 
хліб забирають, худобу ріжуть. З коня так і не злазиш, 
так і вганяєш з одного села у друге ,,на усмирене". А 
як їх заспокоїти, тай защо? Приїдеш у село, люде ото- 
чать стражників, харякають на нас, лають, проклпна- 



- 94 - 

ють, та все нахваляють ся... А одного разу застукали 
таки десяток стражників в ночі у березі коло річки, та 
кого вбили, а кого втопили... Подивив ся я, подивив 
ся, тай подумав собі: чи ж моя честь в сих собачниках 
служити?.. Поїхав я у Орел тай узяв рощот. У кого су- 
млїня нема, хай той іде в поліцію, а мені краще отут 
день-другий пересидіти неївши, та знати, що ти про- 
ти своєї душі не йдеш. 

Парубок чиркнув сірником до холяви і запалив ци- 
гарку. Кинув сірник на стежку і довго дивив ся, як той 
курив ся білим димком. Потім загомонів далі: 

— Хтїв було до Катеринославу поїхати. Я там слу- 
жив перед війною у Нижне-Днїпровському на 8аводї. 
Та як їхав я до Орла, то їхав зі мною якийсь панич, ви- 
дко соціялїст, бо дуже любезно зі мною розмовляв, так 
він мені сказав, що тепер нї в Катеринославі, нї в Ми- 
колаєві, а ні в Одесі, ніде роботи не знайдеш; скрізь 
нарід рощитують... А потім і инші мені те саме каза- 
ли... І казав той панич, що коли де і був заробіток, так 
се в жнива; тай то тільки по тих селах, де дідичам лю- 
де страйки робили. Казав що на Поділю в жнива чоло- 
вік брав по три карбованці, а понад Дніпром сіно ко- 
сили або споловини, або панови одну третину покину- 
ли, тай то, трафлялось, некошену... Хлопець усьміхнув 
ся і почав роскурювати пригасаючу цигарку. 

— Ну а в Москві як, теж роботи не знайшов? спи- 
тав Бог, 

— Та яка тут робота?! тупнув той об землю знака- 
блуком: Жадної! Дурний що сюди й приїхав... Бачите 
я сам з Лохвицького повіту, з села Безсалого, з Полтав- 
щини. Та уже дванайцять лїт я дома не був. Там і ґрунт 
мій є, і мати була, та вмерла, а тепер опікуном над ма- 
єтком мій дядько. Та не знаю, як він там опікує. Пи- 



-95 - 

сав, щоб приїздив, що все в порядку. 

А отеє кину таки тут босякувати, та мабуть поїду 
до дому. Я римар, то скрізь по селах роботу знайду... 

— А як же там у вашім повіті, спокійно? 

— Та де там! махнув рукою парубок: Щоб у нас та 
тихо було?,. Усї ж голї, обідрані... 

— То усї сі розрухи, то убогих проти богатирів? 
Допитував ся Саваоф, уже своїм серцем відчуваючи 
правду на боці поневоленого бідацтва. 

— Ну, а тож як? глипнув на Бога парубок; Проти 
дукарів та уряду, а найбільше проти дідичів, себто 
щоб землю від них забрати. Писав мені мій дядько, що 
в нас торік перед Різдвом, коли ото була загальна рево- 
люція так отаке було... є в нас один аґроном Бедро. 
Він таки сам з мужицького роду. Ну, він навчав селян 
як і що, де правди шукати, казав, щоб гарнїзувались 
добре... Та ще й наша дідичка Пренделиха йому пома- 
гала. Добра пані, хоч сама має 400 десятин землі. Та 
иньшим панам се дуже несподобалось... є в нашім по- 
віті найбогатші пани Русинови. 

Коли ще люде перед ними поклони били, то вони 
не знати які добрі до народу були; усе тільки й чути 
було, що Русинови і те й те людям зробити хочуть. А 
як загомонів нарід: ,, Давайте і нам однакове право $ 
шляхтою! Давайте землю! Поділімось нею, щоб, мов- 
ляв, злиднів не було!" — то наших добродіїв народнїх, 
тихРусинових так як відвернуло. Колись. то школи, то те- 
лефони у повіті запроваджували, а то тільки знають ко- 
заків та поліцію то до того пана, то другого у губерна- 
тора просять. А потім РусиноЕи заходились, щоб нашо- 
го Бедра арештувати. Ну, поліція нишком в ночі Бед- 
ра арештувала, тай до Полтави відтарахтарили. А там 
йому ґубернатор власноручно лице набив і мордували 



- 96 - 

у вязницї, годуючи його самими солоними оселедцями; 
а води не давали... Та як почули люде по селах, що 
їхнього Бедра вкрадено, — враз цілий повіт до Лохви- 
цї зїхав ся, принаймні ЗО тисяч хлопів. Опали справни- 
ка: ,, Верни Бедра, бо вбємо!..'* А драґонський офіцир 
звелів драґонам стріляти. Драґони стрілили і вбили зо 
шість чоловіків. Та нарід не порозбігав ся, але сунув 
на військи. Плакали тоді і драґони і їхні стрільби. А 
справник бачить смерть і післав телеґраму до губерна- 
тора, щоб вертав мерщі Бедра, бо біда. І вераули! Се- 
ляни сами трома ваґонами по него їздили з Лихви ці до 
Ромодону.., Але потім нагнали на Лихвицю кілька пол- 
ків війська, приїхав віце-ґубернатор, і брали усіх і па- 
нів і мужиків, членів ,, Селянського Союза", усіх кого 
вважали за бунтівника.. Бедро заздалегідь втїк, і 
Пренделиха втекла... А хто не втїк, тих усїх до Івано- 
вої хати з великими вікнами до Гадячу відпровадили... 
Ні, і в нас в Лохвицї баталії були... Та я як придивив 
ся до тих бунтів, — нагаями та кулями їх не втихоми- 
рити... Люде ж бо голодні... А он гляньте! "вказав хло- 
пець рукою в напрямку улицї, де двох узброєних по- 
ліцаїв везли на фіякрі, взявши попід пахи, якогось мо- 
лодого панича: 

,,І отак що день, і на кождій улицї таке побачите. 
О, тут в Москві теж не спокійно", закінчив парубок сте- 
жучи очима за поїхавшим звозчиком. що повіз арешто- 
ваного з поліцаями. 

Тим часом Миколі обридло куняти навсидьки, а до 
того його пекли кусючі московські мухи. Він став при- 
слухатись, що казав хлопець. 

— Знов собі професора здибав ! взлостив ся угод- 
ник, почувши про що оповідає парубок. 

— Може б ми вже десь пішли пошукали собі при- 



- 97- 

тулку наніч? звернувсь Микола до Бога, встаючи з лав- 
ки. 

— Деб тут нам переночувати, порадь краще, голуб- 
чику? спитавсь угодник парубка. 

— Та не инакше як в ночлїжцї. Ходїмте, я вам по- 
кажу де то. 

Був уже Еечір. Сонце сховалось за обрій. Сині змро- 
ки наповнили улицї Москви. Бог підвів ся і пішов з Ми- 
колою за парубком. 



- 08 



В ночувацькім домі. 

Лямпа з закуреним шклом ледво блимає на стінї. 
Чорні стїни „ночліжки" насупились. Густі чорні тіні ля- 
гли по долівці, попідлазили попід ,,нари", чорними пла- 
хтами хитають ся по кутках, лазять по стелі. На нарах 
спить, иокотом поклав ся сірий, вбогий люд. Начаджено 
мархоткою, бє в голову тяжкий дух онуч і бруд його ті- 
ла... Ночуваки хропуть, сопуть, совгають ся, стогнуть, 
кричать ві сні. Он один блідий, тоненький хлопчина під- 
вів ся з заплющеними очима, шаркав руками по стіні: 
,, Кажеш, що нема хліба" — белькоче з просонку і знов 
кладеть ся. Так спить московська голота. 

Угодник Микола спить скулившись побіч Бога, а 
Бог знайшов знов собі якогось русявого парубка і слу- 
хає його оповідань. На блідих лицях того хлопця горить 
червоними плямами сухітничпй румянець. 

— А що там в мене за історія? каже він : Батько мій 
служив чиновником (урядником) в Харкові; служив до- 
бре, щось зо шість тисячок мав річного доходу. А в не- 
го були тільки я та сестра. Вчились ми, як водить ся, 
в ґімназіях, а потім сестра поїхала вчитись до Петербур- 
гу, а я зістав ся у Харкові на унїверзитетї, Почались 
студентські розрухи. Вигнали мене за- участь в тих роз- 
рухах з харківського унїверзитету, поїхав я до Київа. 
Там теж козаки за ногу витягли мене з унїверзитету. 
Викрутили ногу, поїхав направляти за кордон до Льво- 
ва, потім до Відня. А тепер уже другий рік в Москві пе- 
ребуваю. Сестру вбито в Петербурзі 9-го січня 1905 ро- 
ку, тоді як нарід ходив до царя прохати полекшаня... 



- 99 - 

Батько вмер з журби... А ось тепер в Москві заробітків 
нема, тай довелось другий місяць по босяцьких приту- 
ловищах нечисть годувати. 

— Ну добре, а а чого ж усї ті бунти походять, не ра- 
ди ж того щоб тільки бунтуватись; до чогось хочуть ді- 
ло допровадити ? спитавсь Бог. 

— А тож які усьміхнув ся студент: Звичайно хо- 
чуть допровадити до того, щоб не було ні богатих, ні 
вбогих, щоб усї були рівні, щоб не було більше чути на 
землі нї стогону, нї плачу, нї нужди та злиднів... 

— Так само, як Ісус проповідував! зрадів Бог, по- 
чувши любі його сьвятому серцю слова добра. 

— Так самісїнько, дїду ; соціялїсти взялись кінчити 
ту роботу, яку почав Ісус зперед девятнайцять соток 
літ. 

— А чому ж ви соціялїстами, чи як там, а не христи- 
янами себе прозиваєте? Що се воно таке ,,соціялїст"... 
Чи се можеісусовець? 

Студент ще веселіше усьміхнув ся, дивлючись на 
випитуюче, зацікавлене лице Боже. 

— Тому дїду, христіянами себе не звемо, бо опога- 
нили се велике слово погані люде... Візьміть попа — він 
себе зве христіянином; поліцай, урядник, фабрикант, мі- 
нїстер, кат — вони всі себе звуть христіянами, право- 
славними... Вони, побірники тьми та неволі, вони, що 
полощуть ся що дня в крові неповинного люду, вони 
себе звуть христіянами! Христіянство — се братерство, 
рівність і любов; а по їхньому христіяньство — се нево- 
ля, тьма, муки, шибениці народови, гуляне, роспуста, 
неправда, душогубство їм — царям земним... Нї, опога- 
нене се слово так, що й вичистите його не можна. Тож 
нові христіяне прозвали себе соціялїстами. То колись 
було, давно, дїду, христіяне жили братствами. Плакали 



- 11Л» - 



усї разом і радість була сьпільна... Тоді на них гоневя 
здіймали імператори, царі римські, попи поганські, та 
усякі богатирі — дуки, що не хтїли поділитись своїм до- 
бром з усім народом, роздати його убогим тай підти за 
Христом... Велитенську борню звели тоді христіяне 
з сьвітом людожерства... Та колиб ті мученики підве- 
лись тепер з домовин та побачили, що сотворили з зем- 
лею їхні нащадки погані, — ой, заплакалиб усї ті Варва- 
ри, Цецілїї, Пантелеймони мученики слізьми крівавими, 
що пропали їхні мукп-стражданя подурному! І повбива- 
либ вони себе вдруге, щоб не бачити, що виробляють 
з темним людом новітні вовки, що „христіянами" мають 
претенсію себе звати. 

— "Так воно, так! Бачу я се, добре вже бачу! вдарив 
Бог кулаком об нари : Подурному, подурному, уся кров 
і робота пропала! Потоптаний змій якось знов віджив 
і потиху, непомітно опанував сьвітом, оповив неправ- 
дою та идольством землю... І коли ж се воно сталось, що 
ніхто й не счув ся: і христіянами себе звуть і поганами 
лишили ся? розвів Бог руками в глибокім здивованю 
і втопив свої сьвяті очі в скуйовдане бородате обличе 
сплячого угодника свого. Угодник совгав ся у снї, чіха- 
ючись від кусаючої його нужди. 
А студент казав далі: 

— Правдиві христіяне боролись дуже, дїду, та не 
прийшов ще був їхній час, і вони були поборені. Гроші 
та роскоші, жите неголодне, сила дукарська, тьма раб- 
ська на дві тисячі літ затримали прихід соціялїстичного, 
або старо-христіянського раю... Та він, дїду прийде, бо 
кров наша підточила вже каміне дукарських дворцїв, 
сльози народа заллють трон гонителя!... 

Блищучв запаленими, замріяними очима, пророку- 
вав хлопець, мов бачив то все перед собою. 



• 101 - 

Бог дивив ся на него і теж огнем займав ся дух його. 

— Виж, діду, з села, виж знаєте кривду селянську. 
Хай розділять усю землю між народом рівно, хай хоч по 
три десятини (6 морґів) на кожду душу дадуть. Та хі- 
баж з того надовго полекшаня буде? Нарід росте. При- 
ватна власність з міст зробить свій вплив і на села. По- 
мучить ся, помучить «рлянин, тай скаже: Годї! Тай візь- 
муть ся убогі та голодні селяне і зїднають ся з мійським 
фабричним робітником, тай стане ,,нїщо" усім і Тай ска- 
сують вони приватну власність на засоби виробу, а зро- 
блять то усе громадською власностею, цілому народови 
будуть належати усі ґрунта, машини, усе з чого та чим 
добро робить ся... Тільки ми, діду, здобудемо, вернемо 
собі своє добро боєм, озброєною рукою, а не тихо — згід- 
ливо, як вчив Ісус. Бо за згідливість набє нам дукарство 
щелепи і ліві і праві, розіпнуть нас і потопчуть і сліду 
нашого не стане. 

— "Та промене! Силою — то силою! рек Бог, грізно 
насуплюючи сиві брови, і в тій хвилі бог гніву і кари, (-•- 
гова, воскрес у нїм ! 

А студента кортіло далі аґітувати. 

— Бачите, коли Ісус виступив з проповідею, щоб 
люде відцурались свого маєтку, а щоб усе зробили 
спільним, то тоді ще не було діду, сили на землі, якаб 
допомогла Хри стовп здійснити його науку,,. А тепер, 
діду, є та сила, є робітник з молотом в могутній руці, 
що заніс його важкого над коронами та мечами, Т потов- 
че він ним ті причандали поработителїв і розвалить му- 
ри вязниць і увесь нарід виведе на веселий просторий 
сьвіт гордою рукою. Кайдани і царат, вертепи і попів- 
ські кадила, усіх прислужників телюка золотого, усе по- 
ховає його могутній молот під руїнами старого ладу ! 

— "А так, а так! так кажеш! Все розвалити, все зме- 



сти! Щоб не смердїла земля дукарями-злотолюбцями, 

щоб не боящали калитки їхні брязкотїнем червонцїв 

стогоном рабів. Усім людям земля і море, і гори і небо 
і рівно добро усе! Займив ся дух божий, згадав він моло- 
дечі літа свої, як во дні они боров ся він з людожер- 
ством дукарів, як полов він неправду в людях і ірвону- 
ло його знов у борню, в лютий бій з непобореним во- 
рогом, 

— І кажеш є сила? І встануть местники на чинячих 
лихе? схопив він студента заруку. 

— А хіба вам мало доказу торішнього загального 
страйку та розрухи, хіба вам мало московських баррикад? 
Є с їла, прокинулась вона і не приспить її вже ворог нї 
ножами, нї кулями, а нї брехнею влестивою. 

— Ну, а от же була тут в Москі баталія і не висто- 
яли? 

— Треба знати чому, сказав студент. 

— А чому? спитав Бог. 

— Я дїду, як почалось в Москві, як і скінчилось у- 
се на власні очі бачив... Висипавсь нарід на улицї, як 
хмель з бочки! Люде валять телеграфічні стовпи, зрива- 
ють залізні ворота, зносять на купу на серед улицї огра- 
ди, бочки, етоли, витягають меблї з домів, дротом улицї 
перегороджують. За одну залізну ограду вчепив ся деся- 
ток хлопців, та нїяк не годні відірвати. їм на поміч при- 
ходить ,,дворник" (дозорець) з сокирою. Гремить обух, 
і ось вже ограда серед улицї. А он ті полізли на спиже- 
ві стовпи зривають трамвайові дроти, збивають пере- 
хрестя. Обсипали то все снігом, обіляли водою — і стали 
баррикади, ждучи ворога... 

А там люде йдуть до жовнірів, нагадують їм, що во- 
ни діти народа, щоб йшли вони йому на підмогу. І коли 
начальство сказало вдарити на нарід, то трийцять тисяч 



- 103 - 

війська відмовилось проляти кров братів своїх. Жовніри 
стоять по казармах і вагають ся; душа кричить; , Ста- 
вай враз з людом на баррикади за землю і волю!" А вій- 
ськова карність обплутала їм ноги і в серце холодними 
пазурами впялась; держе, не пускає чорна мара. 

А там вже над Москвою цокотять стріли, — то мир- 
городські драґони зрадили нарід. На баррикади лізуть 
дурні Миргородцї, пнуть ся роскидати їх, і самі валять 
ся на брук покрівавлені, роскидавши свої руки і ноги, 
а їхеї картузи з білими околицями котить, як похотьсла, 
холодний вітер вздовж вулиці. 

— Битись! битись до послїднього! гукають грома- 
дяне Москви. 

І робітник, доктор, студент, і дворник, льокай, по- 
ловий, прпказчик, семинарист, інжінїр, учитель, писар 
— усї стали проти царату, усіх поїднали баррикади. к І 
день і ніч, г мороз та вітер, без еону, без їжі, під сьпівом 
куль боронять баррикади ,, боєві дружини". То бють 
царівцїв, то самі лягають трупами. 

Жінки, які жвавійші, взяли карабіни, і іхнї груди 
теж дїравлять салдацькі кулї. Инші подають поміч, пе- 
ревивають вразки раненим. 

Малі дїти, хлопчики, і ті метутать ся, виглядають, 
стежать ворога, вказують санітарним відділам, де ле- 
жать ранені, а революціонерам, — де краще зайти дра- 
ґонів, де треба наглої підмоги. 

Уся Москва прокинулась, підвелась на ноги і з за- 
вмиранєм серця дивить ся, що далі" буде. 

Поліція поховалась по своїх буцигарнях, боїть ся 
носа випхнути на улицю. А повстанці оточуть який ,,у- 
часток" (полїційну стацію) і зранку до ночі і усю ніч до 
раня частують ,, фараонів" гарячими кулями. 

Господарюють революціонери по великому місту. 



- 104- 

Ворог скрізь відступивсь... Та якийсь сум впяв ся в ду- 
шу Москви... 

Цар з Петербургу до Дубасова: 

— Як у вас? 

— Війска не маю! відповідає ґенерал-ґубернатор. 
Біжить цар до свого ґарду, до Семенївського полку: 

,, Братці, діти мої любіїяж ваш тато, ви ж коло мене рос- 
кошуєте, яж вас, як панів у сукна дорогі повбирав, у 
злоті ходите. .. Яж вам батько, а ви мої найдорожчі діти, 
заспокойте душечки царівнам моїм, верніть Москву ца- 
ревичови моєму. 

— Ура! ревуть пяні Семенївцї... І заливали їх вина- 
ми царськими, запихали наїдками дорогими, і вируши- 
ли вони з Петербургу на душогубство. Та не схотів жа- 
дний машиніст везти їх до Москви. Тоді сам мінїстер 
зелїзниць став за машиніста. І потяг смерти полетів до 
Москви, лишаючи позад себе чорне пасмо диму... Кі- 
нець тобі, воленько народна!... 

А тим часом борці наробили, дїду, помилок та нео- 
бачности. Насамперед, баррикад настановили тисячі, а ні- 
хто не додумав ся займити Кремля Повстанцям бракло 
зброї, а там арсенал, тисячі гармат, хоч і старі, але для ре- 
волюції і такіб були добрі. Там високі каменицї та тов- 
стелезні мури; сама стіна Кремля така широка, що кінь- 
ми можна на ній обвертатись. А друге, — як розпороши- 
лись ,. дружини" (відділи революціонерів) по місту, 
так і сполука між ними счезла: одна дружина не знала, 
що друга робить. Не обібрали собі на той час такого 
штабу, щоб усім рухом кермував. За метушнею повилі- 
тали їм з голови усї ті пляни* які перед повстанем собі 
повкладали. А трете не потягли за собою усего народу,, 
не приложили усіх старань, щоб перетягти на свій 
бік усїх тих 30.000 салдатів, які вагались виступити* 



- 105 - 

протп революціонерів... Панькались з поліцейськими і 
часто-густо живимо їх з своїх рук пускали... А з тим вій- 
ськом, що вигонило його начальство на улвщї роспочи- 
нали бійку, непробуючи приїднати їх словом правди до 
діла революції .. Ображені салдати підлягли намові офі- 
цирів, ілт полк за полком пішов штурмувати баррика- 
ди... ™ 

Дружинники позасідали в каменицях. Вижене 
їх військо з одного дому, аереходять у другий. Було 
так, що одна дружина мала зібратись у ,, парку" трам- 
вайових возів. Невстигло ще прийти і десять дружин- 
ників, як вже опало „парк" військо з гаківницями. Ота- 
ман повстанців бачить, що не встояти, що на сьміх 
мало має людей, а відчинити ворота і піддатись, то всіх 
до ноги вибють. Боротись до кінця, поклав він. Там му- 
гри цеглові, грубезні. Поставив він увесь свій десяток 
попри вікна і звелів смалити скорим огнем. Відтак один 
за другим почали забиратись. Перший стрілить, та від 
вікна і в пітьмі ночі геть з ,, парку", за ним другий, 
третий і так усї повивтїкали, зостались тільки двох : о- 
таман дружини та його товариш... А війско знай гате 
тай гате ґранатами об стіну парку, аж увесь будинок 
стогне. А ті два, що позістались, перебрались у повстя- 
ники, кожухи та шапки вартових парку тай полягали 
у ту яму, де вози повертають... Військо стріляло, стріля- 
ло, потім пішло до штурму. Вдерлись до парку: нема ні- 
кого! Потім знайшли тих двох, перебраних за вартових. 
Ті вдають, що налякані :трусять ся, плачуть. Офіцир по- 
думав, що то справді вартові; тільки звелів жовнірам 
дати їм пару разів позауха ; так і лишились вони живі. 
Або, була одна баррикада зроблена з залізних воріт. 
:На ній прославив ся один соціялїст-революціонер Воло- 
дя, височезного зросту хлопака. Він було візьме, виско- 



- 106 - 

чить зза тих воріт і стріляє до салдатів. Ті обсипають 
баррикаду роєм куль. А він байдуже собі. Покрутить ся 
перед баррикадою тай сховаеть ея знов за ворота» 
— так жадна й непоцїлила його через увесь час... Се той 
Володя, що потяг з московського банку мілїон карбован- 
ців. Вілянцева в Швайцарії в звязку з тою спряйскю аре- 
штовано, може чули?.. Довго той Володя потім ховав ся 
по лїсах Підомосковя. Та не обачний був... Одного разу 
пішов відвідати свою маму у Москві. Там його й злапа- 
ла поліція. А якраз на той час Столишн запровадив 
воєнно полеві суди. І той суд його першого скарав ши- 
беницею... 

Хлопець замовк, наче щось згадував. Бог слухав в 
задумі... Перед очима студента слалась улиця заметена 
снігом, сцїплена морозом: 

Доми з вибитими шибами, виглядають пустками. Сі- 
ра валка салдатів топчеть ся на однім місци; жовніри мі- 
ряють, схилять ся на бік, стріляють туди, де чорніють 
навскоси поставлені з грубої бляхи ворота і де вітер над 
ними хитає червоним прапором. По при жовнірів стоять 
двоє офіцирів і курять сиґаретки з голими шаблями в 
руках. Жовніри працюють: Сірі хребти посхиляні, мо- 
золяні руки совгають замки маґазинок. Летять на бік, 
курючись білим димком, вистріляні гильзв... Варрикада 
відповідає мляво. Чає від часу зявить ся над нею чорна 
шапка або папаха, пахне димок, і салдати вже волочуть 
за ноги з проміж себе поваленого товариша. Студент 
стріпнув ся і знов загомонів: 

— Якраз тоді прибув до Москвя ,, запас' ' (резерва) 
з японської війни: піхота, матрови та козаки. Козаки 
стали на царський бік. Але піхота і матрозм сунули в 
бій за народ проти царівцїв. Особливо матрози вслави- 
лись боєм з козаками коло рязанського колїйового двір- 



■ 107 - 

ця... Вістка про повстане в Москві розлилась по всій 
Росії, і аж з Кавказу прикотив сюди подяг з трома сот- 
ками Грузинів. Ото вавзяті! аж скавчали, лізучи в бій, з 
запаленими очима, як тигри. Допік їх царат до живих 
печінок. Селяне, і ті заворушились під Москвою; і їхні 
юрби сунули до міста на поміч братам на баррикадах. 
На підмосковних фабриках нарід почав зброїтись. За- 
ворушилась Тверь... Ти. було запізно! Вже над Мсскво- 
ю били громам* 12 цалеві канони, шпурляючи з Воро- 
бйових гір свої страшні кулі в найбільш за- 
люднені кутки міста. Гримала гармата по всіх улицях, 
цокотіла кулемети, тріскотіли сальви, Дубасов звелів 
підпалити місто, і величезні червоні язики полумня 
плигали і хвилювали ся попід небом повище усіх цер- 
ков. Огонь і кров оповили стару Москву. І там в огні 
скаженіє Семенівський полк. Поліція повилазила з своїх 
криївок і з звірячою злобою мстила ся над полоненими 
борцями. Знесилений нарід відступає, кладучи голова- 
ми .. , 

Гримнула в останній раз 12 палева канона, завалю- 
ючи обхоплені полумнем фабрики на Прісні і. . . скін- 
чилось . . . Нарід впав. . . Та впав він не від куль Семе- 
нівського полку, не від гармати з Воробйових гір, — 
його поломила його власна незорґанїзованість. Він від- 
ступив, щоб незабаром вдарити на царат знову, та щоб 
вже не відступати. 

Заніміли на салдацьких штиках послїдні борці, що 
не хтїли пережити упадку революції, і, топчучи нога- 
ми їхні, трупи, салдати взялись розкидати осиротілі ба- 
рикади. Зціплені снігом та кровю вони і без борців ще 
довго недавались ворогам. Нарешті їх порозкидали. 
Почали розброювнти нарід. 
Пяна патруля з пяним офіциром здирала на улицї 



- 108 - 

якогось робітника. ,,Руки догори!" кричить, ледво три- 
маючись на ногах, ратмистер. Той підіймає руки. Сал- 
дати обшукують його усего від шапки до чобіт, Один 
жовнір пхає собі до кишені гаманець з грішми, другий 
обриває годинник з ланцушком, а третий витягає у ро- 
бітника зза пояса револьвер і подає офіпирови. 

— Ссс-е що таке? точить ся перед робітником пяний 
ротмистер. Робітник спід лоба дивить ся на него. Офі- 
цир притулив револьвер робітникови до грудей, і той з 
простріленим серцем простяг са на бруку. Офіцир іде 
далі точучись і махаючи відібраним в робітника револь - 
вером. Салдати ловлять студенти, обшукують, обкрада- 
ють і він застрілений сіренькою купкою лежить неда- 
леко від трупа робітника і сніг пада на їхні сполотнілі 
облича. . . 

Або ось, . . Пристав прийшов до одного свого при- 
ятеля будівничого інжінїра. 

— Чи ви маєте зброю? питає, невитаючись. 
Інжінїр виносить йому своє еьвідоцтво на право но- 
шена зброї (вафен-пас) і револьвер. 

Пристав бере з його рук еьвідоцтво і револьвер і за- 
кочує кулю просто межи очі своєму приятелеви. На стріл 
та грюк упавшого тіла вбігає збентежена інжінїрова і 
кричить несамовито в лице поліцая: 

— За що?! за що?! 

Той, усьміхаючись, галантно їй салютує і геть 
забираєть ся з хати з своїми,, городовими", щоб далі вдо- 
вити жінок та сиротити дітей. А з розчинених дверий 
летить зойк нещасної кобіти. 

Отак розброювали Москву. 

Еге, дїду, нарід програв. . . Та не задавили його, £ 
сила і вона повстане, і вона поборе, і вона довершить 
діло. . . Підведуть ся і села і міста! Обстане уся Росія. 



- 109- 

Повстанемо усї разом, що в ката не вистарчить петель, 
сокир, штиків на наші голови, на наші груди!.. 

Замовк і сйдїв схиливши голову, потім підвів ся і 
потягаючись сказав : 4 

— Мабуть лягаймо спати. 

Пішов до свого пляцу і .положив ся, позакидавши 
руки за голову. 

Бог ліг побіч свово угодника. Оповідане сту дерта 
крівавим кошмаром стиснуло його думки. Він тільки ще 
більше переконав ся, що сьвіт лишив ся таким же лю- 
дожерцем, як і буЕ за часів Вавилону та Риму. 

Добро було потоптане злом, христіяньства сліду не 
було на землі . . . 

Тим часом велика червона блощиця, дуже подібна 
на поліцейського ,,околодка", вилізла на сволок і, при- 
цілившись, хляпнула просто на лисину св. Миколаеви, 
впялась в голову і жерла його. Микола став совгатись по 
нарах. Йому снилось, що він дістав ся до пекла і чорти 
роблять йому в голові дірки свердликом. Нарешті угод- 
ник мацнув рукою по лисині і піймав свого ,, тяжкого'* 
ворога. В люті роздусив він напасника, і сморід від бло- 
щиці пішов від його пальців. 

— Ой, не витримаю! крикнув Микола, сівши на на- 
рах. Його скрізь кусало. Чіхав ся і стогнав. 

— ,,Не витримаєш? усьміхнув ся Бог: То тобі вже за- 
богато сих пару день, а як тому народови, що мучить 
ся тут на землі не дні, а сотки літ, ба, тисячелїтя? А ви і 
мої угодники, сховали від мене дійсний стан річей на зе- 
млі. Тепер я бачу, мені росповів. . . 
Микола взлостив ся: 

— Що ви бачите? Нічого ви не бачите! Який з вас 
бог, коли ви даєте себе напомпувати кождому босякови?! 
Не можна роздивлятись усі річи з ідеалістичного або 



- 110- 

сантіментального боку. Подивіть ся на лїс: там одні де- 
рева ростуть буйно, а другі, заглушені більшими, схнуть 
і гинуть. Підїть вчіть ще дерево, щоб і воно однаково ро- 
сло, другого не глушило. Та виж самі встановили в при- 
роді право борні за істноване. Ліпші жиють слабші ги- 
нуть, Таж і між людьми: 

Міцним та мудрим — жите; дурним та плохим — 
смерть. 

— ,,Так он куди ти гнеш? А що як би тобі довелось 
належати до тих, що ти їм призначуєш погибель як не- 
здарам, якої бити тоді засьпівав, голубчику? Спитав 
Бог Миколу. Угодник не знав, що відповісти, а Бог до- 
дав: 

— Я встановив в природі право боротьби за істно- 
ване, але до него додав я ще й взаємну поміч, спілну. 
Тим, котрими ти гордуєш і кого сказав на смерть, їм бра- 
кне тільки розуміня сполуки, а як зрозуміють вони те, 
то й стануть з дурних розумними, з плохих міцними. Не 
рівняй, Миколо, дітей моїх з патичем лісовим! Сї слова 
божі заткали писок Миколі і, немаючи що до балачки, 
він скинув з себе сорочку і почав збивати свою злість на 
білих ,, пішаках'', котрі, великі як зерно пшениці, скрізь 
лазили по угодниковім шматю. 




-111 



Плач Миколи=угодника. 

Коли вранці Бог з Миколою вийшли з ночувацького 
дому і переходили з одної улицї Москви у другу, враз 
над їхніми головами бовкнув дзвін. 

— Що се таке? здивував ся Вог, дивлючись на вели- 
чезний фасад мурованої церкви з широкою брамою та 
високими камянеми колюмнами : Чи не буде се капище 
якого поганського бога? спитавсь свого угодника Са- 
ваоф, чуючи своїм сьвятим серцем знов якусь сховану 
від него зраду. 

У Миколи поза плечима покотив ся як горох'зимний 
піт. 

Над брамою висїв образ св. Миколая і сьвідчив сам 
за все. 

— Се, господе, церква твоя, загйкуючись, нарешті, 
промовив сьвятятель. 

— Моя? А хто ж звелів будувати мені рукотворні 
храми? Чи ж не сказав я по зруйнованю храму єруса- 
лимського вклоняти ся мені тільки в дусі та істинї? Чи 
не зробили ви з мене якого Озириса або Зевеса?.. А чого 
твій портрет висить ген над брамою? 

— Се, то теє, як його... загпкував ся угодник: Себ- 
то сей храм присьвячений іменю моєму, сїрич моїй па- 
мяти... з поваги людської... 

— А ходїм до середини, і Бог переступив поріг цер- 
кви. 

Якийсь панок, сухірлявий з злїстним жовтавим ли- 
цем, пильно молив ся, стоючи зараз коло порогу. Поба- 
чивши, що Бог не скидає шапки, він збив йому шапку 



- 112 - 

з голови і знов почав щиро молитись. Микола, як поби- 
тий собака йшов за Богом, 

Осьвічені сотками палаючих сьвічок суворо дивлять 
ся з іконостасу темні лиця сьвятих. Хор тягне довгі, до- 
вгі молитви. Діякон махає кадилом перед царською бра- 
мою, у вівтарі бубонить піп. Зо три десятки парафіян 
молять ся, стоючи попід стїнами та посеред просторої 
церква. Декотрі клячать перед образами, декотрі став- 
лять сьвічки. 

Угодник став в темний кут. Потяг носом пахучий 
дим кадила, і наглий сум обгорнув його душу, жаль мов 
кліщами здавив гірлянку. Сумно, сумно дивитись сьвя- 
тителзви, як піп в золотих ризах виступає з коштовним 
келїхом в руках, не може знести угодник сьпіву благо 

ЛІПНОГО. 

— Слава тобі Господи... Помини Господи... Алилуя, 
алилуя, алилуя, висьпівує чудовими голосами лівий 
клирос. 

— Що се! Та сеж єгипецьке капище! крикнув дух 
Бож ий ! 

Але на іконостасі побачив Бог великий образ Сина 
свого Ісуса. 

— Що за підступ? Як сьміє поганьство підшиватись 
під імя Сина мого? в неокраянім гніві тренотїв Саваоф. 

А хор сьпівав. 

— Кому, кому молитесь? Кому на небо молитви 
свої посилаєте?! стогнить угодник: пусто там за хмара- 
ми, ніхто вас не почує, ніхто ваших молитов не скаже 
до книги прохань записати. Я, сьвятитель Микола, тут 
на землі, як шарпак мізерний, поневіряюсь, а Бог ваш 
з босячнею злигав ся.'Пропав наш Бог, на марно пішла 
наша робота!.. Знову свої старі паливодства згадав... 

Бог дивить ся на вбраного в золоті ризи попа, як 



- ш - _ 

той то руки задирає до неба, то з келїха пе, то книгу ве- 
личезну виносить, показує людям і, не пояснюючи її, 
ховає геть від темних голов. 

— Господи помилуй! тягне цяк. 
Угодник бєть ся головою об стїнку. 

— Ой, не моліть ся так, не моліть ся! Нема вже в нас 
Бога. А скілько праці доложили, щоб дійсного, справ- 
жнього бога з него зробити. І запровадили вже було так, 
як у людей. У величі спочивав, як богови належить ся, 
і тьми слуг і ми його сьвятителї, угодники, та мученики 
по ранґу та чину до його стіп приступали. Став, здава- 
лось, уже справжнім богом. 

— Сьвятий угоднику, Миколаю, моли бога яанас! за- 
сьнівав піп, махаючи золотим кадилом перед образом сьв. 
Миколи. 

Не міг вже більше стерпіти сьвятитель. Сльози ри- 
нули йому з очей потоками, і, схопившись руками за ли- 
це, він гримнув в куті на коліна ; 

— Ой, який ж бо я тепер угодеик!.. Не роздирайте 
душі моєї, не вражайте так тяжко серця мою... Пропала 
вже наша сила, пропадає панованє наше... Там з чернею 
гидкою повстане він проти нас, і зруйнує чернь та ру- 
кою сліпою оздобу храмів наших, подруть ризи злотоко- 
вані і в печах будуть палити образами нашими чудотвор- 
ними. Все пропадає... все... Ох, не славте, не славте так 
душі моєї! Полигаєть ся Бог з роспусницями та хулите- 
лями неба нашого.., 

А піп далі правив молебінь до сьв. Миколи. 

Бог став шукати очима Миколу. Побачив, як той 
скулений хлипав під стіною. Підійшов до угодника і ше- 
потів, глузуючи: 

— Чи не чуєш, як прохають? Поможиж їм, не дай 
довго себе благати. 



114 



Ой, сего вже мені забогато! скричав Микола і зір- 
вавшись на ноги подав ся геть з церкви. 

На хіднику схопив його за рукав високий, обшарпа- 
ний, пяний як ніч босяк з фляшкою горівки в рупї. 

Ходім пити вино! харчав він до угодника. 

Ходімо! застогнав Микола, і обидва подались геть 
вздовж улицї, потягаючи по черзі з фляшки. 

Благовірного імператора нашого Николая Алек- 
сандровича, сьпівав хор. 

- Добре, добре, я вже про него не забуду, казав 
Бог виходючи з церкви. Бачив, як геть далеко Микола 
з босяком переходили улицю. Бог дивив ся йому в слід 
і усьміхав ся. 

А ви що тут поробляєте? спитавсь Бога той сту- 
дент, з котрим він розмовляв в ночі в захоронцї. 
— Та вашу Москву оглядаю. 

- Ходїмте я вам її докладніше покажу, хтїв прислу- 
житись землякови студент, гадаючи вляти (по його 
думцї) в селянина як найбільше духа протесту. 



- 115 - 



Слідами революції. 

— Отеє дім Золотарського перед нами, зменьшуючи 
ходи, вказав бувший студент Богови на високу червону 
камяницю, що виступала боком на Долґоруковську ву- 
лицю: Тут біля воріт ще мож було стояти, але отой дім, 
супроти нас, бачите як подїравлений кулями? 

Улицею гонили вози електричного трамваю ; сичав 
розіпятий над головами дріт. 

— Сей дріт, отеї стовпи, хоч вони й спижеві, усі бу- 
ли повалені повстанцями... А там була одна баррикада, 
зараз за Золотарського будинком, а там, студент обер- 
нув ся і вказав рукою вподовж В. Дмитровки: Там бога- 
то їх було... Але ходїмте відкіль салдати стріляли. Яких 
вісім будинків понижче камвницї Золотарського Долґо- 
руківську перетинала инша улиця, котрою теж йшов 
трамвай, бренїв над бруком дріт. 

Троє поліцейських, двоє з маґазинками, один з шаб- 
лею, стоять на перехрестю улиць в чорних шеяе- 
лях та білих рукавичках. Якийсь пяний робітник підій- 
шов до них, салютує по військовому, нахиляючись 
щось роспитує, потім обвертаєть ся на одній нозі і йде 
через улицю, рівно ставлючи, не згинаючи ноги, як хо- 
дять офіцири. 

Поліцаї с вміють ся... Просто на розі біля залізних 
воріт ступає салдат в рудавій шинелі, з жовтими еполе- 
тами, тягаючи за собою кріс, як патик ложою по землі. А 
зза ґратчатої брами визирає другий жовнір у картузі з 
жовтою околицею і розмовляє з тим що ходе. Йде поуз 
них офіцир. Вартові не звертають на него уваги. 

— Бачите, яка тепер у нас військова карність, не- 
баром офіцири будуть жовнірам салютувати, усьмі- 



- 116- 

хнув ся студент. 

По обох боках воріт цеглова ограда, а зза неї вити- 
нають ся верхи дерев і білі мури вязницї. 

— Звідтіль салдати й пекли по всіх у лицях, Хто на 
Долґоруковській зявить ся, — зараз на него з вікна вя- 
зницї і бухка, росповідав студент, спинившись на дру- 
гім розї проти вязницї: А дружинники (повстанці) ходи- 
ли перестрілюватись звідціль, де ми стоїмо, з залогою, 
що тримала тюрму. Один лисий інжінїр старав ся тут 
дуже; поки й не вбили... А тепер ходїмте до того трам- 
вайового парку, що я вам вчора росповідав, як з него 
дружинники повивтїкали війську попід самим носом. 

Завернули за ріг і пішли вздовж тюремної огради... 
Зараз проти вязницї і , ,иарк". Червоні мури. То там, то 
тут біля одвірків, біля вікон цегла вибита ґранатами. 
Щербини жовтіють на червонім зафарбованю. Обійшли 
навколо. 

Великі вікна в депо вибиті, більша частина шибок 
висипалась. З протилежного боку мур геть помолочений 
з гармати. 

— Отеє, дїду так царське військо здобувало деся- 
тьох революціонерів! А, подумайте, кільки мороки мало 
воно зазнати з тими, яких було принаймні сотня, та ко- 
трі не хтїли вступитись?... Он бачите дім з чорним ві- 
кном в стіні без рям, сама дірка на усю стїну? 

Вони стояли серед якогось пустира ; навкруги під- 
водились каменицї. Бог хитнув головою. 

— В оте вікно один офіцир усе вціляв ґранатами... 
Тут, де ми стоїмо, теж були доми та спалені... А ондеч- 
ки двохповерховий будинок за тим парком на пустирі. 
Там було повно спокійних мешканців, переважно дїди 
та жінки, і його розбили з гармати !.. 

Отам крику та плачу було!.. А ген там в тій каме- 



- 117 - 

ницї червона цегла латками в мурах. Ото позароблювані 
дірки від ґранат... Тепер майже усе попідмащували та 
позаліплювали. Трупи пхнули під землю, живих в скле- 
піня вязниць, весна змила дощами кров з улиць, — те- 
пер здаеть ся начеб то нічого тут не було. Москва начеб 
подарувала катам свої муки і стерла сум з свово ли- 
чка... 

Вийли знов на Долґоруківську і замотались в юрбі 
йдучого хідниками народу. 

— Сею улицею, діду, під час баррикад ішла скад- 
рона драґонів, а попереду вигравав на конику молодий, 
повновидний офіцир в білім башлицї на шиї... Я дивив 
ся на його пласкате чоло і тоді був подумав: от куди 
добре вціляти. І не встиг він до тієї монастирської огради 
доїхав, — куля просто в лоб, так і скрутив ся з коня... 

Підійшли до огради Страсного Монастира. Поуз ог- 
раду пішла вузенька уличка, коло неї спинивсь елек- 
тричний трамвай; дальше не йшов; сходили пасажири. 
Знизу торохтів, йшов кінний трамвай, котрий тягли 
троє коней. 

— Отам, діду, відкіль іде "конка", теж була барри- 
када. Пригнали були туди "роту" піхоти. Тільки 
почали були салдати лагодитись, щоб стріляти, як з ря- 
дів вискочив молоденький однорочняк і крикнув до жов- 
нірів: 

— Товариші! не стріляйте... Ходім до народу І і по- 
біг до барикади. Піхота дала в него сальву, та жаден не 
влучив... Той однорочняк довго боров ся на тій барри- 
кадї.. І тепер десь живий за границею... Один салдат 
Татарин з страшним завзятєм лїз на баррикаду. Одно- 
рочняк дав в него дванайцять куль,.. Татарин упав, на 
колінах не міг стояти, а все стріляв на повстацїв... Коли 
піхоту відбили, то наші санїтети казали, що той Тата- 



- 118- 

рин був подїравлений кулями, як решето... А бачите 
отсю дзвіницю навпроти нас? — се Страсний монастирь.,. 
Підійшли близче. Уличка вийшла на просторий 
майдан, над котрим заносилась догори чимала дзві- 
ниця. Люде, що йшли поуз неї спинялись, скидали ша- 
пки і хрестились. Особливо старались пани... З простих 
— хіба хто з жінок; робітники минали, відвертаючи лиця 
геть від брами, коло котрої сиділи громади старців. Під- 
котив на парі вороних, як змії, ,, рисаках" ігумен. Його 
висадили по підпах черцї і повели через браму до мо- 
настира. Сите, біле випещене тїло ігумена хиталось 
під чорною рясою. Якась пані підбігла щоб поцілувати 
його в руку. Бог не міг витримати, дивлючись на ту ги- 
доту. А студент показував йому рукою на дзвіницю: 

— Там на дзвіниці коло кождого вікна були постав- 
лені кулемети (машинові кріси), і салдати сїяли смерть і 
по сїй площі, і он по Садовій улицї, і в цю уличку, і в 
Тверську; скрізь, деб кого не побачили, — уже й цокоті- 
ли пекельні машини. Що тут того невинного люду про- 
пало! А найбільше наймичок погинуло. Пани дома си- 
дять, а дівчат вранці за купном посилають. Жовніри і їх 
убивали. Десятьох підо, одна жива вернеть ся... Може 
зайдемо, подивимось на монастирські скарби? 

Бог митнув головою : 

— Ні, хай воно завалить ся се капише! з огидою 
глянули його сьвяті очі на прокляту дзвіницю. 

Пішли геть від дзвіниці через майдан на Садову у- 
лицю. 

— Не дурно і "страсним" те капище прозвали, 
гірко усьміхнув ся Бог. 

Ліворуч, як якийсь вавилонський вертеп, почи- 
нає Садову театер Оммон, дім де зїздить ся московське 
дукарство та людоїдство на ніч няні скаженїня. Там за- 



- 119 - 

пивають червоними винами і заїдають дівочим тілом... 
Садова пішла трохи вниз. 

— Бачите, вказав студент на другий бік улицї, де 
сьвітючи решетїнєм, наче ребрами, стояв одноповерхо- 
вий дім; цегла з него обсипалась, вікна і двері висадже- 
ні і зашальовані з середини дошками. 

Длаяицї попробивані наскрізь ґранатами . Наче го- 
лий шкилет стоїть той дім на Садовій. 

— Його розбили, вже добре не знаю защо, чи за те, 
що в нему була зробила засідку бойова дружина, чи зда- 
сть ся властителька сих купалень (купальні то були) 
чимсь допомогла революціонерам. 

Студент спинив ся і вказав Вогови рукою трохи 
вбік від розбитого будинку. Там в куточку між двома 
сквериками біля воріт "городовий" (полїцяй) з молодим 
парубком дозорцем каменицї опали в двох низенького 
бородатого робітника у старім рудавім пальті. Робітник 
не дається, щоб його обшукували. На хіднику стоїть 
якийсь чорнявий парубок і, полотніючи, дивить ся на 
те насильство. 

Ось "дворник" скинув собі з рук рукавиці і 
затопив кулаком по голові робітника; той присів, потім 
скочив поуз ноги поліцая і побіг на улицю. Городовик 
і дозорець подались за ним... Коли поліцай вибіг зза 
штахеток на хідник, блідий хлопець, що стояв там ви- 
тяг руку зза пазухи, і по Садовій гримнув стріл;.. Полі- 
цай спинив ся, затримав ся хвилинку, потім звервув ся 
на бік і покотив ся трупом під штахетки... Дозорець з 
розгону впав на хлопця і схопив го за руки Хлопець 
стріляв, кулї летіли в гору. На поміч дозорцеви назбіга 
лось кілька поліцаїв та шпіцлїв, 

— Хай живе революція! кричав арештований, а йо- 
му на голову сипались удари кулаків. 



120 



На Москві — річці. 

В глибокім з рівненько-обтесаними берегами яру 
аесе свою каламутну, тиху воду Москва-ріка. Скрізь че- 
рез той яр перекинуті мости. Місто наче нарочито від- 
зтупилось від яру, щоб просторіш їй було бічи в тихім 
іщокою. Водою пливе якесь зело; сопуть на річцї мане- 
зеяькі парівцї. А трохи на горбу вздовж берегу розста- 
вив свої боки Кремль: високі попілясті зубчасті мури, а 
за них круглі башта заносять вгору свої шпичасті вер- 
5и. На їхніх кругґанках чорніють коло гармат постаті 
юртових. А зза муру один над одним підводять ся крем- 
лівські двірцї, поблискують злотом бань церкви з мона- 
ітирями. 

Стоїть Кремль, старе кублище московських царів. І 
моторошно і люто стає, дивлючись на него; там в нему 
їу вались кайдани на нашу волю, які ми рвемо перер- 
зати не можемо, до кісток нам руки — ноги поперети- 
рали! Там в нему вродилась наша невсля, та брехня — 
іеправда люта, що оповила нарід наш, залудила йому очі 
, царем — батюшкою", у тьмі - злиднях притримала, 
з муках провадила літа - віки. 

Тепер пустїе Кремль: старі упири поздихали і ле- 
кать в гробоЕищах у важких домовинах, а жива павуч- 
зя вибралась до Петербургу. Там спокійнїще, там не 
іути так того стогону, прокльонів рабів їхніх. . . Звід- 
тіль, що до чого, то й тікати недалеко. . . Ще цар Петро 
іробив з Петербургу ,, вікно" до Европи. . . на усякий 
ілучай. . . 

Колиб зібрати усю ту кров, що виточили з грудей 



- 121 - 

наших оті царі, колиб зібрати усї слози, що вилелись є 
очей народу нашого, то стала ся б нова потопа, і там, 
де тепер Росія, загралоб червоне море і вітер покотш 

би ПІНЯВІ ХВИЛІ. . . 

Студент стояв з Богом на мості і вказував рукок 
на полудневий захід вгору по річці, де далеко над ве 
ликим містом, над тисячами тисяч його дахів синілі 
вкриті лісами Воробйови гори. 

— А бачите оті гори, діду?.. Щоб вигнати револю 
ціонерів з тих кутів міста, звідкіль не могло їх виперті 
війско, були поставлені величезні канони і закидали мі 
сто такими кулями, що від одного стрілу розлітались н 
кусні найбільші камяницї. Отак відтіль голомшили рс 
бітниче передмісте — Прісню. Від гуку канонів коти 
лись повад містом громи. Москва запалала підпален 
царськими оири гаками і обхоплена полумнем стояла, я 
мученик на огнищу. Полумне хиталось над містом висе 
кими стовпами, червонило хмари і усе небо здавалосі 
що горить від краю в край... А тоді намісили людськог 
мяса. Бомби не дивились кого бють. Неповинний лю 
пропадав сотками під цеглою повалених стін. Діти, жіі 
ки, старі, убогі, богатирі — усї полягли під тим судо 
сліпої зброї. А найбільше погинуло тих, хто не гриста 
до повстаня і вважав себе вірним цареви. . . Отак, дїдз 
царат повернув під свої коліна повставшу Москву. , . 

Бог дивив ся на далекі гори, спершись грудями і 
поручі моста. 

— А теж самі винні, додав трохи згодом студені 
Треба б^ло післати одну дружину на ті гори равїш ні 
їх посіло військо... Тая Кремль треба було захопити 
народні руки. Повернулись лицями до Кремля, і ст; 
дент доводив Богови як би можна було добре повста: 
цям відбивати штурм війська з мурів та вікон того к 



- 122 - 

мяного кублища. 

Лолїцийний ,, пристав" стояв на мостї, дивлючись 
на річку, а коло него крутив ся молодий хлопчак з ве- 
ликими соковитими грушами в папіровій торбинці, їв їх 
і все біля пристава тер ся. Начальству видко дуже спо- 
добались груші, він щось сказав хлоицеви, і той з вели- 
кою охотою і радісним обличем наділив ,, фараона" жов- 
то-золотими грушками. Потім поквапно пішов собі геть, 
полишивши пристава заїдати пахучі овочі. Видко солод- 
кі, смашні були „дулї'\ бо аж очі жмурив та їв. 

Уже бувший студент з Богом хтїли геть йти з мосту, 
коли вздріли, що пристав почав чогось точитись, впав 
і товк ся головою та ногами об міст. Підійшов кінний 
трамвай. Коні стали над конаючим і жахливо фукають . 
Збіглись люде; поліцай уже дивив ся на них своїми мер- 
твими, викоченими як у рака баньками. 

А хлопець, що нагодував його грушами геть здимів. 



123 



У Кремлі. 

Через браму башти увійшли на подвіре Кремля. 

— Що то за хрестик? побачив Бог серед площі хрест 
за штахетками і вказав на него студентови. 

Той усьміхнув ся : 

— Отам, дїду, під кариту царського дядька Сергія 
революціонер Каляїв кинув бомбу. Карету рознесло на 
тріски, а князя на шматочки,.. Каляева арештували і по- 
вісили .. А цар на тім місци, де його дядько пропав хре- 
та встромив, щоб нагадував, щоб і під него не забу- 
ли бомби, підкотити. 

— А що ж то за князь був? зацікавив ся Бог. 

— Що за князь? Коли князь, — то вже не людина, 
а сей був вовкулаком між князями. Тільки й кричав: 
бийте, ріжте, вішайте хамів! Свободи їм хочеть ся? зе- 
млі? голодні вони?.. Год^й їх кулями! переселяй на 
той сьвіт державним коштом та наділяй по три ступня 
землі!.. Ще л другий є князь Ладимир, котрий 9-го сі- 
чня вирізав чотирі тисячі робітників у Петербурзі... 
Бачите, дїду, ті князі та княжата великих роскошів за 
царатом заживають. Смерть царатови — їхня смерть. 
Вони се розуміють і готові вибита увесь наш нарід до 
ногп, ніж відступатись від своїх прав... Багато їх там 
є! Ціле кублище враз з царем... махнув студент рукою. 

Шдіїїіпли^до якоїсь каплички, де між хольонами 
під дахом стояла величечна спижева постать царя 0- 
лександра II. Суворо позирає на майдан той імператор 
своїми великими викоченими як у пса-бульдога бань- 
калш, кирпатий ніс, баки на щелепах, важке метальо- 



^е убране... 

— А се ж що за идод? спинились божі очі на імпе- 
раторі. 

— Справді идол! зареготав ся студент: Се цар 0- 
лександер другий ,,ослобонитель"... Себто його вихва- 
ляють, що нарід з кріпацтва увільнив. І нарід вірить 
і молить ся за сего упира. Пустив він селян на волю, 
се правда; себто підписав папір, що — ,, тепер уже не 
пан, а я з вас котитиму по три шкіри, податок здира- 
ючи; тепер уже я та моє начальство будемо парити вас 
нагаями, а не пан; мої козаки та салдати будуть ґвал- 
тувати ваших жінок та дочок, а не паничі; воля ваша, 

— се з голоду здихати, се найбільша воля ваша... А от- 
еє вам, щоб ,,вільнїще" жилось пачпорти, а отеє ,, му- 
жицький статут", а отеє вам „земські начальники'', 
мирові посередники, окремий еїльский суд, пристава, 
урядники і кождий чиновник (урядник), який тільки 
не схоче на вас їздити. Вам зборщики, податні інспекто- 
ри, щоб у ваших кешенях гроші були лічені, — отеє 
вам моя царська воля" !.. Глянте, дїду, на своє дрантє, 

— отакий увесь нарід, облупив його отсей ,,ослобони- 
тель" з своїми нащадками! 

Бог глянув на свою діряву сїрачину і серце йому 
защеміло: уявив бо собі бідний нарід свій, 

— Се, се римських імператорів, його прапрадідів, 
робота, хтїв відповісти студентови ; та глянув на цар- 
ську постать і сказав поволи: 

— І Нерон собі болвани ставив, щоб їм вкланяли 
ся... 

— Ну, до цієї погані ще ніхто не приходив бити 
поклонів. Наші царі ставлять собі зелїзні опудала на 
страх, а не на поклоненє. 

Пішли далі. 



Під промінем сонця огнем палає золота баня висо- 
чезної дзвіниці Івана Великого, а за нею мерехтять 
баньки Спаського Собору. Внизу під дзвіницею, як чи- 
мала повітка, стоїть дзвін ,,Цар-колокол", один бік 
дзвону вищерблений і та щерблина виглядає як двері до 
тої чудернацької повітки. ,, Серце** лежить коло дзвону 
на землі, таке велике, що заледво потяглиб його четве- 
ро волів. Геть трохи вбік на подвірю обстановленім ти- 
сячами стародавніх канон роззявила пащу ,,Цар-пута- 
ка''. Се дві найзнакомитїщі дива московської культу- 
ри : дзвін, в котрий не дзвонять і гармата, що не стрі- 
ляє. 

Стали перед брамою Спаського Собору (катедри). 

— В сьому соборі коронують царів ; помазують їх 
на царство . . . Ось ходїмте, подивитесь, як там влаш- 
товано. 

— "Знаю, знаю, поспішав Бог за студентом -.Колись і 
єгипецьких фараонів мастили олїєм на панованє . . . 

Увійшли в собор, Катедра була не така вже вели- 
ка. Посередині чотири грубезні кольони, розмальовані 
згори донизу лицями та постатями сьвятих тримають 
на собі усю будову. Коли війти до собору, то зараз 
впадає до очей на колюмні архистратиг Михайло в чер- 
вонім римськім убраню з мечем в долоні. Між кольона- 
ми помост, а над помостом розіпято балдахин. 

В кадедрі майже нікого не було, Підійшли до помо- 
«ту. 

— От на сім помості ставлять трони. Цар з цари- 
цею на їх сідають, кругом усе їхнє кубло стає, а попи- 
митрополити усю кумедію відправляють в злоті та 
писі. . . 

Обійшли кольони. Попід стінами Бог зауважив ве- 
личезні оловяні скрині. 



- 120 - 

— А тут в сих домовинах перші царі лежать, вда- 
рив студент кулаком об одну з них; труна сердито за- 
гула: Сердить ся?... Нічого, ®сь ми незабаром вас звід- 
цїль повикидаємо, штовхнув ще раз студент ногою тру- 
ну. 

В темній закутинї закольонами вгледів Бог лице 

свого сина відбите на рушнику. (Попи ґварантували, 
що то був той самий рушник, котрим втирав ся Хрис- 
тос і, втираючись полишив на нему свій образ.) Перед 
образом висіли, панікадила, палахкотіли віскові сьвічки 
і стояла уся в чорному маненька бабуся ; щось шепоті- 
ла беззубим ротом, позираючи на обличе Спасителя 
своїми дїцько - наївними очима. Вона щось просила, і 
видно було, що безмежно вірить, що Христос вволить 
її проханю, . . Маленьке, бліденьке, сухеньке личко... 
Бог спрожогу підійшов до образу і остовпів: з обві- 
шаної рушниками рями, зза злота та самоцьвітів диви- 
лись на него сумні очі його дитини -- мучиника. Бог за- 
тремтів ; 

— О, поганці! замучили тебе, продали, а тепер тор- 
жеще з мук твоїх зробили! . .Сину мій, сину мій, защо 
ти терпів, защо ганьбою вкривають вони тебе й доси? 
З лиця твого идола собі зробили, — тиж супроти идо- 
лів виступав; сьвічки перед тобою сьвітять, а темрявп 
від себе роспускають ! . . І в тяжкій роспуцї припав 
Бог до лиця сина свого і сьвічки поспадали з ставника 
і погасли. 

— Що, ви молитесь? взяв Бога за плече студент. 

— Ні, відповів Бог, відступаючи від образа: 
Важко мені тільки, що вороги правди його у болвана 
зобі його перевернули. 

Пішли геть з собору. Коли були близько брами, по- 
бачив Бог на іконостасі образ Миколи угодника свого в 



- 127 - 

злототчених ризах, у епискоиській митрі, з евангелем 
в руці, з поважним видом |задоволеної усім оточуючим 
її сьвітом людини. 

— Стрівай! стрівай І] грізно^повів Саваоф своїм сьвя- 
тим оком по образу угодника. 
Вийшли з Кремля. 



І28 



На Театровім майдані. 

В повітрі ставала відміна. З півночі тяг студений 
вітер і небо вкривала біл осу вата снігова хмара. 

Геть від Кремлю в глибині простарого майдану 
стоїть кольонада Великого Театру: на її даху звелась 
на дибки чвірка спижевих коней; страшні копита зане- 
сені над улицею; гриви щетиною; коні гризуть гнузде- 
чки. . . Вітер котить через майдан куряву. Людей мало, 
тільки де неде видко їх на хідниках. Через майдан го- 
нять на конях шість козаків, гарцюючи по обох боках 
запряженої буланими рисаками колісниці. їхала якась 
,, велика риба". І ось та колісниця вже недалеко тієї у- 
лицї, де на розі височезний готель і стоять один за од- 
ним звозчики. . . Бог з студентом були серед майдану, 
коли скоїлось щось надзвичайного. Де була колісниця 
там стала хмара жовтого диму ;гогохнув страшний грім; 
одно колесо загурчало над головою Бога, засвистіло ка- 
міне, посипались шиби в готелю; поз Бога пролетів ко- 
зак на коні; кінь його несе, а з його черева висять 
тельбухи. Вітер хитнув димом від вибуху і відтулив 
місце катастрофи: коло готелю лежали кавалки коліс- 
ниці і чіїсь трупа, двоє коней і четверо козаків; а бу- 
лані носили вже фірмана геть аж коло десятої улицї я- 
кий якимсь дивом зіставсь на відірваних передніх 
колесах. 

Перелякані конї звозчиків гонили в усіх напрям- 
ках по площі. На гук вибуху збігались з усіх боків лю- 
де. Пробіг поз Бога якийсь хлопчина і кричав: 

— Ґенерал - губернатора забито!., 

— Ходімо геть звідси, сказав Богови студент: Бо 



- 129 - 

зараз сюди назлїтаеть ся поліція та військо, будуть 
до кожного чіплятись... Пішли геть і, завернувши за ріг 
театру, зайшли на спокійнішу вулицю. Була вже яка 
четверта година по полудни. Студент кулив ся в своїх 
лахах від пронизливого вітру. 

— Але зимно став, казав ховаючи руки в подерті 
рукава. Жалко було Богови дивитись на того доброго, 
замученого злиднями молодика. 

А в студента в той час краялось серце, дивлючись 
на Бога, котрого він уважав за якогось дїдуся з Украї- 
ни, котрого занесла на старість недоля в чужі чужини. 

— Можеб я вам, дідусю, десь притуловище знай- 
шов; або роботу? загомонів він до Бога. 

— Та ти-ж сам того потребуєш, обізвав ся Бог. 

— Я що иншого, я молодий, але ви немощні... Хо- 
дїмте, я маю на Сокольниках одну приятельку, може во- 
на вас у себе притулить. Студент порахував скільки в 
його було мідяків; сіли на ,, конку'' і поїхали. 

Кінчив ся короткий московський день, ставали по- 
мраки вечера. Північний вітер перейшов у добрячий 
шторм, зривав з дерев решту неопавшого листя, і те ли- 
сте, як якийсь дивовижний рій, летіло над дахами Мо- 
скви. 



>• 



130 



Скаране сьв, Миколи. 

Геть, вже на передмістях Москви, де скидані з будь- 
чого хатки і величезні городи змінили каменицї центра, 
на березі в напів замуленій „росшиві" чути було крик, 
пяних голосів. То московська босячня справляла в своїм 
,,клюбі" учту. На старих бочівках спід смоли сиділо 
кільканадцять босяків, той російський ,,люмпен-пролє- 
таріят", ,,дно" — гробовище царату. 

Обдерті, кострюбати, брудні, ніколи невмивані, ста- 
лі мешканці помийних каналів та всіляких льохів і 
склепінь, недотепи, потративші всіляку надію на кра- 
ще, потративші мету і охоту до боротьби, відпадки люд- 
ства, промисловці дрібного грабунку і злодійства — тут 
були воно - те "дно". 

За столом з якихсь дверей положених на бочки си- 
дів кремезний з чорною бородою і голими оброслими гру- 
дями в подертій шапчині і росхрістаній сорочці отаман 
ватаги і їв з ринки, яку йому принесла його полюбов- 
ниця, яких літ 17 молоденька, хороша лицем, як ангол, 
загорнута в подерте лахміте боска. Решта ватаги кури- 
ла, голосно розмовляла; по руках ходила фляшка ,, очи- 
щеної". 

— За твоє здоровлє.ваше ,,иревосходительство'\ пе 
один обдріпаний батяр до другого. 

Двері росчинились^волочучи сьв. Миколу за рукав, 
зявив ся той босяк, з котрим угодник втік від Бога. 

— Моє найнизше чесній кумнанїї! сказав новопри- 
бувший:А от маєм честь познайомити Хахол-полтавска- 
-галушка в товариство охоту має вступити. 



- 131 - 

Угодник уже нализав ся подорозї і тепер був ,, весе- 
лий". Босяки оглянули його, як цигани конї, а ватаг 
сказав : 

— Хай жиє. 

— Хай жиє! потакнули босяки. 

— Щож, має почастувати? сказав ватаг, догризаю- 
чи кістку. 

— Має почастувати ! сказала босячня. 

— Щож, чи маєш що чесній компанії піднести? спи- 
тав Миколу його приятель. 

Той полапав в кешені свого пальта і намацав ті сріб- 
ні карбованці, що потяг з докторського помешканя під 
час погрому. 

— Машко! скоч принеси дві з червоними головками, 
сказав ватаг своїй любцїД та враз щезла на загад. 

Босяки мало звертали уваги на Миколу. Машка 
принесла дві фляшки.і знов мали чим заливатись. 

Микола прпслухував ся, що всі босяки величали се- 
бе всілякими титулами: ,,височество", „величество", 
,,сіятельство" „превосходительство" і т. д. Він штов- 
хнув свого сусіду і спитав, чого та голота так себе вели- 
чає? 

— Хтож нас поптанує,як ми самі себе не пошануємо? 
У віконце баржі зазирали темряви вечера. Засьвітп- 
ли стеорпновій недогарок. 

— А тебе як величати? звернувсь до Миколи один 
з босяків, пхаючи до рук фляшку. 

— Я великий угодник 'божаА сьвятптель Микола, 
відповів той. 

— Го! го! ха-ха-ха! зарегчр***сь босячня. 

— Не вірете? пнсть ся до;їих сьітятптелі,. 

— Впадіть на вколюшки і вклонїть ся мені, і я зараз 
вроблю вас царями сьвіта сего! 



- 132 - 

— Ха-ха-ха! Що се за блазень? сьміють ся батяри. 

— Не вірите? О, голото нікчемна! зараз усї мені на- 
вколюшки, инакше скажу слово, і всіх вас глитне Мос- 
ква - ріка враз з сим ковчом! 

Отаман лежав в кутку, обіймившись з своєю любко- 
ю, але, почувши Миколині крики, встав, підійшов до у- 
годника, взяв його за петельки і торохнув своїм важким 
кулаком просто в сьвяті щелепи. З зубів сьвятителя 
посипались гискри; і не встиг він спамятатись, як ли- 
жав уже за бортом ,,росшиви". 

Чоряа ніч була навкруги. Холодний вітер гонив че- 
рез річку важкі, сердиті хвилї. 

Угодник зірвав ся на ноги. В ,,росшиві" реготались 
босяки, і крізь щелини блищало сьвітло. Микола опа- 
мятав ся. Подивив ся на таке своє понижене і усе склав 
на Бога. 

— Досить мені того! Що я таке? Хто я такий? Ко- 
ли здурів, або хочеш удавати дурного, то волочись сам 
собі по сьвіту, а мені досить того! Я маю обовязки. Там 
без мене в раю може незнати що наробитись... тай у ці- 
лім сьтітї. А хтоб за се відповів? Я! А як тобі хочеть ся 
межи голотою волочитись з босяками та остатніми дра- 
бами, то волочись! А мені досить! досить! досить! Ви- 
крикував пяний угодник, поспішаючи геть з Москви. 

Трафив за міст у якусь темну балку ;трохи відсапав 
ся. Потім підвів голову до гори і крикнув в чорне по- 
хмарене небо: 

— Гей, хлопці! а і^їишень спускайте драбину. 
Довго вія кричав, але чорна хмара були німа і мов 

свинцева ляда поволі с^^улась по небу. 

— ,,Хто там?* нарешті обізвавсь чийсь голос зза хма- 
ри. 

— Та чи не чуєш, разсучий сину, що се я! грим- 



-133- 

нув угодник, набираючись куражу, що має вже на кого 
кричати. 

— "Чи се не ваше разперепреосьвященьство угодни- 
че божий сьвятителю Миколо?" знов обізвав ся глузую- 
чи, хтось з неба. 

— Ти, ледацюго криласта! Поледащіли там без ме- 
не! Давай сюди ту драбину, що снилась пнтриярхови 
Яковп, та мерщі, бо мені треба раз-два до неба! — 

— ,,А пан Бог з вами?'' спитав знов голос. 

— Ой, ти мені вкоротиш віку своїми дурними запи- 
тами! — крикнув угодник: їхнє саваофське величество 
післали мене поробити деякі порядки на небі, а потім я 
знов маю йти до них на землю! 

— „А маєте від Бога пачпорт? невгавав голос. 

— Який пачпорт? здурів ти ! Досить тобі, що я — я. 
Давай драбину. Небо не є цлова комора. 

— ,, Господи! що скажеш?" помолив ся ангол. 

І почули сьвяті уха божі запит ангола і побачили 
очі всевидючі, як у яру, в ночі, в пітьмі задирає Микола 
голову свою пяну, брехливу, до раю хочучи знов діста- 
тись. 

І рек Бог: 

— ,, Спустіть йому той шнур, на котрім повісив ся 
Юда, і хай він лізе по нему до неба, і хай той кавалок 
шнуру, що він пролізе, відпадає тай приточує ся до шну- 
ру згори. І хай лізе й лізе і хай кінця тому небу де. І ко- 
ли він схоче одною рукою пустити шнур, то хай друга 
прикипає до шнура, щоб не міг він ніколи урватись і 
впасти. Та не пустіть його до раю, але в ту дірку, що 
в „Молочанім шляху". І хай зависне він так в безоднях 
небесних навіки і віки, як кінця і початку не має сьві- 
тови моєму. Амінь! Припичатав амінем Бог вирок поги- 
белі найбільшому угодниковп своєму. 



-134- 

Амінь ! 

Анголи кинули Миколі кінець Юдиного шнуру. 

— Що, ви подуріли, чи що?! Давайте драбину, сї- 
бірники кляті! загримав знов Микола. 

— ,, Чіпляйтесь за шнура, бо в драбині щаблї пороз- 
сипались, нема часу ладнати* 4 . 

— Повістесь усї на нему! крикнув взлощений Ми- 
кола і сїрпнув в гніві рукою за шнур. 

Враз його рука прикипіла до шнура, Анголи підхо- 
пили його до гори повище дзвіниці Івана Великого тай 
так кинули в небі. І поліз сьвятий Микола шнуром до 
неба. І як до кінця шнуру долізе, то вриваеть ся йому 
та частина, що вже проліз тай приточуєть ся до горіш- 
нього кінця... І так він телепаеть ся десь в безвістях 
сьвіту божого і буде телепатись по віки і віки за зраду 
і ошуку волі і правди божої. Амінь. 






135 - 



У Матильди. 



Студент провів Бога якимсь темним корітарем і за- 
пукав. 

— Увійдіть, відповів дзвінкий жіночий голос. 
Увійшли. В невеличкій кімнаті, стіни котрої були 

обвішані почтівками та портретами славетних письмен- 
ників, сиділа за столиком панночка і читала книжку. На 
столі сьвітвлась велика лямпа з білою умброю, і горі- 
ла друга спірітусова!, на котрій панночка готувала собі 
гербату. Окрім ординарного ліжка, застеленого рожевим 
ліжником, та куфра і двох крісел та полички з книжкамп 
в кімнаті більше нічого не було. Копиці книжок лежали 
також на столі. 

— Здорові були, Петре! радісно привитала вона об- 
дертого хлопаку, протягаючи йому свою білу, пухку 
руку. Пасми її білявого волося були скручені в одну ко- 
су; кругле рожеве личко, кирпатий ніс, великі карі очі, 
жваві і гострі. 

— Добре що ви пришли, Петре; вас на сьогодні 
треба. Сідайте, будемо пити гербату... 

— „Та я в одній справі до вас, товаришко Матиль- 
до... крутючи в руках кортуза, казав Петро, котрому бу- 
ло ніяково стояти перед дівчиною обдертому і знужден- 
ному: Бачите, Матильдо... отсей дідусь, мій земляк з У- 
країни. Чи не притулилиб ви де їх, а може й яку робо- 
ту знайшли? 

— Сам без даху над головою, а про других піклуеть 
ся, подумав Бог дйвлючись, що далі буде. 

Дівчина глянула на бога і, вставши, попросила його 



- 136 - 

сісти, а потім, закусивши губу блискучими як перли зу- 
бами, щось собі загадалась. Вона була висока, вбрана в 
темну простеньку сукню, на круглих плечах мала сиву 
теплу хустку, кінці котрої спадали на її високі груди. 

— Та сідайте ж Петре! Вас треба вічно просити, 
звернулась раптовно до студента, завваживши, що він 
ще стоїть. 

Той еїв незґрабно на кріслі з другого кінця столу. 

— ^обре, сказала Матильда: На сю ніч я притулю 
їх в нашого „дворника", а потім побачимо... Тепер пий- 
мо гербату. Вона з дійми ла воду з лямпки, робила герба- 
ту, наливала до шклянок. 

— Як же вам, Петре, поводить ся? Я вже вас більш 
двох тижнів не бачила... 

— „Мені, як завжди, дуже добре, жваво відповів 
студент, ховаючи під столом дїраві лікті своєї з сивого 
сукна тужурки. 

Та глянула на него сумним повним жалю і болю по- 
глядом. Знала, що гірко йому. 

— Чому ви?., Тай не докінчила; сльоза блиснула їй 
в оці. Але стрималась ; махнула безнадійно рукою і 
тільки проказала : 

— Вас не направити! 

Вони обоє належали до революційной організації'. 
Вона була акушерка. Він ховав ся від поліції «під при- 
браним імям і чужим пачпортом. Кохали один одного, 
але ніколи не сказали се собі до очей. Вони були офіри 
революції, того крівавого потвору, що відбирав у своїх: 
слуг все: маєток, батьків, родинне щастє... 

Вона завмирала від жалю, дивлючись на свого най- 
дорощого. Хтїла йому помочи, але він гордо ніс свій 
хрест без скарги, ховаючи всі свої чутя глибоко в собі* 
не бажав ні від кого помочи. 



- 137 - 

Напились гербати. Потім Матильда ходила до до- 
зорця тої каменицї, де мешкала, і просила приймити на 
ніч якогось діда Хахла, що привів їй Петро. 

— Вія не є „сьвідомий". От собі добрий сільський 
старушок. То ви з ним, Ґаврю, про наші партийні спра- 
ви богато нерозбалакуйтесь, упереджала Матильда до- 
зорця, котрий був теж ,,свій." 

Дозорець узяв Бога і поклав спати у себе в кімнат- 
ці під сходами, а Матильда перебравшись, за покоївку, 
пішла з Петром до партийної ,, фабрики бомб", щоб по- 
мочи їх повиносити звідтіль та порозсилати, де треба. 
Та "фабрика" містилась недалеко за рогом сусїдної ули- 
цї в каменицї якраз проти Сокільничого парку. 



138 



Облога на Сокольниках. 

Сокільничий парк ростопірчив в похмуре небо ночі 
своє обшарпане осенею гіле і тихо в пітьмі шамотить 
верховітєм. Вітрець граеть ся опавшим листем, мете і 
коте його по стежках. Чути, як десь на гостинцю сичить 
дріт від пішовшого трамваю, — як ворушать ся коло 
зелїзнпчого двірця потяги. 

Там біл^ воріт парку, де уличка повертає на ліво, 
де з одного боку стоять плече в плече високі сосни, ці- 
лий ліс їх, а з другого довга низка камениць обгорнута 
темними тінями бору, — там поза стовбурами ховаеть ся 
двох людей. Вони все придивляють ся до горішних ві- 
кон великого одноповерхового сірого дому. Дім стоїть, 
мов величезний німий камінь. У вікнях темно; двері 
щільно приперті. А побіч него плачуть вічно шумливі, 
вічно смутні ялицї. 

Один' що таїв ся за стовбуром, вказав рукою друго- 
му на трете вікно з краю над дверима; там попри лут- 
ку блищала манїсінька злота смужка. 

Шпіґуни пошепотіли щось поміж собою, і один ху- 
тко пішов геть з парку. 

В просторій кімнаті того дому осьвітленій великою 
лямпкою було четверо молодиків. Двох з них сиділо за 
столом в самих камізельках; їхні студентські тужурки, 
кинуті в кут, виблискують позолоченими ґудзиками. Зна- 
йомий нам Петро читає,ехилившись край столу біля лям- 
пи, а другий вигиняе з бляхи пушку. Стіл застановлено 
усякою всячиною. Стоїть на нїм півтора десятка плящи- 
нок, лежать обценьки, розсипана сілїтра, підмочена роз- 



- 139 - 

лятою з збитої шклянки якоюсь синявою водою ;малень- 
кі тиски прикручені до краєчку столу; пуделка, бля- 
ха, бутелї з ріжними квасами, У чималім слоїку жовтіє 
білосуватип пікрин. На спірітусовій лямпочцї роспіка- 
єть ся обхоплений синеньким огнем невеличкий мідя- 
ний паяльник. Двох других парубків лежать на лїжку і 
курять папіроски; вони повбирані в синї ,,рубахи"; їхнї 
лиця і руки зачорнені сажою, — видко по них, що май- 
строві. Робили цілий день і просто з роботи зайшли по- 
мочи винести з ,, фабрики'* ладунок ,,померанчів". Че- 
кають поки Матильда в бічній кімнаті споковує їх з 
, .головням хеміком 1, у кошики. 

Раптово двері з тої кімнати розчинились і вбігла 
стурбована Матильда, а за нею увійшов бородатий, 
старший студент (,,хемік") в чорних окулярах: 

— Товариші! у двері хтось пукає. Погасіть мерщі 
лямпу! 

Петро дмухнув, і лямпа згасла; сьвітплась тільки 
спірітусова слабенькою синьою плямкою ; Петро пога- 
сив і її. 

— ,,Хто стукає? питались молодика, оточивши Ма- 
тильду, котра сьвітила на них електричним кешенько- 
вим ліхтарем. 

— Каже, що телеграму приніс... 

— ,, Телеграму?.. Се по наші душі... сказав від сто- 
лу флегматично Петро. 

— Товариші! що ж робити? Чи піддавати ся нам, чи 
поставити опір? спитав ,,хемік" грубим, різким голо- 
сом, в котрім чулась снага загартованого борця. 

— ,,Нас усе 'дно перевішають... Краще вмерти чес- 
но!., сказав один майстровий. 

— І я так кажу, подав голос другий. 

— ,,Менї краще куля, нїж петелька, крикнув знер- 



- 140 - 

бованнм голосом той біленький, що краяв бляху. 
Гуркіт у двері чув ся виразно. 

— Зараз, зараз, матері вашій ковінька! обізвав ся в^ 
напрямку дверей Петро. 

— До зброї ж, товариші!.. Але памятайте, коли ві- 
дібемо перший напад, зараз котрийсь має вивести геть 
Матильду, закомендерував гостро ,, хемік' 1 . 

— ,, Я умру враз з вами! запротестувала дівчина, 
вимахуючи револьвером в руцї: Несіть стола і робіть 
баррикаду в сінях, 

Стіл поклали боком пару кроків від дверий і усі по- 
приклякали за ним. 

— ,,Хто там? підійшла Матильда до дверий. 

— Телеграма... відповів з натиском голос. 

— ,, Зараз, голубчику, відчиню... Ніяк ключа не го- 
два знайти... Чи то не від Колі буде? 

— Не знаю.,, запечатана... 

— ,,От уже і є ключ... Панове! чи ви готові? звер- 
нулась вона потиху до своїх товаришів. 

— Готові, сказав "хемік". 

— , .Давайте їх сюди, Матильдо! зашепотів Петро. 

Дзень-днень... бринька замок; двері росчинились на" 
стіж, і в коритарі затупотіло багато ніг. 

Матильда, стоючи з боку, натиснула ґудзик свого е- 
лектричного лїхтара, і осліплююче сьвітло електриче- 
ства посліпило очі віддїлови поліцаїв, що були в дверах. 

— Бум! гримнуло ззастолу півдесятка бравнінґів, і 
поліцаїв як косою зкосило. В дверях лежала, совгаю- 
чись і стогнучи, купа постріляних. 

— Вперед! реве ,, хемік" перескакуючи трупи; Ма- 
тильда сьвітить; решта біжить за проводирем. Двох по- 
ліцаїв, що лишились живими, просто котились вниз схо- 
дами. Петро пігнав ся за ними і постріляв вже аж коло- 



- 141 - 

дверий. На улицї чути тупотїнє багатьох ніг* В двері 
стріляють сальвами з маґазинок. 

— Ну, наші обставини не з красних... їх там бога- 
то... Не пробємось... Каже задиханий Петро, вибігаючи 
на сходи: Треба їх бомбою з вікна почастувати ! і по- 
біг до кімнат. 

— Що ж далі нам робити? радиться проводир... 
Будинком струсило, і грім вибуху загуркотів над Со- 
кольниками. 

— Ха-ха-ха ! регочеть ся в кімнатах Петро. 

— ,,Щоб тебе! підвів ся з підлоги біленький зби- 
тий з ніг вибухом, 

— Товариші! їх як нерізаних собак!.. Козаки здале- 
ку оточили дім! Поліція побита... Але з дверий нам не 
вийти.,, вбіг Петро. 

-•• Трах! Дзень! і град куль вибив усї шиби в горіш- 
ніх вікнах. 

— Товариші! на горище... Там через вікна в даху 
може хоч Матильду вратуемо. 

— Я умру з вами! твердо відповіла та. 

Забрали кошики з амуніцією і вийшли сходами на 
горище. Повилазили на дах... Козаки почули лопотїне 
бляхи і кулі засвестїли їм над головами. Попритулюва- 
лись за коминами: 

— А матері вашій! розлютив ся Петро, коли куля 
відбила кавалок цегли в него над головою: Натеж вам! і 
схопивши ,,померанча'' з кошека, що тримала коло него 
Матильда, шпурнув внапрямку козаків... Забрязчали 
шибп,вилїтаючи з вікон поблизьких камениць, а козацькі 
коні позаносили геть в переляці своїх верховнів. Стрі- 
лянина на час спинилась. 

,,Хемік" звернувсь до Петра: 

— Слухайте, Петре! ось вам линва. Ми спустимо 



- 142- 

вас з Матильдою. Зробіть так, щоб вона зісталась жи- 
вою. 

Петро замотав головою. 

— „Може хто иньгаий... Мені ще тут не обридло. 

— Усі товариші сказали, щоб ви, натискає ,,хемік ( '. 

— ,,Мене не питали, я не піду! упирав ся Петро. 
Підійшли иньші і казали те саме; Матильда кричить 
теж, що не піде,.. 

,,Хемік" сказав з притиском: 

— Товаришу, Петре, і ви, М"атильдо! Ми віремо, 
що кождий з нао готовий чесно вмерти, алеж Котромусь 
треба зістатись живому, щоб передати нашу роботу і 
справоздане партії... Тож ви підете, Матильдо; а ви Пе- 
тре, як найзвиннїйший від усіх нас,маете її відпровадити 
і охоронити... А що до смерти, то її стільки ж є там вни- 
зу, як і тут на даху... 

Мусїли згодитись. 

Перейшли на дах сумежного дому, котрий був тро- 
хи низчий. Козаки не зауважили їхнього маневру і знов 
почали обстрілювати перший дах. Робітники присилили 
линву одним кінцем до димаря, а другим обвязали Пе- 
тра і підійшли над край. На вузенькім подвірю було по- 
ночі; просто під ними бовванів дашок ґанку. 

— Отуди зсадіть менї Матильду і кинете линву, а. 
я вже спущу її на землю... А ви атакуйте їх бомбами... 
Нарід збігаеть ся на гук... В метушні якось її виведу. 

Пращались, цілувались. Серце краялось... Послїд- 
не лобзаніе... 

Петра спустили на дашок ґанку, за ним — Матиль- 
ду, 3 ґанку спустив її на землю, а потім і сам скочив. 

— Прощайте, товариші! —,, Ідіть геть!.." відповіли 
їм з даху... Вибух бомби заглушив їхні голоси. 

З дому вибігла якась баба і несамовито кричала. 



- ш - 

— Чого кричиш, бабо? спитав її Петро. 

— Лебедоньку мій! Чуєш, чи не баррикади ті зно- 
ву?.. 

— Гуррр! здвигнулась нова бомба. 

— Сьвят,сьвят, сьвят! Сьвятителї-угодники, рятуй- 
те' і баба полізла в страху у порожну пачку від фляшок. 

Люде бігають в переполосі, один одного не пізна- 
е, вибігають на улицю і кричать. 

Петро здер з голови якоїсь переляканої кухарки ху- 
стку, кппув на голову Матильди і вибіг з нею на ули- 
цю. Геть під парком стояла сотня козаків і стріляла, ці- 
ляючи в комени тої каменицї, з котрої вони злїзли. 
Йшла ,,рота' : піхоти, тяжко грюкаючи чобітьми.., На хід- 
никах та улицї вже були тисячі народу. 

— Я не піду!., стрималась Матильда. 

— Ходїм!.. Думає ш у мене серце не тріскає?.. Взяв 
її за руку і, замотавшись поміж люде, швиденько піш- 
ли, де Боевеька Школа чорніла своїми мурами в саміт- 
ній улицї. 

Сокольники прокинулись: з усїх кутків, як на поже- 
жу біг нарід. Люде спшіювали Петра з Матильдою, пита- 
ли, де стріляють, і бігли туди. І вже були вони коло Боев- 
ської Школи, а сальви за сальвами гострим лопотїнем 
драли тишу ночі. Цокіт револьверів і вибух бомб був 
відповідею нападаючому війську: звідтам чув ся гомін 
юрби так як в якийсь ярмарок... 

Петро з Матильдою спинились і прислухувались; 
можно було чути.як в них колотились в грудях <;ерця. 

— І^Те держуть ся, шепотів Петро. 

- ,, Ходім назад! схопила його за руку Матильда. 
Той важко зітхнув і повів її далі. - 

А там, де сірі шереги піхоти обстрілюють дім, хви- 
люеть ся чорне море людських голов. Усї дивлять ся на 



- 144 - 

дахи, де за димарями час від часу поблискує огник си- 
гарки; часом той огник перебігає від комину до комину. 
З дахів чомусь заперестали стріляти, але військо не жа- 
лує набоїв. 

Ось з півсотнею козаків підкотив полїцмайстер. Ви- 
ліз з колісниці, побачив юрбу і звелів її розігнати. 

— Роступись! заревли козаки і конї насіли на 
людей, хропаючи їм в облича; а нагаї збивають з голов 
шапки, вибивають очі, лишають на плечах страшні сму- 
ги. Юрба відступилась. Цолїцмайстер проїхав наперед, 
а натовп з невиразним гоміном сердитого моря знов при- 
сунувсь близче і став муром. І ось над краєм даху 
зявилась постать ,,хеміка": 

— Горожане! крикнув він: Горожане! Чого ви стоє- 
те як вівці? Як можете ви допустити, щоб царська о- 
приччина полювала на ваших очах як на куропатву, на 
кращих синів твоїх, народе!? 

Три моїх товариша лежать тут на даху коло мене у- 
же вбиті! Зараз убють і мене... Але катам не вбити волі! 
Вона в серцях ваших !Вона примусить ваші руки взятись 
завтра за ту справу, за яку ми сьогодні гинемо!. . 

— Плі! несамовито кричить офіцир, Салдати поверта- 
ють ся як машинки: 

— Гуррр!.. 

І, склавшись головою до ніг, мов перерубаний, труп 
борця зірвавсь з даху і тяжко торохнувсь об камінь бруку. 
Юрба не витрималаї 

— Долів! Долів царат! загоготіло по Сокольниках. 
Коменда. Топіт коней. Козаки і нарід— Тішились 

мов люті зьвірі: колють ножами коней під животи, по 
десять поначіплювались на кождого козака, стягають з 
кульбаків, топчуть ногами. Козаки поголили шаблі, пі- 
хота пішла на баґяети... Косовиця на усю улицю! Юр- 



-145 



За затремтіла, йойкнула, розбігаеть ся... А за півгодини 
над улицею тільки стогнали смереки та відділ поліції ла- 
зив по дахах, сьвітючи ліхтарами. 



- 146 - 



На Україну 



Холодний вітер мете куряву по вузьких порожніх 
улицях великого міста. Ліхтарі блимають, трохи не га- 
снуть від шал енних нальотів вітру. Ніде нікого нема, 
навіть поліцаї і ті десь поховались. Тільки часом перей- 
де хідником жіноча постать, та звозчики сидять нерухо- 
мо на своїх візках; мов сплять враз з своїми кіньми... А 
над дахами сунуть низькі снігові хмари ;раз поз раз вони 
трусять з себе снїгом. Снїг підхоплює вітер і враз з по- 
рохом жене з улицї в у лицю. 

Буг іде геть з Москви, Вітер розмахав сиву бороду 
його ; а очі божі палають страшним огнем, груди високо 
підносять ся, наче в них шаліла також хуртовина, яка 
була тоді і в природі... 

Він бачив масакру на Сокольниках... Йому досить 
було Москви! Привиджав собі млини на горі, біленькі 
хатки села в вишневих садках, високі тополі, як зелені 
вежі, над ними... 

— Щож зробили кати з тобою, люде мій? Дух його 
летів мерщі на Вкраїну. 



З стогоном, в танцях шалю, хмар женучи неокрая- 
ні зграї, студінню стелючи мертві лани, з півночі вихор 
бушуз. 

Ніч осіння, широка, як море ввесь крайовид затопи- 
ла собою. 

На горах сосни плачуть і гнуть ся в пітьмі; шумом 
біт переповнено морок. 



- 147- 

А внизу, в заграві жовтого сьвітла столиця лежить. 

Рудим ретязем мури її обхопили в гадючих обіймах. 
Чорні башти голови в вихрі купають. Дзвіниці біліють 
сотнями сотень усюди ; а банї церков тепер бовваніють 
в півмроцї. 

Місто розбіглось безкраю чорною масою чорних да- 
хів, свої береги поховало у темрявах ночі. 

Річка, мов та росколина-прірва, його уподовж пере- 
тяла. 

Над горами в свистї хуртовини, геть в далечінь ле- 
тючи, проносить ся инколи бовкане дзвону, — стогін 
забутий в просторі... То вихор десь дзвона хита на 
дзвіницї. 

І ночі тієї страшної, ступаючи тяжко в глибокі 
вибої, зіходив на гори Згова. 

Вітер розхрістав одежу йому і бороду геть розмахав 
разом із білим волосем... 

Там на вершку, де хмара вже ось недалеко, спинив 
ся він і, спіраючись лівою рухою на стовбир старої я- 
лини, що трепотів наче груди жіночі, блиснув очима і 
погляд орлячий кинув униз на те місто, що так ще 
недавно кервою повставшого люду мило мури свої. 

І, простягти правицю свого, в гоміні вітру, в пла- 
чу борів слово, мов стріли, в долину шпурнув: 

— ,,0 городе великий, юдолю мук і плачу! не довго 
ще будеш підпливати кровю вірних моїх, не довго слізь- 
ми їхнпми вмиватимеш лице своє"... 

... не митимеш лице своє! ревла буря. 

— .,1 ти, ріко, не довго ще тобі розносити тугу по 
землі моїй; потечеш ти незабаром кровію-огнем і сла- 
вою великою в усї кінцї, в усі ріки, благовістуючп день 
радости". 

...день радости! топтав сосну ураган. 



- 148 - 

— ■ А ти, твердине і місце гадюче, ти бачила, як ро- 
див ся в тобі упир перший, ти чула, як брязнули впер- 
ше кайдани невільничі — ти і мури твої побачите день 
і сонце ясне, і весна рожева вквіччае вас квітками па- 
хучими, барвистими, де квіччались ви головами відру- 
баними'*. 

... головами відрубаними! стогнали нетрі. 

— А ви, що плетете петлі до шибениць і ножі вкла- 
даєте в руки катівські, — спіть спокійно, бо суд ваш 
блище, ніж сорочка ваша до тїла вашого". 

...до тїла вашого' дзвонив верховітєм вітер. 

— А ти народе мій, отаро овеча, ти станеш завтра 
зграєю левів і погинуть під пазурями твоїми сьогодні- 
шні розпинателї народа мого... Амінь!". 

...Амінь!... Вітер шарпав слова понад борами... 

З осідаючих хмар сніг ударив, і місто завилось у 
жовту намітку. Кругом стало чорно. Йойкнули сосни, 
погнулись, як жито, смереки: хуртовина Бога схопила, 
і на її неокраєних крилах в стогоні шури (?гова, госпо- 
дар всесьвіту, бог кари і пімсти, бог вічної правди, доб- 
ра і любови подавсь на Вкраїну. 



Кінець першої частини. 




Головнїйші друкарські 


помилки. 


Стор. 


Стріч. 


Надруковано.. 


Треба. 


3 


12 


окремого 


кремезного 


3 


14 


розіпятого 


розіпято 


5 


2 


телефон 


телефону 


5 


26 


з застолу 


зза столу 


6 


і 


потапали 


потопали 


7 


ЗО 


жінка 


мама 


8 


33 


амброзію 


амброзією 


9 


14 


Богс пускав 


Бог спускав 


9 


17 


Єї 


її 


10 


11 


золо том 


злотом 


12 


16 


підкерпимось 


аідкрепимось 


15 


9 


парствующих 


царе царствуючих 


15 


18 


землею 


за землею 


15 


28 


праведний 


праведний твій 


16 


2 


продали 


предали 


16 


5 


сатанськими 


сатанинськими 


16 


11 


імиго і соглядатої 


їмого і соглядатаї 


16 


14 


в гніві 


в гніві великім 


16 


16 


своєї 


твоєї 


18 


4 


одверни 


відверни 


18 


5 


слезами 


сльозами 


19 


19 


робітпка 


робітника 


22 


9 


колпсило ся 


колосило ся 


23 


9 


доріжок 


доріжок, стежпчок 



Стор. Стріч. Надруковано. 



Треба. 



24 


14 


поклони 


поклін 


25 


10 


Иосилем 


Яковом 


27 


13 


гринув 


гримнув 


28 


4 


опуда? Якісь 


опудала? Які 


28 


14 


буди 


були 


28 


20 


вилилось 


виливалось 


29 


32 


шараг 


шерег 


ЗО 


27 


вказуючи 


сказав, вказуючи 


33 


8 


нігде 


ніде 


33 


27 


оовані 


оковані 


35 


6 


затчивіпі 


заточивші 


35 


25 


льви 


леви 


36 


25 


вразливший 


вразивший 


37 


6 


не сором ся 


не осором ся 


38 


26 


нами 


ними 


43 


3 


віривках 


оривках 


43 


18 


вчиненим 


вчиненого 


54 


17 


велику 


велику хустку 


55 


ЗО 


подожі 


подорожі 


58 


23 


панї 


пани 


59 


4 


колись 


колись каміни 


59 


12 


бідна 


вперта 


60 


23 


квітки 


квитки 


61 


3 


шляхи 


штихи 


62 


14 


беручи 


беручись 


63 


2 


хо- 


попід лавами хо- 


65 


19 


тматки 


шматку 


67 


21 


ДО 


то 


74 


8 


хохе 


хоче 


79 


4 


покладавсь 


покладає 


80 


10 


на инакше 


не инакше 


81 


2 


хлоичих 


хлопчик 


84 


1 


капустняка 


капустника 



Отор. 


Стріч. 


Надруковано. 


Треба 


84 


13 


з кишені з кишені золотенькі набої 


84 


25 


чорносотенців 


чорносотенця м 


85 


3 


налякатись 


налякати 


85 


16 


вахкий 


вохкий 


87 


4 


розету пив ся 


розстукав ся 


89 


28 


качаря 


качура 


93 


27 


заграва 


заграви 


93 


33 


харякають 


харькають 


94 


28 


знакаблуком 


закаблуком 


96 


8 


на військи 


на військо , 


96 


12 


Ромодону 


Ромодану 


107 


33 


здирала 


здибала 


110 


15 


спілну 


спілку 


117 


8 


Вийли 


Вийшли 


119 


30 


в гору 


вгору 


128 


21 


трупа 


трупи. 


140 


1 


бованим 


вованпм